Ухвала суду № 33286992, 29.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 123025/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-2980/12/1370 за позовом ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2012 року ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення. У позовній заяві позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 року № 00000221511 ДПІ у Галицькому районі м. Львова.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000221511 від 20.01.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь» 107 грн. 30 коп. сплаченого судового збору.

Не погодившись з таким рішенням суду 1 інстанції ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 07 червня 2012 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального права. Тому просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.20120 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання не з'явився представник відповідача хоча належним чином був повідомлений.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

20.01.2012 11.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», про що складено Акт № 26/5/151/33420115 від 11.01.2012 року про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджет . Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 1954,20 грн., відповідальність за що передбачена ст. 126 Податкового кодексу України. 20.01.2012 року відповідачем на підставі акта перевірки № 26/5/151/33420115 від 11.01.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Ш» № 0000221511. яким встановлено порушення позивачем граничного строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб, визначеного п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, та за затримку на 18 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 1954,23 грн.. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 195,42 грн. за платежем єдиний податок з юридичних осіб.

Відповідно до ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, .коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок, платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п„ 126.1. ст. 126 ПК України У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Порядок сплати єдиного податку визначався Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07 Д 998 року. Відповідно до ч. 9 п. 4 Указу Президента України, за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця,, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 p. N 727» № 507 від 16.03.2000 року суб'єкт малого підприємництва сплачує:

- 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;

- 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Актом перевірки №26/5/151/33420115 від 11 січня 2012 року було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 розділу II Податкового кодексу України, а саме протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з єдиного податку, за що передбачена відповідальність статтею 126 Податкового кодексу України. Зокрема у акті зазначено про сплату єдиного внеску за жовтень 2011 року, сплаченого платіжним дорученням № 366 від 7 листопада 2011 р. із затримкою на 18 днів.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 366 від 07.11.2011 року на суму 1990,90 грн. про сплату єдиного податку за жовтень 2011 року, № 387 від 07.12.2011 року на суму 2226,86 про сплату єдиного податку за листопад 2011 року, № 9 від 06.01.2012 року на суму 626,25 грн. про сплату єдиного податку за грудень 2011 року. Судом першої інстанції було досліджено подані копії платіжних доручень і зроблено висновок з яким погоджується апеляційна інстанція, що позивачем своєчасно і в повному обсязі проведено сплату єдиного податку з юридичних осіб, а тому твердження органу державної податкової служби щодо відсутності такої сплати та нарахування у зв'язку цим штрафних (фінансових) санкцій є безпідставними і необгрунтованими.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі. Підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. по справі № 2а-2980/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко