Рішення № 33292020, 29.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12196/13 29.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Державного підприємства "Вугілля України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державне підприємство «Шахтарськантрацит»

про стягнення 15221,64 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Желінська Т.М. (дов. №465/22 від 25.12.2012),

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення 15221,64 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дій відповідача, пов'язаних із виконанням своїх обов'язків за Договором поставки вугілля № 111/2, підприємство позивача зазнало збитків у розмірі 15221,64 грн.

Ухвалою суду від 27.06.2013 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та призначено розгляд справи на 08.08.2013 року.

Під час судового засідання 08.08.2013 представниками позивача надані усні пояснення по суті спору та додаткові письмові докази, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.08.2013 представник відповідача подав письмове клопотання, у якому просив залучити до участі у справі Державне підприємство «Шахтарськантрацит» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

За наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Шахтарськантрацит», відкладено розгляд справи на 29.08.2013 та продовжено строк розгляду даного господарського спору на 15 днів.

До судового засідання 29.08.2013 відповідач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним підписом уповноваженого представника на розписці про відкладення розгляду справи від 08.08.2013, яка міститься у матеріалах справи.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи, поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення.

Представник позивача під час судового засідання 29.08.2013 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Прпиписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Статтею 77 вказаного кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі та третя особа не з'явилися на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (Покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (Постачальник) укладено договір поставки вугілля №111/2 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору.

Відповідно до п. 3.2.5. постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за Договором третій особі - Вугледобувному підприємству, особу якого Сторони погодять у Додатках до Договору.

Відповідно до умов Договору на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" у 2011 році за залізничними накладними №№ 52249851, 53562799 вантажовідправником ДП «Шахтарськантрацит» відправлені вагони №№ 61818944, 60912029, 66932807, 67387324, 66691171, 66554114.

На шляху прямування на проміжній залізничній станції «Нижньодніпровський вузол» Придніпровською залізницею вказані вагони, на підставі актів загальної форми № 1139 від 11.06.2011 (а. с. 20) та №1374 від 25.07.2011 (а. с. 212), затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні акти АА№040183/257/174 (а. с. 17), АА№040184/258/175 (а. с. 18), АА№040554/368/227 (а. с. 19).

Надлишок вугілля був перевантажений з вагонів №61818944 та №609120229 у вагон №67022327, з вагонів №66932807, № 67387324, № 66691171 та №66554114 у вагон №66793738 та видано досилочні накладні №46980827 (а. с. 22) та №45930021 (а. с. 23).

У зв'язку із тим, що вантаж навантажений відповідачем понад вантажопідйомність вагонів та у зв'язку із перевантаженням вантажу у інші вагони, позивачем понесені витрати у сумі 15221,64 грн., пов'язані з оплатою за користування вагонами, за маневрові роботи, збору за зберігання вантажу у вагонах, зважування на вагах залізниці, повідомлень, заповнення документів, бланків та зі сплатою провізної плати, що відображено у накопичувальних картках, копії яких містяться у матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 344 від 21.11.2000 відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на всьому шляху перевезення.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній.

Маса вантажу визначається відправником.

Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Як передбачено п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як передбачено п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Таким чином, сплата одержувачем всіх платежів, які виникли при перевезенні, є умовою оформлення видачі залізницею вантажу одержувачу.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 9.4. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) відповідно до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення, при цьому продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Статтями А.3., А.6. терміну DDP на продавця покладений обов'язок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та додатково до витрат, що випливають із статті А.3 "а", нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання перед позивачем щодо поставки товару у частині вимог до визначення вантажопідйомності вагонів, з відправленим товаром, що призвело до необхідності понесення позивачем витрат, пов'язаних із прийняттям такого товару.

Враховуючи, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість вимог позивача, та зважаючи на те, що сума збитків, спричинених порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором та понесених позивачем підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення збитків підлягають задоволенню у розмірі 15221,64 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Державного підприємства «Вугілля України» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення заборгованості у загальній сумі 15221,64 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, ідентифікаційний код 22927045) 15221 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять одну) гривню 64 копійки - збитків та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29.08.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст рішення складено - 03.09.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова