Постанова № 33288422, 02.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Справа № 922/1334/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Євсікова О.О. Прокопанич Г.К. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Харківської області від 29.05.2013р.та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р.у справі№ 922/1334/13 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 24 451,07 грн. боргу.

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.2013р. № 02-05/709 для розгляду справи № 922/1334/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В., судді Євсіков О.О., Прокопанич Г.К.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 24 451,07 грн. боргу, з яких: 16 000,00 грн. основного боргу, 8 000,00 грн. штрафу, 451,07 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2013р. (суддя Суярко Т.Д.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. (головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.), позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду обґрунтовані приписами статей 509, 526, 549, 614, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 06.04.2012р. № 1464вр стосовно оплати отриманого від позивача товару.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема приписів статей 614, 1067, 1073 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011р. № 174. При цьому скаржник наголошує на відсутності його вини у порушенні грошового зобов'язання, оскільки грошові кошти не були перераховані на рахунок позивача через ліквідацію банка, який здійснював обслуговування банківського рахунка відповідача.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.04.2012р. між ТОВ "Міжнародна група морепродуктів" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1464вр (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець на протязі терміну дії чинного договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Момент переходу права власності на товар до покупця і, відповідно, ризиків, яких може зазнати товар, є момент підписання покупцем видаткової накладної, яка підтверджує факт передачі товару (пункт 3.2. договору).

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що вартість товару визначається сумарною вартістю переданого товару згідно видаткових накладних на протязі всього терміну дії даного договору; покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті.

Покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом трьох календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (пункт 4.3. договору).

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що позивач на виконання умов договору від 06.04.2012р. № 1464вр передав відповідачеві товар на загальну суму 16 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 10.04.2012р. № 1010382, підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

Отже, протягом трьох календарних днів з моменту підписання вказаної видаткової накладної у відповідача виникло зобов'язання сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок позивача, яке, у свою чергу, вважається виконаним саме з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2012р. відповідач на підставі договору банківського рахунку від 10.12.2009р. № 6491/5, укладеного з ПАТ "АКБ "Базис", зарахував на свій поточний рахунок 16 100,00 грн. У подальшому відповідач з метою оплати отриманого товару надала до Першої Харківської філії ПАТ "АКБ "Базис" платіжне доручення від 11.04.2012р. № 32, яке банком не було виконано. 18.09.2012р. відповідач звернувся до ПАТ "АКБ "Базис", стосовно якого було відкрито ліквідаційну процедуру, з вимогою про визнання кредиторських вимог на суму 17 517,27 грн., які згідно з повідомленням банку від 28.11.2012р. № 574 були ним акцептовані.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Отже, боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання такого зобов'язання, недодержанням своїх обов'язків контрагентом боржника та відсутністю у боржника необхідних коштів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором від 06.04.2012р. № 1464вр вартість поставленого позивачем товару не сплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 16 000,00 грн., що відповідачем не спростовано належним чином.

При цьому порушення ПАТ "АКБ "Базис" своїх зобов'язань за договором банківського рахунку від 10.12.2009р. № 6491/5 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 06.04.2012р. № 1464вр. Окрім цього із встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, що відповідач довів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання свого зобов'язання, за наявності даних стосовно невиконання банком свого обов'язку з перерахування коштів з банківського рахунку відповідача.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.5. договору від 06.04.2012р. № 1464вр сторони визначили, що у випадку порушення покупцем пункту 4.3. цього договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50 відсотків несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованим та законним висновком судів про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн. основного боргу, 8 000,00 грн. штрафу, 451,07 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. у справі № 922/1334/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

Г.К. Прокопанич