Рішення № 3329428, 12.03.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Кіровоградській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Світловодський комбінат твердих сплавів і

тугоплавких металів»

Про стягнення 26 781,04 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Козуліна –Л.Я. –представник за довіреністю № 7/66 від 28.03.08.

Від відповідача Науменко С.Б. –представник за довіреністю № 121 від 20.06.08.

Від третьої особи Письменний В.І. –представник за довіреністю № 163

від 11.03.08.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.09. оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи:

На новий розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»про стягнення з відповідача на користь позивача 26 781,04 грн. (25 975,55 грн. –основний борг, 805,49 грн. - пеня) заборгованості; та позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»про стягнення з відповідача 47 741,70 грн. –боргу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.08. у справі № 4/88 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області було задоволено повністю; позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів»також було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08. у справі № 4/88 рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.08. у справі № 4/88 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.08. у справі № 4/88 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.08. та рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.08. у справі № 4/88 було скасовано; справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 22.12.08. справу № 4/88 було передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.08. суддею Ващенко Т.М. було прийнято до свого провадження справу № 4/88, та присвоєно їй № 4/88-30/25, розгляд справи призначено на 27.01.09. о 10-15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.09. було відмовлено Державному підприємству «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів»в задоволенні заяви про залучення його до участі у розгляді справи в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, однак залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 17.02.09. о 12-15.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує. Вважає, що оскільки відповідач з серпня 2007 року не мав можливості користуватися орендованим майном з незалежних від нього причин він згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від внесення орендної плати за спірний період з вересень-листопад 2007 року. Також зазначає, що з урахуванням позовної давності в один рік (ст. 258 ЦК України) правомірним є нарахування пені лише в розмірі 457,75 грн.

Третя особа у письмових поясненнях вважає позовні вимоги позивача законними відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.09. було оголошено перерву до 12.03.09. на 12-00 для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.11.02. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 105/35-02 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає через балансоутримувача, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, в тому числі виробничі приміщення цеху № 8 (надалі - майно), площею 4571 кв. м., що складається з:

1. приміщення дільниці зварювання штабиків площею 314 кв. м.;

2. приміщення установки пресу площею 108 кв. м.;

3. приміщення схову порошку площею 27 кв. м.;

4. приміщення дільниці розложення ПВА площею 90 кв. м.;

5. приміщення дільниці першої та другої ковки і травлення штабиків площею 216 кв. м.;

6. приміщення дільниці виробництва дроту площею 3456 кв. м.;

7. приміщення дільниці відновлення площею 324 кв. м.;

8. приміщення контролю площею 36 кв. м.,

розміщене за адресою: с. Павлівка Світловодського району Кіровоградської області на І, ІІ поверхах, що знаходиться на балансі Світловодського казенного комбінату твердих сплавів і тугоплавких металів. Вартість майна визначена згідно з експортною оцінкою і становить 580 000 грн. Майно передається в оренду з метою використання для виробничих потреб.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання – передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованих приміщень від 03.02.03. балансоутримувач передав, а орендар прийняв в користування нежитлові приміщення загальною площею 4571 кв. м., розташовані за адресою с. Павлівка Світловодського району Кіровоградської області.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 5 років, що діє з моменту підписання акту приймання-передачі майна між орендарем та балансоутримувачем.

За відсутності однієї із сторін договору заяви про припинення договору, договір в силу ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є продовженим на той самий строк.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 5.2. договору орендар зобов’язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) травень 2002 –4834,00 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди –за лютий визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним таким чином:

70% орендної плати без ПДВ сплачується до державного бюджету;

30% орендної плати з ПДВ сплачується балансоутримувачу.

Додатковою угодою від 16.05.07. сторонами внесено зміни до договору оренди № 105/35-02 від 27.11.02., а саме:

«п. 3.1. орендна плата визначається на підставі перерахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) січень 2007 року 10852,73 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди травень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць січень на індекс інфляції за лютий, березень, квітень, травень 2007 року.»

Згідно п. 5.6. договору орендар зобов’язався щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати Регіональному відділенню ФДМ України по кіровоградській області інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку).

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов’язку орендаря, орендну плату повністю до Державного бюджету України не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, як вбачається з наданого позивачем та неоспореного відповідачем розрахунку, становить 25 975,55 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 975,55 грн. основного боргу з урахуванням індексації обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120 % річних від облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 105/35-02 від 27.11.02. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати орендних платежів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати позивачем пред’явлені вимоги про стягнення з відповідача пені відповідно до п. 3.5. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої за розрахунками позивача становить 805,50 грн. за період з 14.09.06. по 21.12.07.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна заява про стягнення суми основного боргу та пені подана позивачем до Господарського суду Кіровоградської області 16.01.08.

Згідно вимог п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на пропущення позивачем строку позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені.

Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в період з 14.09.06. по 16.01.07. в сумі 101 грн. 46 коп., у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 704,04 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на невикористання орендованого приміщення з незалежних від нього причин, що на думку відповідача звільняє його від плати за оренду, оскільки причина –відключення електроенергії у зв’язку з несплатою, не є підставою для звільнення від плати в розумінні ст. 762 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» (м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, код 30488804) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області за реквізитами: одержувач –УДК у м. Кіровограді, банк одержувача –ГУДК в Кіровоградській області, МФО 823016, код 24145329, рахунок 31116094700002, код платежу 22080300 - 25 975 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 55 коп. основного боргу, 704 (сімсот чотири) грн. 04 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс»(м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, код 30488804) в доход Державного бюджету України 266 (двісті шістдесят шість) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролог Лайт Імпекс» (м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, код 30488804) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

Ващенко Т.М.