Постанова № 33285039, 02.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2013 р. № 820/6594/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-УКРАЇНА" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-УКРАЇНА" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року № 0003391540, № 0003401540, прийняті стосовно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Недашковський В.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Бондар Д.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Західної МДПІ м. Харкова ХО ДПС 27.05.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Арсенал Оптторг" за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої був складений акт від 27.05.2013 р. № 1820/15.4-08/31632410.

У висновках акту стверджується, що позивачем, на порушення п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту, що в порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ та до завищення суми залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов 'язань.

На підставі акту перевірки Західною МДПІ м. Харкова ХО ДПС прийняті такі податкові повідомлення-рішення від 13.06.2013 року:

- № 0003391540, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 13175 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6587,50 грн. (по деклараціям за 9 та 10 місяці 2011 року);

- № 0003401540, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1500 грн. (по декларації за 10 місяць 2011 року).

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що згідно баз даних ДПІ станом на 21.11.2012 року загальна чисельність працюючих на ТОВ "Арсенал-Оптгорг" склала 2 особи;

- співробітниками ВПМ ДПІ у Київському районі м. Харкова у серпні 2012 року було здійснено виїзд за місцем реєстрації підприємства, в ході якої встановлено його відсутність за юридичною адресою;

- акт ДПІ у Київському районі м. Харкова №732/220/35699 від 23.11.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Арсенал Оптторг" (код ЄДРПОУ: 35699388) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011 р. - грудень 2011 р., січень 2012 р. - липень 2012 р. свідчить про те, що господарська діяльність ТОВ "Арсенал Оптторг" має ознаки нереальності здійснення та, згідно ст. 55 Господарського кодексу України, має ознаки фіктивності.

Таким чином, єдиною підставою для тверджень Західної МДПІ щодо порушення позивачем Податкового кодексу України є посилання на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова, складений відносно ТОВ "Арсенал Оптторг", на що суд зазначає наступне.

Нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що суми ПДВ, які відповідачем донараховані за оскаржуваними рішеннями, включені були до складу суми оплати за отримані товари. Розрахунки між постачальником та позивачем проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування позивачем грошових коштів на поточні рахунки постачальника, що підтверджується банківськими виписками. А від так, позивач сплатив кошти за отримані товари, сплативши також ПДВ.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару.

Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару.

Законом не передбачено обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту перевіряти фактичне надходженні таких сум до бюджету та не наділено покупця відповідними повноваженнями для таких дій.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності третьої особи. Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що витікає з приписів чинного законодавства.

У разі фактичного здійснення господарської операції, порушення законодавства з боку контрагентів не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

На зазначене звертав свою увагу Вищій адміністративний суд України у постанові від 14 листопада 2012 р. у справі №2а-9864/11/2670.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Арсенал Оптторг" (код ЄДРПОУ: 35699388) пройшло державну реєстрацію у встановленому законом порядку 04.03.2008 р. та зареєстровано за юридичною адресою: місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 317.

Судом встановлено, що між ТОВ "Арсенал Оптторг" та позивачем у періоді, що перевірявся податковим органом, мали місце господарські правовідносини, на підставі угоди поставки № 2011-П-0107 від 01.07.2011 року, згідно якої ТОВ "Арсенал Оптторг" поставило останньому дошку обрізну на суму 88050 грн. (у тому числі ПДВ складає 14675 грн.).

За наслідками господарських операцій поставки ТОВ "Арсенал Оптторг" видало позивачу податкові накладні, які містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення.

Зазначені податкові накладні позивачем включені до податкового кредиту, а саме: жовтня 2011 року по податковій декларації за серпень 2011 на суму 5800,00 грн., податкового кредиту вересня 2011 року по податковій декларації за вересень 2011 на суму 7375,00 грн. та до податкового кредиту жовтня 2011 р. по податковій декларації за жовтень 2011 на суму 1500,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив ТОВ "Арсенал Оптторг" за отриманий товар грошові кошти наступними платіжними дорученнями:

-№ 2309 від 03.08.2011 на загальну суму 16800 грн., в т. ч. ПДВ 2800 грн.;

-№ 2413 від 10.08.2011 на загальну суму 9000 грн., в т. ч. ПДВ 1500 грн.;

-№ 2605 від 29.08.2011 на загальну суму 9000 грн., в т. ч. ПДВ 1500 грн.;

-№ 3864 від 01.09.2011 на загальну суму 9000 грн., в т. ч. ПДВ 1500 грн.;

-№ 2729 від 07.09.2011 на загальну суму 13500 грн., в т. ч. ПДВ 2250 грн.;

-№ 2774 від 13.09.2011 на загальну суму 12750 грн., в т. ч. ПДВ 2125 грн.

Також, встановлено, що придбаний товар використовувався товариством виключно у межах своєї господарської діяльності, проти чого відповідна сторона не заперечувала.

Суд звертає увагу, що ТОВ "Арсенал Оптторг", щодо якого МДПІ оспорюється право позивача на податковий кредит на момент здійснення господарської операції було зареєстровано в податковому органі як платник ПДВ та його свідоцтво щодо останнього не було анульовано. А від так, на момент сумісної господарської діяльності позивач та його контрагент були наділені належною господарською компетенцією, оскільки знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, відповідачем не надано.

Щодо висновків податкового органу про нереальність здійснення правочинів між позивачем та його контрагентом і їх фіктивності, суд зазначає наступне.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та ТОВ "Арсенал Оптторг" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак вони є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документі податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій, що в даному випадку не має відношення до спірних правовідносин.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні правові положення.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Безпідставними на думку суду є посилання відповідача на відсутність у позивача перевізних документів на товар, який було поставлено йому ТОВ "Арсенал Оптторг", оскільки згідно зазначеної вище угоди, укладеної між сторонами, цей обов"язок було покладено на ТОВ "Арсенал Оптторг", окрім того, це було закладено в ціну товару, яку, як свідчать докази у справі, позивач сплатив в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року №0003391540, №0003401540, прийняті відносно товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-УКРАЇНА".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗА-УКРАЇНА" (61017, м. Харків, вул. Котлова, буд. 183, код ЄДРПОУ: 31632410) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 213,00 (двісті тринадцять) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.