Постанова № 33285104, 02.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4370/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

при секретарі - Гур`євій К.І.

за участю сторін: представника позивача - Осіпов В.Ю. (за довіреністю)

представника позивача - Дядюк Є.М. (за довіреністю)

представника відповідача - Петровський В.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, в якому з урахування збільшених позовних вимог просить визнати частково нечинним з моменту видачі податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2013 року №2170 (податок на доходи фізичних осіб та штрафна (фінансова) санкція) в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 10 527, 17 грн., визнати нечинним з моменту видачі податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000022240 (штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на суму 23 996, 00 грн., визнати нечинним з моменту видачі податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000012270 (штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на суму 27 942, 20 грн., визнати нечинним з моменту видачі податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000052210 (податок на прибуток приватних підприємств та штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 761 808, 00 грн., визнати нечинним з моменту видачі податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000042210 (податок на додану вартість та штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 19 799, 00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Вважаючи, що права і законні інтереси платника податків - ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» порушені незаконними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими відповідачем на підставі акту №277/22-118/00480922 від 05 лютого 2013 року, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

З підстав зазначених у позові (а.с. 4-10 - том 1), позивач вважає, що наведені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на нормах законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення (а.с. 250-254 - том 2; 234-240 - том 4), відповідно до яких зазначив, що вимоги позивача, які викладені в адміністративному позові, необґрунтовані, не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи з підстав наведених в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У період з 10 грудня 2012 року по 22 січня 2013 року проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання публічним акціонерним товариством «Гемопласт» вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №277/22-118/00480922 від 05 лютого 2013 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт», код ЄДРПОУ 00480922 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року» (а.с. 12-232 - том І), у висновку якого зафіксовані встановлені під час перевірки порушення.

Не погодившись із висновками вказаного акту перевірки, позивач надав заперечення до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (а.с. 1-13 - том 5).

Висновком Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 19 лютого 2013 року №01, позивача повідомлено про те, що висновки акту перевірки зроблені на підставі наданих підприємством документів та є обґрунтованими (а.с. 1-93 том -2).

На підставі зазначеного акту перевірки, а також згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022240 від 22 лютого 2013 року про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції (а.с. 94 - том 2), №2170 від 22 лютого 2013 року, яким ПАТ «Гемопласт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників (а.с. 95 - том 2), №0000012270 від 22 лютого 2013 року, яким до ПАТ «Гемопласт» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм з регулювання обігу готівки (а.с. 96 - том 2), №0000052210 від 22 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 46 - том 3), №0000042210 від 22 лютого 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (а.с. 47 - том 3).

Зазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в рамках процедури адміністративного оскарження, передбаченої п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України (далі ПК України) до Державної податкової служби в Одеській області (далі ДПС в Одеській області) та Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарг, ДПС в Одеській області та Міністерством доходів і зборів України прийняті рішення, відповідно до яких скарги підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено, що за рахунок підприємства було відшкодовано витрати на відрядження підзвітної особи ОСОБА_4 (добові та витрати на проїзд), які не підтверджені первинними документами, що встановлюють або засвідчують намір та факт здійснення цих відряджень, у зв'язку із чим суму відшкодування цих витрат слід вважати доходом отриманим ОСОБА_4

Відповідно до пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є головою ревізійної комісії ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт».

Відповідно до Положення про ревізійну комісію ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт», затвердженого загальними зборами ПАТ «Гемопласт», протокол №21 від 29 червня 2011 року, ревізійна комісія товариства є органом, який здійснює контроль за загальною фінансово-господарською діяльністю Товариства, діяльністю Виконавчого органу Товариства (Правлінням), дочірніх підприємств, філій, представництв товариства та обирається відповідно до чинного законодавства та Статуту Товариства. Комісія здійснює свою діяльність шляхом проведення планових перевірок фінансово-господарської діяльності Товариства за результатами фінансового року, позапланових перевірок спеціальних перевірок фінансово-господарською діяльності Товариства у передбачених Положенням і законодавством випадках, а також службових розслідувань по фактам виявлених фінансових порушень (а.с. 223-230, том - 2).

На підтвердження витрат на відрядження ОСОБА_4, позивачем надано до суду: звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, авіаквитки (а.с. 177-192, том - 2), накази про відрядження (а.с. 203-212, том - 2), договір №45 від 03 серпня 2010 року (а.с. 216-222, том - 2).

Судом встановлено, що 03 серпня 2010 року між ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» (м. Білгород-Дністровський, Україна) та ЗАТ «М-ЦЕНТР» (м. Москва, Росія) укладено договір №45 від 03 серпня 2010 року (а.с. 216-222, том 2). Як вбачається з Наказу про відрядження №693 від 28 січня 2011 року, голова ревізійної комісії ОСОБА_4 відряджена до м. Москви (Росія) на ЗАТ «М-ЦЕНТР» для вирішення виробничих питань (а.с. 203, том - 2).

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що витрати на відрядження ОСОБА_4 не підтверджені відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, а саме до наказу про відрядження не надано технічне завдання на відрядження.

Згідно з пунктом 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13.03.1998 року N 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 року N 362), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Разом з тим судом встановлено, що ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» не утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, та має код форми власності - 10 Приватна власність, тому зазначена Інструкція не може бути застосована до підприємства позивача.

З урахуванням викладено, суд вважає, що доводи відповідача щодо не підтвердження витрат на відрядження ОСОБА_4 та заниження підприємством податку з доходів ОСОБА_4 спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Перевіркою також встановлено, що за рахунок підприємства було відшкодовано витрати підзвітних осіб по придбанню електронних квитків без наявності посадкових талонів та документів, що засвідчують вартість цих витрат.

Позивачем надано до суду: звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №119 від 02 лютого 2011 року та електронний квиток на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 200-201, том - 4), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №120 від 02 лютого 2011 року та електронний квиток на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 202-203, том - 4), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №568 від 06 травня 2011 року та електронні квитки на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 204-207, том - 4), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1387 від 31 жовтня 2011 року та електронний квиток на ім'я ОСОБА_7 (а.с. 208-209, том - 4), накази про відрядження зазначених осіб (а.с. 210-212, том - 4).

Дослідивши зазначені документи, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що електронний квиток разом із посадковим талоном - це не єдиний можливий документ, яким можуть підтверджуватись витрати на відрядження, та в даному випадку відсутність посадкового талона не може бути підставою для не включення до складу валових витрат підзвітних осіб по придбанню електронних квитків.

Тому податкове повідомлення-рішення №2170 від 22 лютого 2013 року в частині визначення грошового зобов'язання на суму 10 527, 17 грн. підлягає скасуванню.

В ході перевірки встановлено, що під час відрядження за кордон підприємство через підзвітних осіб здійснювало розрахунки з нерезидентами за отримані послуги за межами території України без участі уповноваженого банку.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки з нерезидентами за межами території України без участі уповноваженого банку, здійснювались у зв'язку з придбанням підзвітними особами послуг з оформлення дозволів на перевозку та організації перевезень.

У своїх поясненнях та в наданих до суду документах, позивач посилається на те, що витрати з придбання зазначених послуг стосуються витрат на технічне обслуговування службових автомобілів в закордонному відрядженні, і заборона щодо проведення готівкових розрахунків на такі операції не розповсюджується, про що свідчить лист НБУ, наданий підприємству, в якості відповіді на аналогічне запитання.

Дослідивши лист Національного банку України від 25 квітня 2006 року №13-122/1565-4575 (а.с. 175-176, том - 2), суд зауважує, що його зміст стосується експлуатаційних витрат транспортних засобів за кордоном, між тим позивач зазначає про витрати на технічне обслуговування службових автомобілів в закордонному відрядженні.

За таких обставин, суд вважає, що витрати з оформлення дозволів на перевозку та придбання послуг з організації перевезень не є витратами на технічне обслуговування автомобілів.

Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року, у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 Декрету, за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.

З огляду на вищезазначене, проаналізувавши надані до суду документи, а саме звіти про використання коштів, квитанції та рахунки (а.с. 147-174, том - 2), суд дійшов висновку про порушення ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів Гемопласт» ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 2.11, 2.12 п. 2 пп. 3.1 п. 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в України», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 в авансових звітах відсутні підтверджуючі розрахункові документи про сплату коштів, форми яких встановлені діючим законодавством.

Пунктом 2.11 Положення визначено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2.12 Положення, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Згідно п. 3.1 Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

З огляду на те, що позивачем порушено встановлений порядок ведення касових операцій у національній валюті України, податкове повідомлення-рішення №0000012270 від 22 лютого 2013 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

В акті перевірки встановлено заниження ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» податку на прибуток за перевіряємий період на 1 292 785, 00 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року встановлено їх завищення всього у сумі 5 712 525, 00 грн.

Згідно акту, на підставі авансових звітів №110 від 31 січня 2011 року, №119 від 02 лютого 2011 року, №120 від 02 лютого 2011 року підприємство безпідставно включило до складу валових витрат витрати на відрядження працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, відповідно.

Суд не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що витрати на відрядження вищезазначених працівників підприємства не підтверджені первинними документами, що встановлюють або засвідчують намір та факт здійснення цих відряджень, з підстав вже наведених в постанові при дослідженні правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №2170 від 22 лютого 2013 року.

В перевіряємий період ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до складу витрат включено витрати по придбанню товарів та товарно-матеріальних цінностей у наступних підприємств-контрагентів: ТОВ «Собраніє», ПП «Акарі-Груп», ТОВ «Будмашпост», ТОВ «Будівельна компанія СТ», ТОВ «Бітекс», ТОВ «Промсервіс», ТОВ «Укрвебконсантінг».

На підтвердження товарності зазначених операцій позивачем надано до суду копії наступних документів: по ТОВ «Собраніє» видаткові накладні (а.с. 102-103), податкову накладну (а.с. 104 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 105 - том 4); по ПП «Акарі-Груп» видаткова накладна (а.с. 106), податкова накладна (а.с. 107 - том 4); по ТОВ «Будмашпост» договір поставки від 01 червня 2011 року (а.с. 117-119 - том 4), видаткові накладні (а.с. 108-111 - том 4), податкові накладні (а.с. 112-115 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 116 - том 4); по ТОВ «Будівельна компанія СТ» видаткова накладна (а.с. 120 - том 4), податкова накладна (а.с. 121 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 122 - том 4); по ТОВ «Бітекс» видаткова накладна (а.с. 123-124 - том 4), податкова накладна (а.с. 125-126 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 127 - том 4), договір поставки від 06 лютого 2012 року (а.с. 128-130 - том 4); по ТОВ «Укрвебконсантінг» видаткові накладні (а.с. 131-138 - том 4), податкові накладні (а.с. 139-146 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 147 - том 4); по ТОВ «Промсервіс» видаткові накладні (а.с. 148-152 - том 4), податкові накладні (а.с. 153-159 - том 4), витяг з виписки банку (а.с. 160 - том 4), договір поставки №110310 від 10 березня 2011 року (а.с. 161-164 - том 4), додаткова угода №1 від 31 серпня 2011 року до договору №110310.

Також позивачем надано витяг із реєстру отриманих податкових накладних за період 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року (а.с. 166-167 - том 4), витяг із Журналу-ордеру №6 по рахунку 63101 за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року та витяг із Журналу-ордеру №6 по рахунку 63107 за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року (а.с. 168-173 - том 4).

У судовому засіданні представник відповідача не зазначив доказів щодо порушення вимог законодавства при складанні вказаних первинних документів та їх невідповідності вимогам законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1, 2 ст. 71 КАС України).

Проаналізувавши зміст акту перевірки №277/22-118/00480922 від 05 лютого 2013 року «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт», код ЄДРПОУ 00480922 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року, іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року», суд зазначає, що доводи відповідача стосовно взаємовідносин позивача із вищезазначеними підприємствами ґрунтуються на податковій інформації, витягах з актів перевірки контрагентів позивача та положеннях цивільного законодавства щодо складання правочинів та їх нікчемність, висновки про виявлені порушення зроблено без дослідження первинних документів, що свідчить про їх необґрунтованість.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

У відповідності з пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У пункті 3.1.2.3 Акту перевірки встановлено, що підприємство включило до складу валових витрат вартість проведених поточних ремонтів у сумі 183 839, 00 грн. без відповідних підтверджуючих документів про проведення ремонтів.

Для документального підтвердження господарських операцій в рамках проведення поточних та капітальних ремонтів позивачем надано до суду копії наступних документів, а саме актів по проведеним ремонтам та звітів по ремонтам (а.с. 1-99 - том 4).

В акті перевірки зазначається, що підприємством не було дотримано вимоги Наказу Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», а саме відсутні накази керівника про виведення об'єктів основних засобів з експлуатації, акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма ОЗ-2).

Між тим суд зазначає, що зазначеним Наказом затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів та не зазначається про наказ про виведення об'єктів основних засобів з експлуатації. Крім того позивачем до суду надано лист-відповідь державної служби статистики України №03.4-6/485 від 05 квітня 2013 року на запит ПАТ «Гемопласт» щодо уточнення статусу форм № ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» та ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів», відповідно до якого Держстат України повідомляє, що для відображення господарських операцій підприємство може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій (а.с. 101 - том 4).

Враховуючи те, що під час перевірки було використано наступні документи: Книга журнал-головна, Журнали-ордери №№2, 6, 7, 10, 11, 13, аналітичні відомості по балансовому рахунку 10 «Основні фонди», аналітичні відомості по балансовому рахунку 15102 «поліпшення основних фондів», аналітичні відомості по балансовому рахунку 234 «Витрати на ремонт та поліпшення основних фондів», аналітичні відомості по рахунках 23, 311, 372, 631, 685, акти виконаних робіт від постачальників на проведення ремонтів та поліпшень основних фондів, акти списання матеріалів на ремонти виконані власними силами, податковий облік нарахування амортизації основних фондів, а також надані на запит податкової копії актів по проведеним ремонтам, копії звітів по ремонтам, копії книг реєстрації наказів, беручи до уваги позицію Держстату України, суд дійшов висновку, що зазначені документи в їх сукупності підтверджують здійснення операцій по ремонту та задекларовані, у зв'язку із цим, витрати на поліпшення основних фондів.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000052210 від 22 лютого 2013 року підлягає скасуванню.

Пунктом 3.2.2 акту перевірки зафіксовано, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року встановлено його завищення всього у розмірі - 16 825, 00 грн.

Як вже зазначалось в акті перевірки податковою зроблено висновки про те, що операції по придбанню товарів ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» у ТОВ «Собраніє», ПП «Акарі-Груп», ТОВ «Будмашпост», ТОВ «Будівельна компанія СТ», ТОВ «Бітекс», ТОВ «Промсервіс», ТОВ «Укрвебконсантінг» носять безтоварний характер, у зв'язку із чим в акті перевірки зазначено про безпідставність формування податкового кредиту по операціям із зазначеними підприємствами.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПК України).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження товарності зазначених операцій позивачем надано до суду копії документів, що вже досліджувались судом в даній постанові при визначенні права позивача на віднесення до валових витрат суми витрат по придбанню товарів у зазначених контрагентів, та які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій та формування ним податкового кредиту.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0000042210 від 22 лютого 2013 року підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-8, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163 КАС України від 06.07.2005 року №2747-IV, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в України», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року N 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року N 59, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №2170 (податок на доходи фізичних особі) та штрафна санкція в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 10 527, 17 грн.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000052210 (податок на прибуток приватних підприємств та штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 761 808, 00 грн.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000042210 (податок на додану вартість та штрафна (фінансова) санкція) ) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 19 799, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 02 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Глуханчук

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №2170 (податок на доходи фізичних особі) та штрафна санкція в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 10 527, 17 грн.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000052210 (податок на прибуток приватних підприємств та штрафна (фінансова) санкція) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 761 808, 00 грн.

Скасувати податкове-повідомлення рішення від 22 лютого 2013 року №0000042210 (податок на додану вартість та штрафна (фінансова) санкція) ) щодо визначення грошового зобов'язання на загальну суму 19 799, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

02 вересня 2013 року.