Постанова № 33288474, 03.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 904/2287/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановувід 10.07.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/2287/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 251 402,52 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явилисьвід відповідача:Масюк О.В. (довіреність № 29/81 від 02.01.2013р.)В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Колісник І.І.) від 20.05.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Прудніков В.В., судді - Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.) від 10.07.2013 року, у справі № 904/2287/13 позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "Південий гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 251 402,52 грн., судовий збір у сумі 5 028,05 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 3, 8, 9, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113, ст.ст.2, 31, 71, 119 Статуту залізниць України, ст.ст.253, 264 ЦК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.42, 104 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами у сумі 251 402,52 грн.

Судами встановлено таке.

Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" №ПР/ДН-2-06-1555/НЮп від 22.12.2006 року. Відповідно до п.1.1.1 договору, його предметом є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відносини щодо подачі і забирання вагонів між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний ГЗК" виникли на підставі Тимчасової угоди №ПР/М-07-2/14-НЮдч "Про експлуатацію під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці".

На підставі укладених вище угод за накладними №№ 52739299, 5752433, 52665908, 47900980, 47900840 порожні вагони власності ДП "Укрспецвагони" було прийнято залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК".

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами (далі Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів № 366 від 18.09.2012 року, №423 від 02.10.2012 року через зайнятість колій на станції призначення Рядова у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію.

За час затримки вагонів залізницею було нараховано плату за користування спірними вагонами за відомістю ф. ГУ-46 № 14109296 в сумі 251 402,52 грн.

Відомість плати за користування вагонами підписано працівниками ПАТ "Північний ГЗК" із запереченням: "З сумою за затримку не згодні. ПАТ "Північний ГЗК" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибили, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі і "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту на вантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділу 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу. Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки, що ним не було, зроблено.

За оцінкою судів затримка вагонів на підході до станції призначення відбулась з причин, що залежали від вантажоодержувача, а саме несвоєчасного забирання вагонів, що прибули на його адресу раніше.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Факт затримки вагонів на станції в очікувані під вантажні операції з вини ПАТ "Північний ГЗК" встановлено судами через оцінку даних актів загальної форми, доданих позивачем до матеріалів справи (т.1 а.с.25-133), які підписано відповідальними представниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень, і які доводять вину відповідача у зайнятості колій станції, що послужило причиною неможливості доставки вантажу до станції призначення.

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Рядова неприйнятих ПАТ "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Висунь, Гейківка, у порядку передбаченому пунктами 9, 10 р. III Правил, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 4 від 18.09.2012 року, № 6 від 02.10.2012 року, акти загальної форми ГУ-23 № 4 від 18.09.2012 року, № 6 від 02.10.2012 року. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Рядова передано відповідачу в порядку і в строки, визначені п. 10 Правил користування вагонами та контейнерами.

На момент прийняття наказів № 366, № 423 про затримку вагонів на станції Рядова була лише 1 вільна колія № 3 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Зайнятість прийомо-відправочних колій по станції Рядова, згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно п.13.2.1 п.13.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 року № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

З огляду на вищевстановлені обставини та норми інструкції, посилання відповідача на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, є безпідставними.

Позивачем додано до матеріалів справи Положення зайнятості колій по ст. Рядова (т. 2 а.с.176, 177).

Як вбачається з цих Положень на момент прийняття наказу № 366 про затримку вагонів на станції Рядова, колії №№ 5, 1, 6, 8, 9 зайнято вагонами, які було затримано на коліях з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Колії №№ 4, 2, 7, 10 були зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станціях Терни та Рядова. На момент прийняття наказу № 423 про затримку вагонів, колії №№ 5, 2, 6, 8, 9 зайнято вагонами, які було затримано на коліях з вини одержувача вантажу - відповідача; колії №№ 4, 1, 7, 10 - зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Терни та Рядова.

Судами встановлено, що з причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу була знижена пропускна спроможність не тільки станції Рядова, а й на підходах до неї.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП; проте несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

За оцінкою судів відповідач не надав доказів, які б свідчили, що він, у випадку який розглядається, може бути звільнений від плати за користування вагонами на підставі п. 16 Правил, якими визначені підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року у справі № 904/2287/13 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк