Постанова № 33285197, 29.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" серпня 2013 р. № 820/6458/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - ОСОБА_4 (довіреність №869 від 17.07.13р.),

представника відповідача - Буряківського О.В. (довіреність №950/10/10-018 від 05.08.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та з урахуванням зменшення позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0007021720 та стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та обґрунтування, які зазначені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Відповідно до наказу Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 772 від 21.05.2013 р., направлення від 03.06.2013 р. № 960 та плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 кв. 2013 р. Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За наслідками перевірки складено акт від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 (а.с. 7-32 т.І), в якому вказано порушення ФОП ОСОБА_3 - п. 198.1, п. 198.2. п.198.3, п.198.6. ст. 198, п. 201.1, п. 201.6. п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79866 грн..

На підставі акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 Західною міжрайонною ДШ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013р. № 0007021720(а.с.34 т.І) , яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 79866 грн.(за основним платежем) та у розмірі 39 933,00 грн. (за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами) .

Як з'ясовано судом, однією з підстав для винесення спірного рішення є відображене в акті перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 судження суб'єкта владних повноважень про завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЕВФ «Електросервіс» за період з 01.08.12р. по 30.09.12р. через відсутність ознак реальності вчинення господарської операції з зазначеним контрагентом.

Між ФОП ОСОБА_3(Покупець) та ТОВ «ЕВФ «Електросервіс» (Продавець) укладено договір постачання б/н від 01.08.2012 р. (а.с.65-67 т.І) .

Згідно з умовами Договору, ТОВ «ЕВФ «Електросервіс» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність ФОП ОСОБА_3 товар, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору постачання б/н від 01.08.2012 р. сторонами договору виписано наступні рахунки - фактури : №СФ-07/08 від 07.08.12р., № СФ-17/09 від 17.09.12р., № СФ-25/09 від 25.09.12р., №СФ-07/09 від 07.09.12р., №СФ-15/08 від 15.08.12р., № СФ-13/09 від 13.09.12р., видаткові накладні: №РН-0708-2 від 07.08.12р., № РН-1709-4 від 17.09.12р., № РН-2509-5 від 25.09.12р., №РН-0709-5 від 07.09.12р., №РН-1508-5 від 15.08.12р., №РН-1309-5 від 13.09.12р., та податкові накладні : №43 від 07.08.12р., №140 від 17.09.12р., № 226 від 25.09.12р., №61 від 07.09.12р., №104 від 15.08.12р., №111 від 13.09.12р. .

Оплата за поставлений товар була здійснена в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №999, 994, 990, 989, 14, 16361, 16592,16593, 16599, 16603, 16557, 16556.

Факт транспортування товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.73-104 т.І).

На підтвердження факту оренди приміщень для здійснення господарської діяльності позивачем до матеріалів справи надано копії договорів оренди нежитлових приміщень №1 від 17.09.2011р., №11 від 01.02.2012р. та акти прийому -передачі ТМЦ (а.с.119-124 т.І).

Під час судового засідання представник позивача повідомив суду, що придбаний у ТОВ «НВФ «Електросервіс» товар використовувався для ведення власної господарської діяльності, оскільки в магазинах здійснюється фасування наступних видів товарів: круп, муки, цукру, кондитерських виробів, салатів власного виробництва, молочних продуктів, курки охолодженої, замороженої риби, продуктів кулінарії та напівфабрикатів, овочів та фруктів. Окрім того, в усіх відділах магазину також розміщуються фасувальні пакети для самостійного пакування покупцем обраного товару.

За наслідками використання товару, придбаного позивачем у ТОВ «НВФ «Електросервіс», позивачем складались акти списання від 25.09.12р. та від 30.09.12р.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагенту позивача - за місцезнаходженням оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього , таких доказів не встановлено судом під час судових засідань.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , рахунки - фактури та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору .

Суд зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 посилається лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «НВФ «Електросервіс» від 10.04.13р. № 397/22.2-10/35585752 та висновок від 13.03.13р. № 973/07-05, без зазначення порушень, які виявлено саме в діяльності позивача.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НВФ «Електросервіс».

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних у зв'язку з придбанням товару, частина якого у подальшому не була реалізована та була повернута постачальникам, судом встановлено наступне.

З акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 вбачається, що зазначене порушення встановлено згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, а саме: встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту, задекларованого ФОП ОСОБА_3 та податкових зобов'язань, задекларованих постачальниками. Зазначені розбіжності виникли внаслідок не відображенням ФОП ОСОБА_3 коригувань податкового кредиту у зв'язку з поверненням товару.

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

П.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПКУ закріплено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пунктом 18 Порядку "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної ", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. При цьому порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних.

П.20 18 Порядку № 1379 закріплено, що на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням).

Таким чином, чинним законодавством покладено обов"язок у разі повернення товару або його частини провести корегування податку саме на постачальника товару.

Позивачем зазначений податковий кредит сформовано на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій та в подальшому заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач відмовився здійснювати корегування на вимогу його контрагентів.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним висновок відповідача про порушення позивачем п.198.3 ст. 198 ПКУ в цій частині.

Що стосується порушення позивачем п.198.6 ст. 198 ПКУ , а саме: суми ПДВ включені двічі по одних і тих саме податкових накладних, судом встановлено наступне.

З акту перевірки від 02.07.2013 р. № 2330/17/2-07/НОМЕР_2 вбачається, що:

- до складу податкового кредиту січня та лютого 2012 р. позивачем включена сума ПДВ 545,64 грн. згідно податкової накладної №249 від 27.01.2012р., отриманої від ДП "ПромЗІЗ-Харків";

- до складу податкового кредиту березня 2012 р. позивачем двічі включена сума ПДВ 387,66 грн. згідно податкової накладної №8 від 22.03.2012р., отриманої від ПФ «Бумпром»;

- до складу податкового кредиту травня та червня 2012 р. позивачем включена сума ПДВ 3158,09 грн. згідно податкової накладної №2232 від 30.05.2012р., отриманої від ТОВ «Хладик-трейд»;

- до складу податкового кредиту вересня та жовтня 2012р. позивачем включена сума ПДВ 301,67 грн. згідно податкової накладної №2 від 24.09.2012р., отриманої від ТОВ «Мастер-холод»;

- до складу податкового кредиту липня 2012р. позивачем двічі включена сума ПДВ 461,5 грн. згідно податкової накладної від 13.07.2012р. №43438 на загальну суму 2768,99 грн., отриманої від ТОВ „ТД „Троянда";

- до складу податкового кредиту липня 2012р.позивачем двічі включена сума ПДВ 268,1 грн. згідно податкової наклаланої№18056/0006 від 25.07.2012о., отриманої від ПП «Санта-У країна». Зазначене включення позивачем не заперечується сторонами у справі.

Як пояснив представник позивача під час судового засідання, що дійсно позивач помилково завищив розмір суми податкового кредиту на суму 5122,57 грн.

Згідно п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не доведено, яким чином здійснено розрахунок штрафних санкцій по зазначеному порушенню.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2013 р. № 0007021720.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1198 грн. (тисяча сто дев"яносто вісім гривень ).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.