Постанова № 33284986, 03.09.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4397/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року

15 год. 10 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Сербіні Р.І.

за участю сторін:

представник позивача - Бутенко А.І. (за довіреністю)

представник позивача - Кедік М.І. (за довіреністю)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «КАБАРЕ-ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 32783075) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002241701 від 16.05.2013 року, № 0001582202 від 16.05.2013 року, № 0001572202 від 16.05.2013 року, № 0001562202 від 16.05.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось Приватне підприємство «КАБАРЕ-ЛІДЕР» (надалі - ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській (надалі -ДПІ у Київському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002241701 від 16.05.2013 року, № 0001582202 від 16.05.2013 року, № 0001572202 від 16.05.2013 року, № 0001562202 від 16.05.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства. Позивачем були надані усі витребувані податковим органом документи та інформація щодо питань, які виникали при перевірці, зокрема щодо правомірного формування валових витрат, податкового кредиту, нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, подання податкової звітності з комунального податку та інші. Проте, надані позивачем пояснення, документи та інформація не були враховані перевіряючими, що призвело до безпідставного збільшення податковим органом зобов'язань ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» з окремих видів податків (податок на додану вартість, податок на прибуток, з доходів фізичних осіб та комунального податку).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та письмових поясненнях (аркуші справи 3-17, 137-140).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Про причини неприбуття суд не повідомив.

Представником відповідача, 26.06.2013 року були надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено, що відповідач позов не визнає, заперечує проти його задоволення у повному обсязі обґрунтовуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, на підставі норм чинного законодавства, за результатами виявлених під час проведення перевірки порушень ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» вимог Податкового Кодексу України. Так, проведеною перевіркою суб'єкта господарювання ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» було встановлено порушення норм податкового законодавства України, в результаті чого виявлено заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість у вересні 2011 року та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість у жовтні 2011 року. Крім того, в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податкового кодексу України та Закону України «Про оплату праці», ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» нараховувало заробітну плату нижчу ніж встановлено законодавством, а також не сплачувало самостійно нарахованих сум податку з доходу фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників. Крім того, під час перевірки було встановлено не подання позивачем розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року. Також було встановлено неправомірне та безпідставне віднесення витрат, пов'язані із придбанням у контрагентів послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту на підставі того, що у бухгалтерському обліку відображались операцій з контрагентами-постачальниками, які не підтверджені належними письмовими доказами. На підставі зазначеного у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі 235-п від 29.03.2013 року, з урахуванням Наказу начальника ДПІ у Київському районі № 302-п від 15.04.2013 року, згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий Кодекс України) у зв'язку з порушенням Господарським судом Одеської області провадження по справі про визнання банкрутом ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР», посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами проведення якої складено акт № 768/22-02/32783075/78 від 23.04.2013 року (аркуші справи 38-66).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС подано заперечення на акт перевірки № 768/22-02/32783075/78 від 23.04.2013 року, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки визнано такими, що зроблені на підставі вимог чинного законодавства України, в результаті чого перегляду вони не підлягають (том І аркуші справи 72-88).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002231701 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 10 188 грн. 88 коп., за порушення п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року (зі змінами та доповненнями), пп.14.1.54, 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп.162.1.3 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями (аркуш справи 19);

- № 0002241701 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 89 138 грн. 76 коп., за порушення пп. 164.2.7 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями (аркуш справи 20);

- № 0001582202 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з комунального податку, за основним платежем у розмірі 10 грн. 20 коп., за порушення ст. 15 Декрету КМУ № 5 від 20.05.1993 року «Про місцеві податки і збори», пп. 2 «Положення про комунальний податок» затвердженого рішенням ОМР № 2725-ХХVІІ від 15.10.2001 року, п. 49.1.7 - 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (аркуш справи 21);

- № 0001572202 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 916 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 30 396 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 520 грн. 00 коп., за порушення п. 184.6, п. 184.7 ст. 184, п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України (аркуш справи 22);

- № 0001562202 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем у розмірі 413 711 грн. 00 коп., за порушення абз. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283-97-ВР від 22.05.1997 року із змінами та доповненнями (аркуш справи 23).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 31.12.2012 року за ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» рахувалась прострочена дебіторська заборгованість фізичних осіб, по яким минув термін давності на загальну суму - 445 607 грн. 38 коп.

Представник позивача зазначив, що під час перевірки позивач листом від 22.04.2013 року надав пояснення та просив зарахувати безнадійну дебіторську заборгованість в рахунок кредиторської безнадійної заборгованості ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР», посилаючись на ст. 159, п 3.3 Податкового кодексу України (том І аркуш справи 37).

Відповідно до п.п. 164.2.7. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом ІІ цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з даними особами не надавались. До суду зазначені документи позивачем також не були надані.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом помножена на коефіцієнт, який обчислюється як відношення 100 до 100 - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п. 164.5 ст. 164 Податкового Кодексу України).

Ставка податку, згідно з приписами п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Положеннями пп.168.1.2, п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, перевіркою обґрунтовано встановлено порушення позивачем наведених вище норм податкового законодавства, а саме, не оподатковано податком на доходи з фізичних осіб суму боргу фізичним особам, по яким минув термін давності (сума простроченого боргу) - дохід у сумі 445 607 грн. та занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 89 138 грн. 76 коп.

Суд вважає, що позивач безпідставно просив зарахувати безнадійну дебіторську заборгованість в рахунок кредиторської безнадійної заборгованості ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР», оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено такого порядку.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002241701 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 89 138 грн. 76 коп. прийнято відповідно та на підставі норм чинного законодавства, та є таким що не підлягає скасуванню.

Перевіркою повноти нарахування комунального податку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року встановлено його заниження у третьому кварталі 2010 року на суму 10 грн. 20 коп., яке виникло внаслідок порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України та п. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки».

Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Пунктами 49.1 та 49.2 ст. 49 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи проводив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Комунальний податок, згідно ст. 15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, на підставі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про правомірність встановлення відповідачем порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» норм чинного податкового законодавства, в результаті чого позивачем не подано розрахунок комунального податку за 3 квартал 2010 року, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 10 грн. 20 коп. Таким чином, оскільки позивачем не виконано обов'язок обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору у розмірах та в порядку, що визначені Податковим кодексом України, а зворотного позивачем не доведено, суд вважає повідомлення-рішення № 0001582202 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з комунального податку, за основним платежем у розмірі 10 грн. 20 коп. таким, що прийняте правомірно та не підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001572202 від 16.05.2013 року судом встановлено наступне.

Фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п. 184.6, п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 30 396 грн. 00 коп. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у жовтні 2011 року на суму 190 284 грн. 00 коп.

Згідно акту, перевіркою встановлено, що відповідно до бази даних ДПІ датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість є 25.10.2011 року.

Станом на 01.10.2011 року у позивача обліковувались основні фонди балансовою вартістю 1 103 398 грн. 30 коп.

Анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, передбачених ст. 184 Податкового кодексу України та в порядку, визначеному розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 978 від 22.12.2010 року.

Так, згідно з п. 184.6 ст. 184 Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до п.184.7 ст. 184 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, в останньому податковому звітному періоді , на момент проведення перевірки і прийняття спірного податкового повідомлення - рішення) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Під час розгляду справи, позивачем не доведено та не підтверджено письмовими доказами виконання передбаченого ст. 184 Податкового кодексу України обов'язку платника податку.

Штрафні санкції за встановлені порушення справляння податку на додану вартість були розраховані відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами податкового органу щодо порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» норм податкового законодавства в результаті чого ним не було визнано умовне постачання основних фондів та не було враховано податкові зобов'язання на балансову вартість основних фондів, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі - 220 680 грн. 00 коп. Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001572202 від 16.05.2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 916 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 30 396 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 520 грн. 00 коп. є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо його скасування задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартали 2012 року та за 2012 рік, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано інші доходи у розмірі - 00 грн. 00 коп. (том ІІ аркуші справи 15-25).

Представник відповідача пояснив, що під час перевірки відображення інших доходів у податковій звітності з податку на прибуток було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації «Інші доходи» у 4 кварталі 2012 року на суму 1 811 665 грн. 00 коп. Під час перевірки зазначеного показника декларації були використані бухгалтерські рахунки, 311 «поточні рахунки в національній валюті», 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно із пп. 135.5.4 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Під безнадійною заборгованістю, згідно абз. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України слід розуміти заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, який згідно ст. 256 Цивільного кодексу України визначається як строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно реєстру кредиторської заборгованості по яких пройшов строк давності, на балансі платника рахується кредиторська заборгованість за отримані товари, послуги, по яких минув строк позовної давності та які не внесені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду від 14.12.2012 року на загальну суму 1 811 665 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП «Балкомпром» - 12 334 грн. 67 коп.; ТОВ «Віейві Лізінг» - 18 195 грн. 56 коп.; ТОВ «Євровендінг» - 98 252 грн. 34 коп.; ТОВ «Кабаре-Сервіс» - 818 917 грн. 06 коп.; ТОВ «Капс Сервіс» - 108 014 грн. 14 коп.; Кедр - 340 грн. 29 коп.; ПП «Техно-Експресс» - 65 601 грн. 66 коп.; ПП «Юрисбит» - 690 009 грн. 23 коп. (том І аркуш справи 67).

З аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Представник позивача пояснив, що відповідачем не відображено в акті перевірки усіх валових витрат ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, а саме не відображені витрати по наступних підприємствах: ТОВ «Вітайн» на суму 749 грн. 32 коп.; ТОВ «Сі Пі Ес» на суму 2 236 грн. 50 коп.; ТОВ «АРТ Мастер» на суму 120 грн. 00 коп.; ТОВ «Немезида» на суму 1 954 254 грн. 64 коп. - витрати пов'язані з отриманням юридичних послуг; ТОВ «УСЦ» на суму 120 грн. 00 коп. та ВАТ «Укртелеком» на суму 3 711 грн. 18 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «КАБАРЕ-ЛІДЕР» (замовник), згідно договору № Ю-2 від 01.04.2009 року про надання юридичних послуг, укладеного з ТОВ «НЕМЕЗІДА» (юридична фірма), відповідно до завдання замовника придбавало послуги (том І аркуші справи 102-105).

Розрахунки за отримані послуги проводились згідно додатку № 1 договору «Графік платежів» (том І аркуш справи 106).

Представник позивача зазначив, що необхідність замовлення цих послуг виникла у зв'язку із наявністю декількох судових справ, стороною в яких було ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР».

На думку позивача виконання зобов'язань за договором № Ю-2 від 01.04.2009 року підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) та наявними в матеріалах справи ухвалами, рішеннями та постановами Господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду (том І аркуш справи 107, 137-202).

Проте, із зазначеним твердженням позивача суд не погоджується з огляду на те, що витрати, понесені позивачем за отримані послуги від ТОВ «Немезида» не відповідають п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку представника позивача, правомірність віднесення витрат по взаємовідносинам з ВАТ «Укртелеком» до складу валових, підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за телекомунікаційні послуги (том ІІ аркуші справи 32-53).

Проте, суд не погоджується з позицією позивача виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що існування господарських правовідносин позивача з переліченими підприємствами по яким ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» формувало валові витрати не підтверджено цивільно-правовими угодами. У зв'язку із цим, неможливо встановити умов надання послуг та розрахунків з даними підприємствами, строків виконання зобов'язань тощо. Окрім того, витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Вітайн»; ТОВ «Сі Пі Ес»; ТОВ «АРТ Мастер»; ТОВ «Немезида»; ТОВ «УСЦ» та ВАТ «Укртелеком», віднесені позивачем до складу валових не відповідають ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не підтверджені належними письмовими доказами (податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями). В матеріалах справи наявний лише один цивільно-правовий договір, за яким отримувались юридичні послуги, по іншим підприємствам відсутні будь-які угоди та бухгалтерські документи. Таким чином, позивачем не доведено правомірності формування валових витрат та кредиту.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0002241701 від 16.05.2013 року, № 0001582202 від 16.05.2013 року, № 0001572202 від 16.05.2013 року, № 0001562202 від 16.05.2013 року є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «КАБАРЕ-ЛІДЕР» (код ЄДРПОУ 32783075, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5, корпус 1, кв. 108) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002241701 від 16.05.2013 року, № 0001582202 від 16.05.2013 року, № 0001572202 від 16.05.2013 року, № 0001562202 від 16.05.2013 року - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 03 вересня 2013 року.

Суддя Я.В. Балан