Ухвала суду № 33284454, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К/9991/14324/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011

у справі № 2а-7856/09/1770

за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування"

до Державної податкової інспекції в м. Львові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Газопромислового управління "Львівгазвидобування" (далі по тексту - позивач, ГУ «Львівгазовидобування») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Львові (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Львові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 28.01.2004 № 0000012630/0/1917 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1308,71 грн. В решті задоволення позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ГУ "Львівгазвидобування" за період з 01.07.2001 по 31.03.2003. За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Львові складено акт від 28.01.2004 № 3/23-2/25560533.

Перевіркою встановлено факт заниження податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 2617,42 грн.

На підставі зазначеного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012630/0/1917 від 28.01.2004, яким відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 № 303 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: збір за забруднення навколишнього природного середовища на суму 3926,13 грн., в тому числі штрафу 1308,71 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 2/21-6 від 26.12.2003 порушено справу про банкрутство ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", введено мораторій зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вищезазначені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Оскільки мораторій запроваджується щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до прийняття рішення про його введення, то і заборона застосування санкцій за невиконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) під час дії мораторію стосується саме податкових зобов'язань, які виникли до введення мораторію.

Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Також наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Пленуму від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство". Так, в п. 17 даної постанови зазначається, що за змістом ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

В п. 44 зазначеної вище постанови Верховний Суд України вказує на те, що не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про які йдеться у ч. 4 ст. 12 даного Закону, передбачені ст. ст. 16 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова