Постанова № 33283164, 19.08.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 808/5279/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАП»

До відповідачів: 1. Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції,

2. Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1

третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,

за участі представників сторін:

від позивача - Бурдін А.В. (протокол № 1 від 26.09.2008, паспорт серії НОМЕР_1

від відповідача-1 - не прибув

від відповідача-2 - Шаповалов О.Є. (посвідчення ЗП №351 від 12.12.2012)

від третьої особи - Антоненко Е.В. (довіреність № 7/8-1663-02 від 17.06.2013)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «СНАП» до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції та Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 1452264 від 08.04.2013 та зобов'язання реєстраційної служби Запорізького МУЮ провести державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду від 18.06.2013 відкрито провадження у адміністративній справі №808/5279/13-а та призначено до судового розгляду на 04.07.2013. Провадження у справі за клопотанням сторін зупинялось до 05.08.2013.

Ухвалою від 05.08.2013 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області. Провадження у справі зупинено на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, до 19.08.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2013 підтримав заявлені вимоги і з підстав, викладених в позовній заяві просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2013 по справі № 5009/4632/12 за ТОВ «СНАП» визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю літ. А, прибудову літ. А1, підвал літ. пд, паркани №№ 1,2, ворота з хвірткою №3, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, №70 «б».

В березні 2013 року ТОВ «СНАП» звернулося із заявою про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості до реєстраційної служби Запорізького МУК) Запорізької області (Відповідача 1), однак рішенням від 08.04.2013 № 1452264 у державній реєстрації права власності відмовлено з мотиву «відсутності документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам».

Відповідно пп.10 п. 27 Порядку № 703, документами, що підтверд жують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Однак, як вбачається зі змісту вказаного вище рішення від 08.04.2013 №1452264, у ньому посилання йде на п. 46 Порядку №701 стосовно відсутності документу відповідності ДБНСП, хоча підставою для реєстрації права в цьому випадку виступає рішення суду, яке обов'язкове для виконання на всій території України.

Таким чином, спірне рішення за змістом не відповідає вимогам вищезазначених нормативних актів, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач -1, належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду, до суду не прибув.

Відповідач-2 проти позову заперечив, вказавши, що з урахуванням вимог абзацу 2 пункту 4 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних ) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, для проведення державної реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості на підставі рішення суду, до заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (щодо права власності) в обов'язковому порядку додається документ, який відповідно до діючого законодавства підтверджує прийняття об'єкта самочинного будівництва в експлуатацію.

Тому державний реєстратор Запорізького міського управління юстиції не має правових підстав для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Представник третьої особи також проти позову заперечив. В обґрунтування своїх доводів вказував, що для прийняття в експлуатацію вказаного самочинно збудованого приміщення Позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю в Запорізькій області у серпні минулого року на підставі Наказу №91 від 24.06.2012р «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських ( присадибних ) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж». Після проведення перевірки поданих документів Інспекцією Позивачу було відмовлено в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки під дію вказаного Порядку підпадали будівлі і споруди збудовані до 31.12.2009, а будівля Позивача закінчена будівництвом у вересні 2011р.

19.03.2013 Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видано Наказ №95 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», дія якого поширюється на самочинно збудовані об'єкти у період з 05 серпня 1992р до 12 березня 2011р. Будівля Позивача під дію вказаного Наказу також не підпадає.

На цей час законодавством передбачено, що самовільні будівлі підлягають знесенню на підставі ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

На підставі вищевикладеного представник третьої особи вважає, що в діях інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відсутні будь-які порушення вимог містобудівного законодавства і позовні вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.

У засіданні 19.08.2013, судом, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання приписів ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2013 року по справі № 5009/4632/12 за ТОВ «СНАП» було визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю літ. А, прибудову літ. А1, підвал літ. пд, паркани №№ 1,2, ворота з хвірткою №3, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станція, №70 «б».

04.03.2013 року позивачем була подана заява до Державної реєстраційної служби, про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на будівлю літ.А, прибудова літ.А1, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя вул. Дослідна станція, 70б на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2013 № 5009/4632/12.

Рішенням державного реєстратора від 08.04.2013 № 1452264 відмовлено ТОВ «СНАП» у проведенні державної реєстрації права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, на будівлю літ. А, прибудову літ. А1, що розташована за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Дослідна станція, №70 «б», за суб'єктом : ТОВ «СНАП», податковий номер 31415454.

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності, згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень І Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22,06.2011 № 703, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.

Згідно п.1, 3 ст.16 Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому законом порядку..

Частиною 2 ст.9 Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

2. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку «Державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок) у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України «питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 13.04.2011р. №461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду воно приймається в експлуатацію згідно з порядком встановленим вказаною постановою.

Самочинно (незаконно) збудованим об'єктом нерухомого майна є об'єкт нерухомості, збудований без відповідного дозволу, який дає право на початок такого будівництва.

Тому згідно пункту 1.1 Наказу №95 від 19.03.2013 р. «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків...» встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт та механізм проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж:

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

Таким чином, з урахуванням вимог абзацу 2 пункту 4 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості на підставі рішення суду, до заяви про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (щодо права власності) в обов'язковому порядку додається документ, який відповідно до діючого законодавства підтверджує прийняття об'єкта самочинного будівництва в експлуатацію.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, згідно приписів Порядку, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 даного Порядку зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, після проведення перевірки поданих документів Інспекцією позивачу було відмовлено в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Таким чином, державний реєстратор Запорізького міського управління юстиції не має правових підстав для державної реєстрації права власності на даний об'єкт нерухомого майна.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області надала позивачу рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 1452264 від 08.04.2013 правомірно та відповідно до діючого законодавства. Тож, немає правових підстав визнавати протиправними дії відповідача, скасувати дане рішення та зобов'язувати відповідача здійснювати відповідні дії.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За приписами ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними зібраними у справі доказами, а тому є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СНАП» про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_1 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 1452264 від 08.04.2013 і зобов'язання Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції провести державну реєстрацію права власності відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 03.09.2013.

Суддя О.М. Нечипуренко