Постанова № 33285895, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2013 року 12:35 № 826/7185/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Стипанець О.А. (довіреність від 09.04.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт»до Дніпропетровської митниці Міндоходівпровизнання протиправними та скасування: рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Акрілат - Хімконтракт» з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2013 № 110000003/2013/900014/2 та прийнятої на його підставі картки відмови у прийнятті митної декларації № 110040000/2013/00015, які прийняті Дніпропетровською митницею.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у зв'язку з імпортом товару L-Лізин HCL 98% він звернувся до митниці 17.04.2013 р. з МД та з переліком обов'язкових та додаткових документів, визначивши у МД митну вартість за першим методом. Проте, митницею відмовлено у визнанні визначеної позивачем митної вартості без будь-яких правових підстав та спірним рішенням про коригування митної вартості визначено митну вартість за резервним методом. У зв'язку з прийняттям цього рішення також було прийнято картку відмови у митному оформленні. У зв'язку з цим, як зазначає позивач, він був вимушений звернутися 22.04.2013 р. з новою МД № 11004000/2013/002510 із визначенням митної вартості на рівні, визначеному відповідачем.

У той же час, позивач зазначає, що резервний метод застосований безпідставно, оскільки позивачем було надано базові та додаткові документи, які у повній мірі підтверджували заявлену позивачем митну вартість за першим методом. Позивач також зазначає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Однак, як зазначає позивач, митниця не довела неможливості застосування методів, які передують резервному методу.

Відтак, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам митного законодавства у зв'язку з чим просить їх скасувати.

Дніпропетровська митниця Міндоходів з підстав, визначених в оскаржуваних рішеннях та запереченнях на позов, вважає їх законними та обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі клопотання Дніпропетровської митниці Міндоходів та у зв'язку із змінами у структурі митних органів, пов'язаними із реорганізацією митних органів відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012 та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20 березня 2013 року № 229, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено здійснити заміну відповідача Дніпропетровську митницю на її правонаступника - Дніпропетровську митницю Міндоходів.

Дніпропетровська митниця Міндоходів 08.07.2013 р. повідомлена про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Дніпропетровською митницею Міндоходів надано заперечення на позов від 25.06.2013 р. № 17-08-2/631 та додаткові заперечення від 12.08.2013 р. № 17-08-2/1994. Проте, у судовому засідання 29.08.2013 р. представник митниці не з'явився, доказів поважності причин неприбуття відповідач не надав, як і завчасного повідомлення про наявність поважних причин неприбуття (згідно з ч. 2 ст. 40 КАС України). Враховуючи наведене, а також встановлені строки розгляду справи, наявність заперечень на позов та надання митницею витребуваних судом матеріалів, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та справу розглянуто на підставі наявних документів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупець) та фірмою «Risekind LTD» (Китай) укладено контракт № 13/01-07 від 07.01.2013 р. на поставку товару, визначеного у додатках.

Згідно з додатком № 7 від 25.02.2013 р. обумовлено постачання товару - амінокіслота L-Лізин HCL (гідрохлорід) 98% (код 2922 41 0000), виробництва Китай, в кількості 33 тн, упаковкою в мішках по 25 кг., по ціні 2160 доларів США за 1 тн. при базисі поставки CIF Одеса.

На поставку виписано інвойс 7239-21302 з визначенням ціни - 2 160 $/тн. та вартості партії - 71 280 $.

Товар представлений до митного оформлення 17.04.2013 р. за МД 110040000/2013/002372.

У МД та згідно з ДМВ митну вартість визначено за 1 методом у розмірі 569 741,04 грн. (71 280 $).

Разом з МД надано (згідно гр. 44): контракт, прайс-лист, інвойс, пакувальний лист, калькуляція виробника, сертифікат походження товару, сертифікат аналізу товару, коносамент, CMR, страхові документи, бухгалтерська документація та інші визначені у гр. 44 документи.

Митницею за електронним повідомленням витребувано у позивача додаткові документи у зв'язку з тим, що, як зазначає митниця, за умовами CIF порт Одеса, відповідно до яких у вартість товару включені витрати по страхуванню вантажу, за даними калькуляції виробника товару від 12.04.2013 р. у вартості товару на зазначених умовах не визначена страхова складова.

Окрім того, підставою для витребування додаткових документів було те, що інформація стосовно компанії «Risekind LTD» як виробника відсутня у мережі Інтернет.

Таким чином, необхідність витребування додаткових документів пов'язувалась митницею із не включенням до митної вартості страхової складової та відсутністю в Інтернеті інформації щодо компанії «Risekind LTD».

У зв'язку з цим електронним повідомленням додатково витребувано: 1) договір із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з із виконанням умов договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів. Зазначено про проведення консультацій. Встановлено строк подання документів - 10 днів. Повідомлення отримано позивачем 17.04.2013 р.

18.04.2013 р. митниці надано додаткові документи: лист відправника від 07.11.2012 р., як визнається митницею - лист виробника від 18.04.2013 р., виписки з бухгалтерської документації - податкові накладні - №№674, 693, 762, 783, 845, 870, 954, 991, 992, інформація біржових організацій про вартість товару від 21.02.2013 р., 25.02.2013 р.

19.04.2013 р. митниці також наданий експертний висновок ТПП № Ц-247 від 19.04.13 р.

Зокрема, позивачем митному органу надано лист, який містить інформацію, що компанія «Risekind LTD» на 100% входить в групу BIO-CHEM TEXNOLOGY LIMITED, яка у свою чергу являється виробником, а тому документи, які вимагає митний орган, договір, контракт із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором; рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, не можуть бути надані декларантом, у зв'язку з тим, що компанія «Risekind LTD» є виробником товару.

Однак, митницею прийнято оскаржуване рішення від 22.04.2013 р. № 110000003/2013/900014/2 про коригування митної вартості, де митна вартість визначена за резервним методом по ціні 2,2 $ за одиницю товару.

У рішення зазначено, що при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступні розбіжності.

Товар згідно контракту поставляється на умовах CIF порт Одеса, відповідно до яких, як зазначає митниця, у вартість товару включені витрати по страхуванню вантажу, за даними калькуляції виробника товару від 12.04.2013 р. б/н. у вартості товару на умовах CIF не визначена страхова складова.

У той же час, у запереченнях на позов митниця визнає, що в отриманому митницею листі компанії «Risekind LTD» (Китай) вказується, що вартість страхування автоматично включена у графу «транспортні послуги».

Зазначено, що митним органом проаналізована інформація, наявна у митного органу, в т.ч. інформація, отримана в мережі Інтернет. В результаті аналізу було встановлено, що інформація стосовно компанії «Risekind LTD» (яка є продавцем), як виробника заявленого товару, відсутня на сайтах Інтернет мережі. Декларантом у гр. 44 МД заявлено код контракту « 4104» - договір купівлі-продажу, стороною якого є виробник, що декларується. За інформацією з сайту, наданої декларантом, вартість лізину 98,5% складає 11,8-13,5 $ кг.

Зазначається, що у відповідності до даних калькуляції від 12.04.2013 р. вартість товару на умовах CIF (Одеса) складає 2160 $/т, на умовах FOB (Даляйн, Китай) 2085 $/т. Різниця на тоні складає 75 $. Розрахована транспортна та страхова складова даної партії складає 2475 $. Відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості транспортних витрат з країни експорту, отриманої від державних органів на запит ДМСУ (лист ДМСУ від 26.05.2008 року № 16/1-848-ЕП), розрахована вартість тільки транспортних витрат (двох 20" контейнерів з Китаю) складає не менш 3700 дол. США.

Зазначені невідповідності, як зазначено митницею, дають підстави для сумніву у повноті включення щодо транспортних та страхових витрат, як однієї із складових митної вартості, відповідно до ст. 58 МКУ.

Зазначено, що враховуючи розбіжності, виявлені та зазначені митним органом у електронному повідомленні та відмову декларанта від подання додаткових документів у підтвердження митної вартості, відповідно до п. 2 ст. 58, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу - резервного методу. Визначена митна вартість товару із застосуванням рішення визнаної вартості за МД від 11.02.2013 р. № 110100000/2013/203433.

Митницею зазначається, що інші методи не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю об'єктивних документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

На підставі цього рішення прийнято оскаржувану картку відмови.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)» при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

З наведеного вбачається, що до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на страхування товару, якщо вони не були включені продавцем до ціни договору й були сплачені чи підлягають сплаті покупцем окремо (додатково).

В даному випадку, як визнається сторонами, товар поставлявся на умовах CIF порт Одеса. Відповідно до правил «Інкотермс-2000» продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. Продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

З наведеного вбачається, що витрати на страхування несе продавець та, як визнається митницею, нею було отримано лист компанії «Risekind LTD» в якому відносно складових ціни у калькуляції вказується, що вартість страхування, тобто понесені продавцем витрати щодо цього, автоматично включена у графу «транспортні послуги», що не спростовано відповідачем під час розгляду справи в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України.

При цьому, митницею не доведено здійснення або обумовленість здійснення позивачем прямих або опосередкованих платежів (додаткових витрат) у зв'язку із страхуванням продавцем товарів, у зв'язку з чим та з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновків про безпідставність висновків митниці щодо заниження позивачем митної вартості та необхідності додаткового включення витрат на страхування до митної вартості (визначення їх як складової митної вартості).

Щодо доводів митниці відносно заниження витрат на транспортування, слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів щодо вартості транспортних витрат з країни експорту відповідно до визначених умов поставки та контракту між позивачем та його продавцем-контрагентом, а також не надано детальних розрахунків у зв'язку з цим. Надана при цьому роздруківка таблиці «Інформація щодо вартості транспортних витрат….» не містить будь-якої ідентифікації джерел цієї інформації та не супроводжується належними та допустимими доказами на її підтвердження. При цьому, під час розгляду справи не доведено обставин того, що наведена інформація вказує на заниження позивачем митної вартості товарів. Окремо в контексті наведеного слід зазначити, що зазначена інформація супроводжена листом ДМСУ від 26.05.2008, що вказує на її очевидну неактуальність та, відповідно, на відсутність підстав її використання як джерела об'єктивних даних.

У той же час, відповідність заявленої позивачем митної вартості підтверджується висновком Київської ТПП.

Що стосується доводів митниці відносно того, що інформація про компанію «Risekind LTD» як виробника відсутня у мережі Інтернет, слід зазначити, що у запиті про надання додаткових документів та у спірному рішенні митниця посилається на калькуляцію виробника, яка складена компанією «Risekind LTD», тим самим по суті визнаючи наведені обставини. Зазначаючи про обставини відсутності у мережі Інтернет інформації про «Risekind LTD» як виробника, митниця, між тим, не довела впливу цих обставин на рівень заявленої позивачем митної вартості.

В контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала яку саме бухгалтерську документацію слід надати позивачу та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

У той же час, виходячи з аналізу наведених вище норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

У той же час, виходячи з відомостей, наведених у початково поданій позивачем МД та наданих позивачем у зв'язку з митним оформленням документів, у т.ч. додаткових, митницею не доведено неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. Наведені в цих документах відомості базуються на даних, що піддаються обчисленню, що підтверджують відомості щодо ціни.

При цьому, перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні (2,2 долари США за 1 кг.), а з наведених у МД від 11.02.2013 р. відомостей, митна вартість за якою застосована при прийнятті спірного рішення, така ціна не випливає та складає 2,145 $ за 1 кг. (70785$ / 33000 кг. (нетто).

Тобто, всупереч приписам ст. 55 МК України спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В даному випадку, з огляду на вищенаведене та досліджені під час розгляду справи матеріали, під час розгляду справи відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування резервного методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів. У зв'язку з цим суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність рішення про коригування митної вартості товарів та, як наслідок, прийнятого на його підставі картки (рішення) відмови у митному оформленні товарів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. Наведене в сукупності свідчить, що при прийнятті рішення про коригування митної вартості та, як наслідок, - картки відмови, відповідач діяв без врахування всіх обставин, що мали значення за наведених обставин митного оформлення спірної партії товару та положень митного законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованих та протиправних рішень, що оскаржуються, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» (код з ЄДР 24744461) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2013 № 110000003/2013/900014/2 та Картку відмови від 17.04.2013 № 110040000/2013/00015, прийняті Дніпропетровською митницею.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» на відшкодування сплаченого судового збору 114,70 грн., сплачених платіжними дорученнями № 2478 від 13.05.2013 р. (34,41 грн.) та № 2620 від 31.05.2013 р. (80,29 грн.)

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 03.09.2013 р.