Ухвала суду № 33284640, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К/9991/46923/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011

у справі № 2а/1770/383/11

за позовомДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської областідоВідкритого акціонерного товариства «Дубенський м'ясокомбінат»простягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області (далі по тексту - позивач, Дубенська ОДПІ) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дубенський м'ясокомбінат» (далі по тексту - відповідач, ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат») про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 74179,69 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем проведено перевірку ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої був складений акт перевірки № 224/23/05501095 від 06.12.2010, яким встановлено порушення вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2. п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За висновками акту перевірки, вказаний податок утримано і не перераховано за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. Однак, зі змісту самого акту вбачається, що ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат» нараховано податок з доходів фізичних осіб 6889,53 грн., а сплачено - 7902,41 грн., тобто недоїмка, як така, відсутня. При цьому зазначені суми підтверджені і даними головної книги і даними податкового органу.

Що стосується заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, то така в розмірі 75192,57 грн. обліковувалась як кредитове сальдо на початок перевіряємого періоду, тобто на 30.09.2007. З урахуванням сплати відповідачем за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 податку на 1012,88 грн. більше ніж нараховано за цей період, кредитове сальдо на кінець періоду виведено на рівні 74179,69 грн.

Крім того, як вбачається з доданої до матеріалів справи, головної книги відповідача, кредитове сальдо по податку з доходів фізичних осіб на рівні 74782,96 грн. обліковувалось у відповідача станом на 01.01.2006, і на початок наступного року на 01.01.2007 майже не змінилось, а саме склало 74754,05 грн.

За даними попередньої перевірки відповідача, яка проводилась податковим органом за період з 01.07.2001 по 30.09.2004, зафіксовано кредитове сальдо по податку з доходів фізичних осіб на 30.09.2004 в сумі 70968,00 грн. на нараховану заробітну плату, а також в сумі 27414,91 грн. на виплачену станом на 30.09.2004 заробітну плату. На заборгованості в сумі 27414,91 грн., позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000411740/0 від 29.04.2005, і яка присуджена до стягнення з відповідача судовим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.06.2006 у справі №18/120. Щодо решти заборгованості, податковим органом жодних заходів вжито не було.

Порядок ведення обліку платежів до бюджету, зокрема в картках особових рахунків платників, регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123.

Відповідно до п. 3.5 вказаної Інструкції, залежно від призначення платежів особові рахунки платників відкриваються податковими органами за наступними формами: за формою 6 - для здійснення обліку платежів, за якими законодавством передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків); за формою 15 - для здійснення обліку платежів, за якими законодавством не передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків).

Відповідно до цього, в картках особових рахунків за формою 15, де позивачем здійснено облік надходжень до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідача, нараховані суми податку не відображені.

Податковий борг у платників податків по податку на доходи фізичних осіб виникає у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати відповідної суми податкового зобов'язання, нарахованого органом державної податкової служби за актом документальної перевірки та узгодженого відповідно до чинного законодавства.

Облік таких сум здійснюється в картках особових рахунків формою 6, в яких, крім нарахування сум податку на доходи фізичних осіб, застосованих фінансових санкцій та пені, відображається і сплата зазначених сум. Доказів ведення позивачем такого обліку щодо відповідача суду не надано, що позбавляє можливості суд встановити строк, з якого за відповідачем в Дубенській ОДПІ обліковується податковий борг по податку з доходів фізичних осіб. З огляду на такі обставини та враховуючи ту обставину, що на суб'єкта владних повноважень процесуальним законодавством покладено обов'язок подати суду всі наявні у нього документи і матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб визначався нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» юридичні особи, які виплачували доходи громадянам, вважалися податковими агентами стосовно таких виплат і були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховував (виплачував) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, за ставками встановленими статтею 7 цього Закону. А підпунктом 8.1.2. цієї ж статті передбачалось, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо ж оподатковуваний дохід нараховувався, але не виплачувався платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягав утриманню з такого нарахованого доходу, підлягав сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Всупереч цьому, станом на 30.09.2004 відповідачем було утримано з нарахованого найманим працівникам доходу, однак не сплачено (не перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 70968,00 грн. Станом на 30.09.2007 вказана сума зросла до 75192,57 грн., а на 30.09.2010 зменшилась до 74179,69 грн.

Згідно пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету була покладена на юридичну особу або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Пунктом 20.3.2. п. 20.3 ст. 20 цього ж Закону встановлювалось, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснив нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, на нього покладається відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виник внаслідок таких дій.

Відповідно до п. 1.3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) вважалося податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважалося узгодженим з дня подання такої податкової декларації. А пп. 1.11 ст. 1 даного Закону, податковою декларацією, (розрахунком) визначав документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» граничні строки стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, були встановлені на рівні 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач у визначеному законодавством порядку не декларував свої зобов'язання по перерахуванню до бюджету нарахованого і утриманого прибуткового податку шляхом надання органу податкової служби розрахунків встановленої форми № 1ДФ.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові зобов'язання ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат» по податку з доходів фізичних осіб на суму 70968,00 грн. були узгоджені ще станом на 30.09.2004, та зафіксовані податковим органом в акті перевірки № 99/23/05501095 від 18.04.2005, і заходів щодо стягнення суми податку не вжив.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган мав право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначав суму податкових зобов'язань, платник податків вважався вільним від такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового Кодексу України, який діє станом на дату ухвалення рішення, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Доказів того, що сума податку на доходи фізичних осіб, яку як податкову заборгованість просить стягнути з ВАТ «Дубенський м'ясокомбінат» в судовому порядку Дубенська ОДПІ, була самостійно нарахована податковим органом через не подачу платником податку розрахунків в рамках 1095 днів, з дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (розрахунку), суду не надано.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що зазначена сума обліковувалась у складі заборгованості відповідача, починаючи ще з 30.09.2004, і позивач був обізнаний із наявністю податкового боргу, проте не вживав заходів для своєчасного погашення зазначеного боргу.

Слід вказати, що грошове зобов'язання платника податків стягується не пізніше 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань як у відповідності до вимог пп. 15.2.1 п. 15.2. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та у відповідності до ст.102 Податкового Кодексу України, який діє станом на дату ухвалення рішення. Грошове зобов'язання платника податків - відповідача по справі виникло більше ніж 6 років тому, тобто минули і граничні строки нарахування такої суми податковим органом (1095 днів) і граничні строки стягнення податкового боргу (1095 днів).

З огляду на те, що звернення податкового органу в суд здійснено поза межами граничних строків, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що позовні вимоги Дубенської ОДПІ задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова