Ухвала суду № 33293412, 29.08.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3561/13 29.08.2013 29.08.2013 29.08.2013

Провадження №22-ц/784/2914/13 Суддя першої інстанції - Павлова Ж.П.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Самчишиною Н.В., Крамаренко Т.В.,

із секретарем - Дубовою К.В.,

за участю представника позивачки - ОСОБА_2, представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року

за позовом

ОСОБА_6, ОСОБА_5

до

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»,

(надалі - ПАТ «Фінанси та Кредит»)

ОСОБА_7 за участю третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8

про визнання заяви та договору іпотеки недійсними,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулися з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), ОСОБА_7 про визнання заяви та договору іпотеки недійсними.

Позивачі зазначали, що 24 вересня 2008 року ОСОБА_6 нотаріально посвідченою заявою надав згоду на передачу своє дружиною ОСОБА_7 в іпотеку «ВАТ «Фінанси та Кредит» квартири АДРЕСА_1 яка придбана подружжям під час шлюбу. Того ж дня між ОСОБА_7 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передала в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначену квартиру. Вказаний договір укладений в забезпечення виконанням зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_7 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 24 вересня 2008 року.

Посилаючись на те, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_7 не набула права власності на квартиру, яка стала предметом іпотеки, через неповний розрахунок за договором купівлі-продажу, укладений між останньою та ОСОБА_5, фактично договір не укладено, а тому заява і договір іпотеки є фіктивним, оскільки наміру створення правових наслідків у сторін не було, позивачі просили визнати заяву та договір іпотеки недійсними.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема ч.1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не можу суперечити ЦК та іншим актам цивільного судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В роз'ясненнях, що містяться в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 передбачено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно врахувати, що саме по собі не виконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків, у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло належала ОСОБА_5

24 вересня 2008 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_5 зазначену квартиру продала квартиру ОСОБА_7 Зазначений договір у встановленому законом порядку зареєстровано в ММБТІ.

Згідно заяви ОСОБА_5, посвідченої приватним нотаріусом від 24 вересня 2008 року остання повністю отримала грошові кошти в рахунок вартості квартири.

Того ж дня між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 08-213-ivg-2008 за умовами якого останній надано кошти у сумі 239 000 грн. зі сплатою 22% річних на строк до 23 вересня 2028 року на придбання кватири АДРЕСА_1

З метою забезпечення виконання кредитного договору в цей же день між сторонами укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9, за умовами якого ОСОБА_7 передала в іпотеку Банку зазначену квартиру.

Того ж дня, ОСОБА_6 надав нотаріально посвідчену згоду на передачу своєю дружиною ОСОБА_7 в іпотеку квартири АДРЕСА_1 оскільки вона придбана ними під час шлюбу.

З урахуванням встановлених обставин та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання заяви та договору іпотеки недійсними.

Доводи про те, що суд відмовляючи у задоволенні позову помилково виходив з підстав недоведеності фіктивності правочину, не заслуговують на увагу, оскільки саме на ці підстави в своїй позовній заяві посилалися позивачі.

Посилання на те, що на момент укладання договору іпотеки ОСОБА_7 не могла документально підтвердити право на набуття нею у власність квартири в майбутньому, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вище вказаними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: