Постанова № 33287110, 16.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 р.Справа № 804/8741/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представника позивача представників відповдача Нікітіної І.Л. Никитенка Є.В., Ваховської Г.О., Гужви Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управлння Міндоходів України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управлння Міндоходів України у Дніпропетровській області з позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001342305 від 21.05.2013р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 30190447,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209149,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001352305 від 21.05.2013р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24728333,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 182083,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Дніпронафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р., за результатами якої встановлено порушення ПАТ "Дніпронафтопродукт" п. 5.1, ст. 5, п.1.25, 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.11, 14.1.36, п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 та п. 134.1. ст. 134 п.145.1 ст. 145, абз.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, внаслідок чого занижено податок на прибуток та податок на додану вартість. На підставі акту перевірки відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення незаконними, та такими, що прийняті з порушенням приписів податкового законодавства у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, надавши письмові пояснення в яких зазначили, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесенні правомірно на підставі обґрунтованих висновків акту перевірки які повністю відображають порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Заслухавши, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Дніпронафтопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складений акт від 11.02.2013р. за № 360, в якому встановлені наступні обставини.

Згідно умов договору поставки нафтопродуктів від 25 квітня 2006р. №2504/06-1 укладеного ПАТ "Дніпронафтопродукт" з ТОВ "Платінум Індастріз" (постачальник) постачальник зобов'язується передати нафтопродукти, (масла моторні й супутні товари), далі "товар", в асортименті, кількості, за цінами й у строки, установлені, згідно додаткових угод, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити вартість товару, що встановлюється додатковими угодами. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання накладної. Дата поставки товару визначається сторонами по даті зазначеної в накладній.

Згідно матеріалів акту документальної планової виїзної перевірки від 10.08.2009р. №2199/23-21/03481879 станом на 01.01.2008р. обліковувалась дебіторська заборгованість по бухгалтерському рахунку №63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаєморозрахункам з ТОВ «Платінум Індастріз» у загальній сумі 124 520 000 грн. на 01.01.2009р. дебіторська заборгованість по бухгалтерському рахунку № 63 по взаєморозрахункам з ТОВ «Платінум Індастріз» складає 148 370 000 грн.

ПАТ «Дніпронафтопродукт» здійснено передплату за товар на користь ТОВ «Платінум Індастріз» за 2008 рік у загальній сумі 23 850 000 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відображені у деклараціях з ПДВ.

Згідно матеріалів акту документальної планової виїзної перевірки від 08.09.2010р. №4152/23-21/03481879 станом на 01.04.2009р. по бухгалтерському рахунку №63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Платінум Індастріз» у загальній сумі 148 370 000 грн.

Станом на початок проведення планової документальної виїзної перевірки за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р. на 01.04.2010р. по бухгалтерському рахунку №63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахувалась дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам з ТОВ «Платінум Індастріз» у загальній сумі 148 370 000 грн.

Таким чином, в погашення здійсненої передплати поставка нафтопродуктів не здійснена, тобто перерахована попередня плата не є обгрунтованою та доцільною з точки зору господарської діяльності у розумінні ст. 3 Господарського Кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачем зроблено висновок, що при здійсненні передплати та відсутності факту поставки товарів у зв'язку з ліквідацією постачальника (припинення юридичної особи) не виконуються вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та статті 664 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності та безпосереднього введення в обіг продукції постачальниками (відсутній факт використання зазначеного товару у господарській діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

В розумінні ч.3 ст.205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво по цьому зобов'язанню.

Якщо підприємство-кредитор ліквідується без визнання правонаступництва, то перебіг позовної давності припиняється і, відповідно, припиняється господарське зобов'язання боржника щодо погашення заборгованості.

Заборгованість ліквідованих підприємств відповідає визначенню безнадійної заборгованості, а суми авансів набувають статусу безповоротної фінансової допомоги, яка не є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

В даному випадку в момент ліквідації підприємств-боржників перераховані кошти перестають бути пов'язаними з оплатою товарів, придбання товарів та подальше їх використання у власній господарській діяльності не відбудеться. Тобто основна умова по визнанню витрат у складі валових витрат не виконалась.

В зв'язку з цим відображені раніше валові витрати по виданим авансам вже не відповідають визначенню „валових витрат".

Дані обставини є підставою для виключення ПАТ «Дніпронафтопродукт» сум дебіторської заборгованості по перерахованим передплатам, одержувачі яких ліквідовані без правонаступництва, зі складу валових витрат у тому податковому періоді, на який приходиться дата внесення до державного реєстру запису про ліквідацію юридичної особи-боржника.

Таким чином, ПАТ «Дніпронафтопродукт» в порушення п.5.1 ст.5, п. 1.25, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.11, 14.1.36. 14.1.257 п.14.1 ст.14 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу з урахуванням п.1 підрозділу 4 розділу XX „Перехідні положення" Податкового Кодексу, завищено витрати в 3 кварталі 2011 р. на суму 123 641 667 грн., які не були відкориговані на суму перерахованих коштів на адресу ТОВ «Платінум Індастріз», яке в подальшому ліквідувалось, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 28 437 583 грн.

В ході аналізу податкової звітності по податку на додану вартість ВАТ «Дніпронафтопродукт» за період з січня 2008 р. по вересень 2012 р., встановлено, що сума податкового кредиту у розмірі 24 728 334 грн., яка виникла по взаємовідносинах з ТОВ «Платінум Індастріз», включена в податковій звітності не коригувалась, хоча підстав для податкового кредиту у ПАТ «Дніпронафтопродукт» немає, а раніше нарахований податковий кредит у покупця підлягає коригуванню.

В порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.14.1.36. п.п. 14.1.257 П.14.1, ст. 14. абз.2 п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу ПАТ «Дніпронафтопродукт» не відкоригувало в вересні 2011 року податковий кредит на суму 24728334грн., чим завищено податковий кредит у розмірі 24 728 334 грн. за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість по здійсненій передплаті на користь ТОВ "Платінум Індастріз " у розмірі 148 370 000 грн. (в тому числі ПДВ 24 728 334грн.), за якою виникла дебіторська заборгованість, яка залишилась непогашеною (безнадійна заборгованість) у зв'язку з ліквідацією (припиненням юридичної особи) підприємства постачальника ТОВ "Платінум Індастріз" (05.08.2011р.) тобто, фактично не пов'язана з господарською діяльністю у зв'язку з відсутністю поставок товарів.

Зазначене порушення призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 24 728 334 грн.

Також в ході перевірки було встановлено, що у перевіряємому періоді ПАТ «Дніпронафтопродукт» у додатку ІВ код 06.5.27 АМ податкової декларації з податку на прибуток підприємства включило «Амортизація тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації» до витрат суму 9 177 805 грн. в т.ч: 3 кв. 2011р. сумі -3 059 268 грн., 4 кв.2011р. у сумі 1529 634 грн., 1кв.2012р. у 1 529 634 грн., 2кв.2012р. у сумі 1 529 634 грн., 3 кв.2012 р. у сумі 1 529 634 грн.

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення « Податкового кодексу України (далі ПКУ) для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п.145.1 ст.145 ПКУ з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ Податок на прибуток підприємств» ПКУ (01.04.2011) застосовується дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

ПАТ «Дніпронафтопродукт» включало суми орендованих основних фондів та включило до витрат суму тимчасової податкової різниці орендованим основним засобам у сумі 15 985 487 грн.

Отже, в порушення п. 145.1 ст.145 ПКУ ПАТ «Дніпронафтопродукт» завищено витрати у сумі 7 967 562 грн. в т.ч.: за 3 кв. 2011р. у сумі 2 655 854 грн. 4 кв. 2011р. у сумі 1327 927 грн., І кв.2012 р. у сумі 1 327 927 грн., 2 кв. 2012р. у сумі 1 327 927 грн. та 3 кв.2012р. у сумі 1 327 927 грн.

На підставі вказаних висновків за результатами розгляду первинної скарги відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001342305 від 21.05.2013 р. про донарахування податку на прибуток підприємства в розмірі 30190447, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 149,00 грн. та № 0001352305 від 21.05.2013р. про донарахування податку на додану вартість підприємства в розмірі 24 278 33, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 182 083, 50 грн.

Суд вважає, що відповідачем в акті перевірки зроблені помилкові висновки та необґрунтовано прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення з огляду на наступне.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішенням №0001342305 від 21.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 30 190 447 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 209 149 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Сума грошового зобов'язання визначена в даному податковому повідомленні-рішенні складається з податку на прибуток підприємства в розмірі 28 437 583 грн. з суми попередньої оплати перерахованої ТОВ «Платінум Індастріз» за договорами купівлі - продажу № 2803/06-2 ви 28.03.2006 p., поставки нафтопродуктів № 2504/06-1 від 25.04.2006р., та тимчасової податкової різниці в розмірі 2 612 606 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування донарахування податку на прибуток за господарськими взаємостосунками з ТОВ «Платінум Індастріз» відповідачем зазначено, що у зв'язку з ліквідацією цього підприємств суми попередніх оплат, винесені ПАТ «Дніпронафтопродукт» до валових витрат підприємства підлягали зняттю у 3 кварталі 2011 р. у зв'язку з тим, що не відбулося поставки товару за вказаними попередніми оплатами, та відсутній факт використання товару у господарській діяльності.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Тобто, дебіторська заборгованість за попередніми оплатами за товари (роботи, послугу), які були перераховані до набрання законної сили норм Податкового кодексу України, після закінчення терміну позовної давності не залежно від проведення претензійно-позовної роботи не змінює склад доходів та витрат.

Якщо відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків включив суми попередньої оплати до складу валових витрат, то після закінчення строку позовної давності на підставі норм Податкового кодексу України зменшення витрат на зазначену суму не здійснюється.

Також суд вказує, що представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» при перерахуванні попередніх оплат за договором з ТОВ «Платінум Індастріз» взагалі вказані суми до складу валових витрат не відносилися.

Представниками відповідача в судовому засіданні даний факт не був спростований належними доказами.

Таким чином, відповідачем під час перевірки не було дотримано п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України ви 22.12.2010 р. № 984, відповідно до якого, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Окрім того, відповідачем не були прийняті до уваги висновки актів попередніх перевірок ПАТ «Дніпронафтопродукт» № 2199/23-21/03481879 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Дніпронафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009p., від 10.08.2009р. та № 4152/23-21/03481879 від 08.09.2010 р. про результати планової виїзної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., якими не встановлено факт безпідставності винесення до складу валових витрат підприємства попередніх оплат за договорами з ТОВ «Платінум Індастріз».

З урахуванням викладеного суд вважає, що ДПІ у Бабушкінському районі було безпідставно донараховано суму податку на прибуток у розмірі 28 437 583 грн., на суму попередніх оплат проведених на ТОВ «Платінум Індастріз» у період з 2006 р. по 2008 р.

Стосовно порушення ПАТ «Дніпронафтопродукт» п. 145.1. ст. 145 ПКУ щодо завищення витрат підприємства у сумі 7 967562 грн. у зв'язку з включенням за період 3-4 кв. 2011 р. та 1-3 кв. 2012 р. тимчасової податкової різниці яка виникла за результатами інвентаризації об'єктів основних засобів, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи та наданих позивачем доказів вбачається, що відповідно до договорів оренди нафтобаз та обладнання та оренди автотранспортних засобів укладених позивачем з орендодавцями на ПАТ «Дніпронафтопродукт» як орендаря покладено обов'язок проводити як поточні, так і капітальні ремонти орендованих об'єктів.

Відповідно до пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Балансову вартість основних фондів за групами податкового обліку на 01.01.2010 р. складає 18 334 550 грн.

З 01.01.2010 по 01.04.2011 р. було проведено ремонт орендованих основних фондів на суму 6 448 054 грн. (відповідно до наявних первинних бухгалтерських документів та р.23.2.71) з них:

10 % віднесено до витрат відповідно до пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

залишок віднесено на збільшення утворених відповідно груп основних засобів відповідно до пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаною нормою Закону передбачено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

З документів наданих ПАТ «Дніпронафтопродукт» вбачається, що позивачем не враховувалася балансова вартість самих об'єктів оренди, оскільки останні обліковуються на балансі у орендодавців (власників).

У зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України з 01.01.2011р., відповідно до п.6 підр.4 Перехідних положень «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Податкового кодексу України ПАТ «Дніпронафтопродукт» було проведено інвентаризацію станом на 1 квітня 2011 р. для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних активів за групами відповідно до п. 145.1. ст. 145 Податкового кодексу України з метою нарахування амортизації з лати набрання чинності розд. III цього кодексу.

Позивачем було проведено інвентаризацію відповідно до абз.5 та 6 п. 6 підр. 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, з ціллю визначення податкової різниці від вартості груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та даними податкового обліку.

Відповідно до зведеної інвентаризації основних засобів по філіях ПАТ «Дніпронафтопродукт» станом на 01.04.2011 р. податкова різниця склала 18 355 614 грн. 53 коп.

Відповідно до абз. 5 п. 6 підр. 4 Перехідних положень «Особливості справляння податку па прибуток підприємств» Податкового кодексу України, якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Позивачем на виконання вказаної норми, суму тимчасової податкової різниці розділено па 36 місяців (3 роки), а саме 18 355 614, 53 грн./36 місяців та отримана сума в розмірі 509 878, 18 грн. почала позивачем відноситися до складу витрат з 2 кварталу 2011 року.

З наданих документів вбачається, що за перевіряємий період з дати набрання чинності розділу III ПКУ ( 2-4 кв. 2011 по 1-3 кв. 2012 р.) позивачем віднесено на тимчасові податкові різниці суму в розмірі 9 177 805, 00 грн.

Суд зазначає, що сума, яка визначена в акті перевірки відповідачем в розмірі 7967562 грн. з яких було проведено донарахування податку па прибуток підприємства в розмірі 2 612 606 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0001342305 від 21.05.2013 р., не підтверджена відповідачем належним чином.

