Ухвала суду № 33284740, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К/9991/48853/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011

у справі № 2а-6338/10/1770

за позовомПриватного підприємства фірми «ВІВ»доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської областіпроскасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «ВІВ» (далі по тексту - позивач, ППФ «ВІВ») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі по тексту - відповідач, Костопільської МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0006151530/0 та № 000161530/0 від 20.12.2010.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку своєчасності сплати ППФ «ВІВ» платежів до бюджету, за результатами якої був складений акт № 1235/15/30923950 від 20.12.2010, якою встановлено порушення п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підстав акту перевірки Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006151530/0 від 20.12.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3392,11 грн. та № 0006161530/0 від 20.12.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 171,09 грн.

Визначаючи протиправними та скасовуючи зазначені податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що податковий орган діяв неправомірно та всупереч вимогам п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що джерелом самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Строки погашення податкового зобов'язання встановлені п. 5.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно пп. 5.3.1 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податку за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

При визначені податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами зазначеними у пунктах «а» - «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

В ході розгляду справи, відповідач підтвердив, що сплачений ППФ «ВІВ» податок на прибуток, задекларований платником за IV квартал 2009 року, І, ІІ, ІІІ квартал 2010 року, податковим органом було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009, а за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання задекларованого підприємством за вказані вище періоди нараховані штрафні санкції в сумі 3563,20 грн.

Однак, при проведенні вказаних дій, податковий орган не врахував, що податкове зобов'язання з податку на прибуток, нараховане відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009, не є узгодженим, оскільки було оскаржено платником податків в судовому порядку в адміністративній справі № 2а-2161/10/1770, судове рішення в якій законної сили не набрало.

Зі змісту п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» вбачається, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з гл. 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповняється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи з аналізу зазначених норм, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, та який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів, відсутнє право на зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Враховуючи самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків до бюджету, є неправомірним

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова