Постанова № 33287536, 03.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2013 р. №820/7849/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за поданням Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним поданням, в якому просить суд стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, проси. Леніна, буд.33 Код ЄДРПОУ 32284148) до Державного бюджету України (одержувач: Ізюмське УДКСУ у Харківській області код отримувача - 3728392, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011, рахунок - 31110029700012, код платежу 14010100, назва платежу: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) суму коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 41253,00 грн. з рахунків Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (код 32284148) у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування подання зазначив, що Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було подано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість №9051671975 від 20.08.2013 року за липень 2013 року, якою самостійно визначено до сплати в бюджет податкове зобов’язання в розмірі 41253,00 грн., граничний термін сплати 30.08.2013 року. Зазначена сума відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Представник заявника в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представників Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Представник боржника в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 183-3 КАС України, розгляд подання здійснюється судом у триденний строк з моменту постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Враховуючи положення ч.4 ст.122, ч.4 ст.128 та ст.183-3 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній доказами, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку відмову у задоволенні подання в повному обсязі.

Судом встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж пройшло державну реєстрацію у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" про що свідчить відповідний запис у довідці з Єдиного державного реєстру від 29.08.13 року Серія АБ за №594730 та знаходиться на обліку в Ізюмській ОДПІ з 25.06.2003 року, згідно довідки №208/10/20-14-15-01-17 від 30.08.2013р.

Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було надано до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області декларацію з податку на додану вартість №9051671975 від 20.08.2013 року за липень 2013 року, якою самостійно визначено до сплати в бюджет податкове зобов’язання в розмірі 41253,00 грн., граничний термін сплати 30.08.2013 року.

Згідно довідки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №211/10/20-14-15-01-17 від 30.08.2013 року станом на 31.08.2013 року за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом у сумі 41253,00 грн.

Обґрунтовуючи подання про стягнення даної суми податкового боргу позивач посилається на те, що податковим органом здійснені всі заходи щодо його погашення, а саме: на адресу відповідача направлені податкові вимоги від 16.01.2004 року № 1/27 та від 21.02.2004 року №2/28, майно відповідача взято у податкову заставу, однак станом на час звернення до суду з цим позовом та на час розгляду справи даний борг відповідачем не сплачено.

Проте суд не погоджується з позицією податкового органу щодо вжиття заходів з погашення суми боргу.

Пунктом 20.1.18 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.2 цієї ж статті визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004р. та №2/28 від 21.02.2004р. не стосуються податкового боргу, який виник у позивача у серпні 2013 року, оскільки позивач просить стягнути податковий борг, що виник внаслідок несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання за декларацією за звітний період - липень 2013 року, а податкові вимоги виставлені у 2004р. не підтверджують вчинення податковим органом заходів спрямованих на його погашення.

">Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2004 року.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Між тим, суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги. При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Крім того, податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004р., №2/28 від 21.02.2004р. та облікова картка платника податків за 2012-2013 роки, не доводять непереривності у відповідача податкового боргу з 2004 року і до теперішнього часу. Інших доказів на підтвердження цієї обставини до матеріалів справи не надано.

Суд зазначає, що статтею 96 Податкового Кодексу України встановлено заходи погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Так, згідно п. 96.2 ст. 96 Податкового Кодексу України, у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про : - надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; - досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; - ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; - виключення платника податків із переліку об’єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового Кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство або його майно.

Проте, доказів на підтвердження вжиття податковим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу відповідно до вимог ст.96 Податкового кодексу України заявником не надано.

Таким чином, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби передбачених ПК України заходів погашення податкового боргу та звернення до суду не у спосіб, встановлений законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що заявником не надано доказів вжиття органом податкової служби передбачених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160– 163, 183-3, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.