Ухвала суду № 33289115, 22.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3942/13а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційних скарг Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3331066,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача, а також стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування у розмірі 3331066,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року адміністративний позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 3331066,00 грн. (три мільйони триста тридцять одна тисяча шістдесят шість гривень 00 копійок), що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (ідентифікаційний код 30579869). Стягнуто із Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (ідентифікаційний код 30579869, місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, офіс 600) заборгованість бюджету з відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 3331066,00 грн. (три мільйони триста тридцять одна тисяча шістдесят шість гривень 00 копійок). Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (ідентифікаційний код 30579869, місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, офіс 600) сплачений ним судовий збір у розмірі 2328,41 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка) із Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2012 року від 19 жовтня 2012 року № 9064668077, у рядку 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" якої зазначено суму ПДВ у розмірі 3331066,00 грн. (а. с. 8-10), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) за вересень 2012 року від 19 жовтня 2012 року № 9064667426 (а. с. 18) , у якому зазначено, що сума ПДВ у розмірі 3331066,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню, а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) за вересень 2012 року у вказаному розмірі від 19 жовтня 2012 року № 9064668081 (а. с. 20).

Факт прийняття 19.10.2012 року ДПІ податкової декларації, розрахунку та заяви підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 2 (а. с. 11,19, 21) та не заперечується останньою.

ДПІ у період із 28 листопада по 11 грудня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 грудня 2012 року складено довідку № 5406/15-332/30579869 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 3331066,00 грн. за вересень 2012 року, відповідно до висновків якої, перевіркою не встановлено порушень при відображенні позивачем у податковій декларації бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 3331066,00 грн. Підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки позивача, достовірні та надані у повному обсязі, а додаткові документи (податкові накладні тощо), які б спростовували викладені в акті перевірки факти за період, що перевірявся, відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.п. 200.1, 200.7-200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З вищезазначених норм випливає, що орган податкової служби повинен був до 23.12.2012 року включно подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Натомість, станом на 22.03.2013 року (дата подачі позову) відповідні дії Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби вчинені не були.

З огляду на даний факт, колегія суддів повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність у бездіяльності податкового органу ознак протиправності.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби підтверджує, що нею вчинено заходи для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі п. 3 постанови КМУ «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку».

За результатами вчинених заходів порушень при відображенні у податковій декларації за вересень 2012 року бюджетного відшкодування ПДВ податковим органом не встановлено.

Під час вирішення справи по суті в суді першої інстанції відповідачами не надано доказів на підтвердження існування обставин, які б виключали право позивача на отримання оспорюваної податкової вигоди.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог об'єктивним.

Посилання органу податкової служби в апеляційній скарзі на Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування

податку на додану вартість, визначені у висновках, затверджений наказом ДПА України від 03.02.2011 року 68/23, колегією суддів до уваги не приймається, виходячи з засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу на лист ДПС у місті Києві від 28.03.2013 року № 4985/7/20-3-22 (а. с. 109-110), яким рекомендовано ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС у відповідності до постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами

державної податкової служби зустрічних звірок» ініціювати проведення зустрічної звірки позивача з контрагентами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і

якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

ПК України не передбачає інших способів визначення податковими органами правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування, крім тих, що зазначені у ст. 200 Кодексу, в тому числі, проведення зустрічних звірок після проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про відсутність у останнього підстав для повернення позивачу коштів, надміру зарахованих до бюджету, оскільки за нормами Бюджетного кодексу України такі операції здійснюються лише після отримання подання відповідного органу, в даному випадку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

Вважаючи вказані доводи необґрунтованими, колегія суддів виходить з того, що податковим органом не доведено наявності підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні. Таким чином, право платника податку на додану вартість порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів на рахунок позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, обов'язок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві по перерахуванню суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача виникає не на підставі подання органу державної податкової служби, а на підставі рішення суду з моменту набрання ним законної сили, а тому Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві є належним відповідачем у даній справі.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби правомірності своєї бездіяльності, а тому заявлена позивачем сума до бюджетного відшкодування підлягає стягненню за рішенням суду через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст ухвали виготовлено 27.08.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.