Враховуючи викладене, висновки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про те, що при нарахуванні тимчасової податкової різниці ПАТ «Дніпронафтопродукт» включило суми орендованих основних фондів у розмірі 15 985 487 грн. є безпідставним. Вказане підтверджується копіями інвентаризаційних описів основних засобів, проведених ПАТ «Дніпронафтопродукт» станом на 01.04.2011р. за об'єктами оренди (філіями), копіями інвентаризаційних описів основних засобів визначення строку корисного використання експлуатації) основних засобів станом на 01.04.2011 р. за філіями, інвентаризаційними описами основних засобів орендодавців - власників основних засобів станом на 01.04.2011 р. Із вказаних документів вбачається, що вартість об'єктів нерухомого майна та обладнання не обліковується ПАТ «Дніпронафтопродукт» взагалі. За даними перелічених інвентаризацій підприємство веде відповідний бухгалтерський та податковий облік виключно ремонтів об'єктів взятих в оренду, обладнання та устаткування.

Позивачем до перевірки надавались в повному обсязі документи, які безпосередньо підтверджують проведення ремонтних робіт та розрахунків за ці роботи та те, що ПАТ «Дніпронафтопродукт» не враховувало балансової вартості самих об'єктів оренди, оскільки останні обліковуються на балансі у орендодавців (власників).

Таким чином, ДПІ у Бабушкінському районі незаконно та безпідставно донараховано податок на прибуток підприємства в сумі 2 612 607 грн.

Щодо безпідставності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість підприємства в розмірі 24 728 333 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 182 083 грн. 50 коп. за податковим повідомлення - рішенням № 0001352305 від 21.05.2013 р. то підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення є порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.14.1.36, п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14, абз.2 п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, оскільки на дату перевірки не встановлено факту поставки товару за договором поставки нафтопродуктів № 2504/06-1 від 25.04.2006р. укладених з ТОВ «Платінум Індастріз» у зв'язку з ліквідацією останнього.

В акті перевірки, податковий орган посилається на те, що позивачем не відкориговано податковий кредит у вересні 2011р. на суму 28 633 214 грн.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога це, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Приписами ст. 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 5 та ч. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними, та вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Тобто, після ліквідації підприємства-дебітора його зобов'язання вважаються припиненими (погашеними), а отже з цього моменту перестає існувати його заборгованість перед підприємством-кредитором.

З матеріалів справи вбачається що, до складу податкового кредиту ПАТ «Дніпронафтопродукт» відносило суми податку на додану вартість за перерахованими попередніми оплатами 'ТОВ «Платніум Індастріз» у розмірі 24728334 грн. за період з 2006 по 2008 роки.

Враховуючи те, що по відношенню до боржника - ТОВ «Платінум Індастріз» було порушено справу про банкрутство, то стягнення заборгованості кредиторами повинно відбуватися лише у порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно до ст. 52 цього Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стягнення заборгованості кредиторами відбувається шляхом подання кредиторами ліквідатору заяв з грошовими вимогами до боржника, розгляд цих заяв ліквідатором, внесення даних вимог до реєстру вимог кредиторів та перегляд і затвердження цього реєстру господарським судом.

Як підтверджено матеріалами справи, ПАТ «Дніпронафтопродукт» в межах строку позовної давності, реалізував своє право па стягнення з боржника - ТОВ «Платінум Індастріз» заборгованості шляхом подання у справі про банкрутство заяви про визнання грошових вимог кредитора, що в подальшому визнано боржником (в особі ліквідатора), затверджено господарським судом та визнано погашеними у зв'язку з відсутністю майна боржника відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2011 р. по справі № 5005/4750/2011.

Якщо припинення (погашення) заборгованості за фактом ліквідації підприємства-боржника відбулося протягом строку позовної давності, тоді така погашена заборгованість не може набути статусу безповоротної фінансової допомоги.

Отже, висновок ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про набуття попередніх оплат за договорами з ТОВ «Платінум Індастріз» перед ПАТ «Дніпронафтопродукт» статусу безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованим.

Крім того, що стосується тверджень відповідача щодо необхідності коригування ПАТ «Дніпронафтопродукт» податкового кредиту на підставі вищевказаних угод, то суд зазначає наступне.

Нормами ст. 192 Податкового кодексу України, передбачено порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та одержувача підлягають відповідному коригуванню.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що вона не підлягає розширеному тлумаченню, а має вичерпний перелік підстав, які дають право на проведення коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Отже, в даному випадку жодної події з наведеного вичерпного переліку не відбулося, а тому у ПАТ «Дніпронафтопродукт» відсутні підстави для коригування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Платінум Індастріз».

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управлння Міндоходів України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001342305 від 21.05.2013р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 30190447,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209149,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001352305 від 21.05.2013р. про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24728333,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6182083,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 21 серпня 2013 року.

Суддя О.В. Врона