Ухвала суду № 33287224, 30.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 р. Справа № 158519/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Костіва М.В., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року у справі № 2а/0370/2603/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - ТзОВ «Вест Ойл Груп») звернулося в суд з позовом до Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ Волинської області ДПС) Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та з врахуванням уточнених вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.05.2012 року № 0001192302 повністю та № 0001202302 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42 059 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» - задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 24 травня 2012 року № 0001192302, № 0001202302 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 42 059 грн; стягнуто з Державного бюджету України в користь позивача 2567, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ТзОВ «Вест Ойл Груп» відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове не забезпечило, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

15.03.2012 року ТзОВ «Вест Ойл Груп» подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2012 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування 528329, 00 грн. та 29.03.2012 року подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТзОВ «Вест Ойл Груп» за період з 19.04.2012 року по 27.04.2012 року, за результатами якої складено акт № 1125/23-3/34524327 від 10.05.2012 року.

Перевіркою встановлено, що не знайшло підтвердження в ході проведення перевірки відображене ТзОВ «Вест Ойл Груп» у декларації за січень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 528 329 грн.; в порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 ПК України, ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в наступних звітних періодах за січень 2012 року на суму 528 329 грн.; в порушення ч.1 ст. 203, статтей 215, 228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ТзОВ «Вест Ойл Груп» завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 42 659 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 42 659 грн.

На підставі даного акту перевірки Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0001192302 від 24.05.2012 року, яким ТзОВ «Вест Ойл Груп» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 528 329,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 264 165, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001202302 від 24.05.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 42 659 грн.

За результатами оскарження даних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скарги ТзОВ «Вест Ойл Груп» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом першої інстанції, 27.05.2009 року між ТзОВ «Вест Ойл Груп» (Покупець) було укладено з ПП «Сіріус III» (Продавець) договір купівлі-продажу № 2640, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. На отриманий товар було виписано податкову накладну від 01.04.2011 року №3 на загальну суму 252351,55 грн., в тому числі ПДВ - 42058,59 грн.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням наведеного вище, вбачається що будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 201.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз зазначених вище норм ПК України дає підстави апеляційному суду вважати, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає, що матеріалами справи підтверджується, що на формування податкового кредиту попередніх звітних періодів вплинуло віднесення позивачем сум ПДВ по господарських операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей та імпорту металевих товарно-матеріальних цінностей, що вбачається з наявних в матеріалах справи контрактів, специфікацій до договорів та вантажно-митних декларацій.

Матеріалами справи також підтверджується, що фактичним видом діяльності позивача є організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду, оптова торгівля паливом, здавання в оренду власного нерухомого майна, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність у сфері інжинірингу, а отже, придбання товарів у контрагентів згідно договорів здійснено для забезпечення господарської діяльності позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції та вважає вірним його висновок щодо відсутності обґрунтування твердження Луцької ОДПІ про те, що не підлягають бюджетному відшкодуванню січня 2012 року суми ПДВ, сплачені по господарських операціях з придбання ТзОВ «Вест Ойл Груп» та імпорту товарно-матеріальних цінностей, які за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року в господарській діяльності позивача не використовувалися, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг, актів списання матеріалів на будівництво, тощо), які б підтверджували використання придбаних товарів у господарській діяльності у зазначених періодах, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положення Податкового Кодексу України визначають, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо наявності у позивача господарської мети подальшого використання придбаних товарів та послуг і вказана обставина, є достатньою підставою для формування податкового кредиту з ПДВ незалежно від фактичних результатів такого використання. Проведення позивачем фактичної оплати за придбані товари (послуги) у межах своєї господарської діяльності згідно вимогам ПК України дає останньому право на відшкодування сум ПДВ з бюджету.

Апелянт зазначає, що контрагент позивача ПП «Сириус ІІІ» відсутнє за юридичною адресою, не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, а тому угода, укладена позивачем з ПП «Сириус ІІІ» є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Разом з тим апелянтом не надано суду жодних доказів визнання недійсним, неукладеним чи розірваним договору купівлі-продажу № 2640 від 27.05.2009 року, укладеного між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та ПП «Сириус ІІІ».

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що договір купівлі-продажі від 27.05.2009 року №2640, укладений між ТзОВ «Вест Ойл Груп» та ПП «Сириус ІІІ», був направлений на реальне настання правових наслідків, не суперечить вимогам частини 1 статті 203 ЦК України і не містить ознак нікчемного правочину.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 24.05.2012 року № 0001192302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 528 329, 00 грн., застосування штрафної санкції в сумі 264 165, 00 грн. та № 0001202302 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 4 259, 00 грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,

суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.09.2012р. по справі № 2а/0370/2603/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді М.В.Костів

З.М.Матковська