Постанова № 33284976, 27.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5287/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року о 13 год. 13 хв. м. Одеса

У залі судових засідань № 25

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Кочмар М.І.

за участю сторін:

представника позивача - Стойкова М.Д. (по довіреності)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Приватне підприємство «Бессарабія-В» з адміністративним позовом до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0001142200, №0001152200 від 24.04.2013 року.

Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав з підстав, викладених в позовній заяві, оскільки первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з ТОВ «Еталон Укрінвест», їх реальність, а тому висновки податкового органу в акті перевірки є необґрунтованими, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та підлягають скасуванню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (аркуш справи 157). В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позов, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки операції позивача з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджуються первинними документами, а тому податкові повідомлення-рішення винесені правомірно (аркуші справи 119-123).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Бессарабія-В» зареєстровано як юридичну особу Арцизькою районною державною адміністрацією, знаходиться на обліку як платник податків в Арцизькій міжрайонній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області та є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого за КВЕД є виробництво олії, жирів, харчових продуктів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Арцизькою міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Бессарабія-В» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Еталон Укрінвест» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №369/22-35434347 від 10.04.2013 року (аркуші справи 131-147).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ПП «Бессарабія-В» ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки угоди позивача з ТОВ «Еталон Укрінвест» мають ознаки нікчемності, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 15086 грн., п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 17349 грн.

Не погодившись із висновками перевірки позивач подав до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області Державної податкової служби заперечення на акт перевірки, проте вони були залишені без задоволення, висновки акту перевірки - без змін (аркуші справи 66-70, 71-79), а на підставі виявлених порушень Арцизькою міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення №0001142200 від 24.04.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 17349 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн., №0001152200 від 24.04.2013 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 15086 грн. (аркуші справи 125, 126).

Як вбачається з акту перевірки №369/22-35434347 від 10.04.2013 року, заперечень та наданих пояснень представника відповідача в судовому засіданні, підставою для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість та валових витрат став акт Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №4804/21-407/36033968 від 18.12.2012 року щодо взаємовідносин між ТОВ «Еталон Укрінвест» та ПП «Редан», яким встановлено відсутність у ПП «Редан» необхідних умов для здійснення господарської діяльності цим підприємством та не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Еталон Укрінвест».

Суд вважає висновки акту перевірки позивача не обґрунтованими, не законними, та такими, що спростовуються наданими доказами в справі, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Крім того, згідно із положеннями ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих до суду первинних документів вбачається, що між ПП «Бессарабія-В» та ТОВ «Еталон Укрінвест» укладено угоду на придбання кабелю різних моделей для здійснення реконструкції виробничого комплексу, що належить позивачу.

З платіжних доручень вбачається, що ПП «Бессарабія-В» здійснено оплату придбаного товару частинами 9 червня 2011 року та 25 червня 2011 року на підставі виставленого ТОВ «Еталон Укрінвест» рахунку №6-11 від 08.06.2011 року (аркуші справи 82-84).

Крім того, ТОВ «Еталон Укрінвест» при здійсненні оплати придбаного товару 9 червня 2011 року та 25 червня 2011 року виписані позивачу податкові накладні, відповідно, №6 та №14 (аркуші справи 87-88), які в червні 2011 року включені позивачем до складу податкового кредиту.

Товар відвантажений за видатковою накладною №54, виписаною ТОВ «Еталон Укрінвест» та отриманий представником позивача Шидєревим В. Д. за довіреністю №0655 від 25 червня 2011 року (аркуші справи 85-86).

За прибутковою накладною №54 від 25 червня 2011 року придбаний кабель отримав комірник ПП «Бессарабія-В» ОСОБА_3 (аркуш справи 89) та здійснення розрахунку з вітчизняними постачальниками проведено по рахунку 631 (аркуш справи 164).

З наданих доказів вбачається, що потреба в придбанні позивачем кабелю різних моделей виникла в зв'язку із проведенням електромережі в екстракційному цеху комплексу з переробки зберігання сільськогосподарської продукції по Болгарському шосе, 8а в м. Ізмаїл, який належить позивачу на праві власності, про що свідчить декларація про готовність об'єкта до експлуатації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно виробничого комплексу (аркуші справи 91-94, 159).

При цьому, позивачем при використанні зазначених матеріалів складено акт списання отриманого товару №120 від 25 червня 2011 року та відпущено кабель для проведення електромережі за картками складського обліку №271, №272, №273, №274 (аркуші справи 90, 160-163).

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Еталон Укрінвест», рух товару від придбання до використання для реконструкції виробничого комплексу, його оплату, тощо, що відповідно до вимог ст. 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України надає право ПП «Бессарабія-В» формувати податковий кредит та валові витрати за цими операціями.

Слід зазначити, що податковий орган в акті перевірки не посилається на будь-які зауваження до первинних документів, які б не давали право позивачу на формування валових витрат та податкового кредиту, не надає доказів, які б спростовували реальність господарської операції позивача з ТОВ «Еталон Укрінвест» та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки позивача та його контрагента, однак приписи ч. 2 ст. 72 КАС України передбачають обов'язок відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд при прийнятті рішення по справі враховує відсутність будь-яких розбіжностей по базам автоматичного співставлення податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань контрагента - ТОВ «Еталон Укрінвест», відсутність заборгованості по розрахункам між ними, надання первинних документів як позивачем під час проведення перевірки так і ТОВ «Еталон Укрінвест» під час перевірки зазначеного підприємства Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, що зазначено в акті перевірки №369/22-35434347 від 10.04.2013 року.

Таким чином, висновки податкового органу щодо відсутності реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом зроблені без врахування первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операцій та ґрунтується тільки на висновках акту перевірки №4804/21-407/36033968 від 18.12.2012 року щодо не підтвердження господарських операцій між ТОВ «Еталон Укрінвест» з ПП «Редан» та далі по ланцюгу з ТОВ «Універсалсервіс», ТОВ «Позитив-ВМ», до яких позивач відношення не має.

Щодо висновків в акті перевірки про нікчемність угод по операціям з ТОВ «Еталон Укрінвест» в силу ст. 203, 215 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Згідно із п. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Згідно із ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Враховуючи викладене, висновки в акті про визнання нікчемою угоди позивача з контрагентом не відповідає вимогам ст. 215, 216 ЦК України, а висновки про нікчемність операцій відповідача є необґрунтованим, оскільки податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів для визнання укладеною позивачем угоди - нікчемним правочином.

З огляду на наявні в справі докази, суд вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обґрунтованими, не законними, такими, що не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП «Бессарабія-В» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 118, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Бессарабія-В» до Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0001142200, №0001152200 від 24.04.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Арцизької міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0001142200, №0001152200 від 24.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бессарабія-В» (код ЄДРПОУ 35434347) документально підтверджені судові витрати у сумі 324,37 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано 27 серпня 2013 року.

Суддя Л.І. Свида

.