Постанова № 33286117, 14.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 серпня 2013 року 18 год. 01 хв. № 826/9661/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хауз Україна" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 14 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 19 червня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хауз Україна" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29 грудня 2012 року № 0045421520 (також далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що інформація, яка міститься в акті, складеному за результатами камеральної перевірки позивача, не відповідає дійсності, у зв'язку з чим не може бути підставою для складання відповідачем будь-яких рішень, у тому числі оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 17 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 серпня 2013 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 06 грудня 2012 року складено акт № 5120-15/34476959 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (також далі - ПДВ) (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту, заявлену у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках.

На підставі акту перевірки, 29 грудня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 27629,00 грн. за основним платежем та у розмірі 6907,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзацами 1, 2 п. 75.1, підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України (також далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У ході камеральної перевірки відповідачем виявлено, що податковий кредит у розмірі 39330,60 грн. позивачем сформовано на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Універсалтрейд" (також далі - ТОВ "Універсалтрейд"), а саме від 22 жовтня 2012 року № 12 на суму ПДВ у розмірі 8281,00 грн., від 24 жовтня 2012 року № 13 на суму ПДВ у розмірі 7273,00 грн. та від 30 жовтня 2012 року № 39 на суму ПДВ у розмірі 12075,00 грн. (також далі - податкові накладні).

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення, п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних платниками ПДВ - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума ПДВ в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, як вбачається з викладених положень, право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, виникає у покупця, у даному випадку позивача, у разі додання до податкової декларації за звітний (податковий) період заяви із скаргою на постачальника, який не здійснив зазначену реєстрацію, разом із копіями первинних документів, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або факт їх оплати.

Однак, як зазначено в акті перевірки, підтверджено усними поясненнями представника відповідача та не заперечувалось представниками позивача, виписані ТОВ "Універсалтрейд" податкові накладні не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим позивачем завищено суму, яка підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту та занижено суму ПДВ, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті до бюджету.

Зокрема, суду не надано будь-яких доказів, а саме квитанцій (п. 201.10 ст. 201 ПК України), які б підтвердили здійснення реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також слід зазначити, що представники позивача не заперечували факт необхідності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що враховуючи факт не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, 19 листопада 2012 року позивач через засоби електронного зв'язку направив відповідачу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) (також далі - заява), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції.

Факт направлення позивачем 19 листопада 2012 року відповідачу податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (також далі - податкова декларація) разом із заявою представником відповідача не заперечувався.

При цьому, як пояснив представник відповідача, позивачем до заяви не додано первинних документів, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або факт їх оплати. Крім того, позивачем на час подання податкової декларації не підтверджено первинними документами правомірність відображення у такій декларації суми ПДВ щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Універсалтрейд".

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що доводи представників позивача про те, що заяву позивачем подано через засоби електронного зв'язку, а тому у позивача не було можливості додати до заяви первинних документів, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або факт їх оплати, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46, п. 49.3, підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 20.3.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених п. 201.10 ст. 201 розділу V Кодексу.

Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про правомірність складання оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хауз Україна" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хауз Україна" залишити без задоволення.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2013 року