Ухвала суду № 33284378, 29.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Київ К-41796/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2010

у справі № 2а-25109/09/1270

за позовом Приватного підприємства „ТКФ „Техком-збут"

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

про визнання дій неправомірними, визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „ТКФ „Техком-збут" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання дій щодо прийняття акту про анулювання свідоцтва платника ПДВ протиправними, скасування акту від 28.07.2009 року № 14 про анулювання свідоцтва платника ПДВ, зобов'язання відновити свідоцтво платника ПДВ, зобов'язання прийняти до обліку податкові декларації за звітні періоди, коли такі декларації повинні були бути подані до Державної податкової інспекції.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасоване рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 28.07.2009 № 14, зобов'язано відповідача прийняти до обліку податкові декларації за звітні періоди, коли такі декларації повинні були бути подані до Державної податкової інспекції, в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року позивача та складено акт № 819-15-10-34888716 від 28.07.2009.

Під час перевірки встановлені розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів позивача та виявлено, що ТОВ „СТРАТЕГІЯ" задекларувало податковий кредит в сумі 330185 грн. в декларації за березень 2009 року, тоді як останній не відобразив податкові зобов'язання в декларації по ПДВ за вказаний період, контрагентом ТОВ „Фірма „Флеш" задекларований податковий кредит по ПДВ по позивачу в сумі 440982, 50 грн. в декларації за січень 2009 року, тоді як останній не відобразив податкові зобов'язання в декларації по податку на додану вартість за вказаний період.

На адресу позивача направлено відповідачем лист від 27.05.2009 № 9513/25, в якому запропоновано надати документи для встановлення причин розбіжностей.

28.07.2009 Державною податковою інспекцією в м. Свердловську прийняла акт № 14 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8 1 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Викладений у Законі України „Про податок на додану вартість" перелік підстав анулювання реєстрації платника податку є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягав.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що право на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість надане тільки у випадку ініціювання його платником податку, а не податковим органом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2010 у справі № 2а-25109/09/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.09.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2010 у справі № 2а-25109/09/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко