Постанова № 33291201, 27.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 р. Справа № 805/10949/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Суб'єкта

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідачів:

1.Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському

районі Донецької області

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання нечинними рішень та скасування вимог про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання нечинними рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.06.2013 року № 5092/08 та від 18.06.2013 року № 5055, скасування вимог від 27.03.2013 року № 386 про сплату боргу в сумі 3075 грн. 81 коп., від 07.05.2013 року № 837 про сплату боргу в сумі 1194 грн. 03 коп., рішення від 27.03.2013 року № 01-50/562 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності в сумі 170 грн., зобов'язання відкликати виконавчі листи від 29.04.2013 року № 20406, від 29.04.2013 року № 20408, від 29.05.2013 року № 20541.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що він зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та в той же час отримує пенсію за віком, тому, як вважає позивач, згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску.

Враховуючи наведене, вважає, що відповідач неправомірно зобов'язав його сплатити суму єдиного внеску, тому просив позовну заяву задовольнити.

До початку судового розгляду позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просив скасувати вимоги від 27.03.2013 року № 386 про сплату боргу в сумі 3075 грн. 81 коп., від 07.05.2013 року № 837 про сплату боргу в сумі 1194 грн. 03 коп. та рішення від 27.03.2013 року № 01-50/562 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності в сумі 170 грн.

Представники сторін надали заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місцепроживання: АДРЕСА_1 про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 (а.с. 24-26).

Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 виданого 08.06.2004 року, ОСОБА_1 призначена пенсія за віком (а.с. 27).

ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 25).

СПД - фізична особа ОСОБА_1 є платником єдиного внеску, взятий на облік як платних страхових внесків до УПФУ м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області.

07.05.2013 року УПФУ м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області винесена вимога № Ф 837 про сплату СПД ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 1194 грн. 03 коп. (а.с. 9).

27.03.2013 року УПФУ м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області винесена вимога № Ф 386 про сплату СПД ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 3075 грн. 81 коп.(а.с. 13).

27.03.2013 року УПФУ м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області прийняло рішення № 01-50/562 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності про сплату єдиного внеску СПД ОСОБА_1 в сумі 170 грн.(а.с. 15)

СПД ОСОБА_1 звертався до Головного управління ПФУ в Донецькій області, УПФУ в Донецькій області, Пенсійного фонду України зі скаргами на вимоги від 27.03.2013 року № Ф 386 та від 07.05.2013 року № Ф 837 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску(а.с. 19-23).

Згідно рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 18.06.2013 року № 5055/08 скарга СПД ОСОБА_1 про узгодження вимоги від 07.05.2013 року № Ф 837 залишена без розгляду (а.с. 19-20).

Згідно рішення Головного управління ПФУ в Донецькій області від 20.06.2013 року № 5092/08 скарга СПД ОСОБА_1 про узгодження вимоги від 27.03.2013 року № Ф 386 залишена без розгляду (а.с. 21-23).

Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просить скасувати вимоги від 27.03.2013 року № 386 про сплату боргу в сумі 3075 грн. 81 коп., від 07.05.2013 року № 837 про сплату боргу в сумі 1194 грн. 03 коп. та рішення від 27.03.2013 року № 01-50/562 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності в сумі 170 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників єдиного внеску.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» стаття 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнена пунктом 4, відповідно до якого особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:

пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом;

довічна пенсія (ануїтет) - пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону, відповідно до якої, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, йому призначена пенсія за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 цього Закону.

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Статтею 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначений вичерпний перелік фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску: підприємців, які є пенсіонерами за віком або інвалідами без урахування віку та отримують пенсію або соціальну допомогу.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, згідно пенсійного посвідчення позивача він є пенсіонером за віком, тобто, віднесений до осіб, на яких розповсюджується зазначена стаття.

Суд не приймає до уваги довід відповідача на необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та неможливість застосування зазначеної статті для осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах є необґрунтованим, оскільки, в зазначеній нормі визначена особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком та зазначеною нормою не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час спірних взаємовідносин, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності прийняття рішення, яке оскаржується, та направлення позивачу вимог про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Враховуючи наведене та те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску, суд вважає позовну заяву про скасування рішення та вимог такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держаного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 7-15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування вимог від 27.03.2013 року № 386 про сплату боргу в сумі 3075 грн. 81 коп., від 07.05.2013 року № 837 про сплату боргу в сумі 1194 грн. 03 коп., рішення від 27.03.2013 року № 01-50/562 про застосування штрафних санкцій за неподання звітності в сумі 170 грн. - задовольнити повністю.

Вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області від 27.03.2013 року № 386 про сплату Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 3075 грн. 81 коп. - скасувати.

Вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області від 07.05.2013 року № 837 про сплату Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 недоїмки у розмірі 1194 грн. 03 коп. - скасувати.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівка та Костянтинівському районі Донецької області 27.03.2013 року № 01-50/562 про застосування до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 штрафних санкцій за неподання звітності недоїмки в сумі 170 грн. у розмірі 1194 грн. 03 коп. - скасувати.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 149 грн. 11 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.