Ухвала суду № 33283606, 22.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 р.Справа № 815/3996/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ревера Груп» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ревера Груп» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 14 березня 2013 року: № 0000372280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 837 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 959 грн. та № 0000382280, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 654 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 914 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Ревера Груп» обґрунтувало незаконністю спірних рішень відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0000372280 та №0000382280 від 14 березня 2013 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Айсберг - Пром» за період червень 2012 року, про що було складено акт перевірки від 28.02.2013 року № 000013/15-32-22-80/26568146.

За результатом проведеної перевірки, встановлено: порушення позивачем п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2012 року на 18 271 грн.; п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань у червні 2012 року на суму 3 654 грн.

На підставі акту перевірки від 28.02.2013 року № 000013/15-32-22-80/26568146, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000372280 від 14.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 837 грн. - за основним платежем, 959 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000382280 від 14.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 654 грн. - за основним платежем, 914 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Айсберг - Пром» було встановлено, що позивач придбав у вищезазначеного товариства товарно - матеріальні цінності, перелік яких приведений в таблиці на аркуші 4 акту перевірки (аркуш справи 13).

Під час проведення перевірки, на підтвердження проведених господарських операцій позивачем були надані дані бухгалтерського обліку по рахунку № 631, видаткові та податкові накладні, рахунок - фактуру, платіжне доручення. У податковому обліку в реєстрі отриманих податкових накладних, сума ПДВ була відображена у червні 2012 року за позицією № 2.

Перевіркою також встановлено, що договір поставки у письмовому вигляді не укладався. Шляхові листи, товаротранспортні накладні та інші документи на перевезення товару до перевірки не надані через свою відсутність.

Встановлюючи наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, податкова інспекція використала інформацію про постачальника, а саме акт від 21.09.2012 року № 670/1520/38037429, складений Кіровоградською ОДПІ за результатом проведення перевірки правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року ТОВ «Айсберг - Пром», згідно якого не встановлено ознак фіктивності ТОВ «Айберг - Пром», але через відсутність основних засобів виробництва та виробничих потужностей, встановлено ознаки сумнівності факту реального здійснення господарської діяльності у червні 2012 року.

З урахуванням викладеного, відповідач, за результатом перевірки ТОВ «Ревера Груп» дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Айсберг - Пром» за період червень 2012 року, укладались з порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а були укладені з метою мінімізації податкових зобов'язань та штучного формування податкової вигоди.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних непідтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Під час проведення перевірки, позивачем не було надано договір поставки, а також документи, на підтвердження перевезення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Укладання господарських договорів, у відповідності з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Айсберг - Пром» відбувались шляхом обміну рахунками, видатковими накладними, що є також первинними документами, на підставі яких здійснюється реалізація товарів, та документами, що підтверджують виконання договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб без письмового оформлення.

Також в ході розгляду справи представник позивача пояснив, що товар, придбаний у ТОВ «Айсберг -Пром» був у незначній кількості, яка вміщувалась у легковий автомобіль, тому оформлення документів на вантажне перевезення було зайвим.

На підтвердження товарності правочину, позивачем були також надані первинні документи, що підтверджують наступний продаж, отриманих від ТОВ «Айсберг - Пром» товарно - матеріальних цінностей.

Так, позивачем були надані податкові накладні, рахунки на оплату, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, по угодам, укладеним з ТОВ НВП «Тенет», ТОВ «Компанія Бест», ПП СП «Біла Акація».

Щодо правомірності видачі позивачем податкової накладної № 3 від 07.06.2012 року на товар, придбаний у позивача ТОВ НВП «Тенет», по ланцюгу постачання від ТОВ «Айсберг - Пром». Так, судом першої інстанції встановлено, що податкова накладна була видана позивачем своєму покупцю, ще до моменту отримання податкової накладної від ТОВ «Айсберг - Пром» (ПН № 867 від 08.06.2012 року) та сплати вартості придбаного товару попередньому постачальнику (платіжне доручення від 04.07.2012 року). Представник позивача, суду пояснив, що для товариства це звичайна практика, оскільки товар був замовленим постійним клієнтом товариства та попередньо сплаченим, у зв'язку з чим у товариства були підстави для видачі податкової накладної до отримання проданого товару, відповідно до положень п. 201.7. ст. 201 Податкового Кодексу України, згідно якого податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не ставилось під сумнів наявність та правильність оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Айсберг - Пром», було також встановлено характер взаємовідносин, та предмет правочинів, згідно яких постачалось спеціальне технологічне обладнання, на яке в ході розгляду справи були надані сертифікати якості.

Наявність дефектів у правовому стані ТОВ «Айсберг - Пром» не впливає на правомірність формування податкового кредиту та валових витрат позивача, оскільки на позивача не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції, тому позивач, укладаючи та виконуючи відповідні договори із ТОВ «Айсберг - Пром», не мав жодних зобов'язань та прав щодо перевірки добросовісності останнього як платника податків та обов'язкових платежів. Наявність помислу позивача у використанні послуг ТОВ «Айсберг - Пром» з метою отримання податкової вигоди, податковим органом не доведено.

Відповідно до статі 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частинами 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ревера Груп» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування рішень від 14 березня 2013 року №0000372280 та №0000382280 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/