Рішення № 33282571, 20.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1інстанції Кулик С.В.

Категорія 27 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,

при секретарі Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, третя особа: ОСОБА_3, про розірвання договору про іпотечний кредит, договору поруки

за апеляційними скаргами Державної іпотечної установи та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом і в обгрунтування позовних вимог зазначав, що 28 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав відповідачці в кредит грошові кошти в сумі 257 000 грн., зі сплатою 12 % річних, строком погашення не пізніше 27 лютого 2021 року. 28 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. 19 березня 2009 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит. Станом на 31 березня 2012 року у відповідачів утворилась заборгованості в сумі 81 084 грн. 11 коп., яка складається з: прострочених відсотки за користування кредитом - 33 175 грн. 22 коп. та пені за прострочення сплати кредитних коштів - 47 908 грн. 89 коп. Відповідачі попереджались про наявність заборгованості, однак, остання до теперішнього часу не погашена. Просять суд стягнути з відповідачів на їх користь зазначену суму заборгованості та судові витрати в розмірі 810 грн. 84 коп.

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про розірвання договору про іпотечний кредит та договору поруки, посилаючись на те, що істотно змінилося матеріальне становище її та чоловіка, при укладенні договору вони не могли передбачити, що внаслідок світової фінансової кризи вона буде звільнена з роботи та разом з чоловіком вони залишаться без роботи та прибутку. Крім того, є судове рішення про стягнення з них заборгованості, яке набрало чинності, та знаходиться на виконанні, тому, договірні зобов»язання є припиненими і це також є підставою для розірвання договору.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи суму нарахованих відсотків в розмірі 33 175 грн. 22 коп. та витрати за сплату судового збору у розмірі 331 грн. 75 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, третя особа: ОСОБА_3, про розірвання договору про іпотечний кредит, договору поруки відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна іпотечна установа просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять змінити рішення суду в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 33 175,22 грв. і стягнути 24 136,45 грв, з урахуванням сплачених ними сум, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Державної іпотечної установи ОСОБА_4, який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідачів відхилити; пояснення представника відповідачів - ОСОБА_5, який підтримав скаргу відповідачів та просив її задовольнити, а в задоволенні скарги Державної іпотечної установи відмовити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Державної іпотечної установи і відмову у задоволенні зустрічного позову з інших підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи , що 28 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит № 239-07071002/ФК-08, відповідно до якого банк надав відповідачці у кредит грошові кошти в сумі 257 000 грн., зі сплатою 12 % річних, строком погашення не пізніше 27 лютого 2021 року ( а.с.8-13).

Для забезпечення зобов'язань за договором про іпотечний кредит 28 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 239-0071002/2фпор-08 ( а.с. 19-21).

19 березня 2009 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Укрпромбанк» був укладений договір відступлення права вимоги № 436/08, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит ( а.с.22-25).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 8 червня 2011 року з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи солідарно стягнута сума заборгованості у розмірі 236 175 гривень 93 коп., яка складається з суми основного боргу 219 499, 04 грн., прострочених відсотків за користування кредитом - 15 193, 77 грн., пені за прострочення сплачених кредитних коштів - 156, 44 грн., інфляційних витрат - 1 326, 68 грн. Стягнуті судові витарти - по 566,67 грв. на оплату судового збору та по 40 грв. з кожного на оплату ІТЗ (а.с. 26-28).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 скасовано і в задоволенні цього позову Державній іпотечній установі відмовлено. Змінено рішення в частині судових витрат: стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі по 850 грн. з кожного та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного. В решті частини рішення суду від 8 червня 2011 року залишено без зміни (а.с. 70 -77).

У зв»язку з тим, що відповідачі не сплатили вчасно та в повному обсязі суму заборгованості за Договором про іпотечний кредит, присуджену до стягнення згідно рішення суду від 8 червня 2011 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2012 року, в липні 2012 року Державна іпотечна установа подала новий позов про стягнення заборгованості, яка утворилася станом на 31 березня 2012 року на суму 81 084,11 грв., що складається з суми прострочених відсотків за користування кредитом - 33 175,22 грв. і пені за прострочення сплати кредитних коштів - 47 908,89 грв., нарахованої за період з грудня 2010 року по березень 2012 року включно ( а.с. 7).

Частково задовольняючи даний позов та стягуючи на користь Державної іпотечної установи суми прострочених відсотків і відмовляючи у стягненні пені, суд зазначив в рішенні, що

кредитним договором не передбачено в разі дострокового стягнення суми заборгованості за рішенням суду обов'язок позичальника виплачувати кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми. Крім того, враховуючи, що на підставі рішення апеляційного суду видані виконавчі документи про стягнення з відповідачів заборгоаності, які знаходяться на виконанні, питання щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов»язань повинно вирішуватися при виконанні судового рішення. Крім того, суд зробив висновок, що розмір пені в межах річного строку позовної давності буде становити 30,17 грв, без наведення будь - яких розрахунків.

З такими висновками суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.1054 за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У відповідності з вимогами ст.ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу і в установлений строк їх виконання.

Згідно з вимогами ст.553 - 554 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

У разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 даного Кодексу передбачено, що у разі солідарного обов»язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов»язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом так і від будь кого з них окремо.

Згідно з вимогами ст.546, 549 цього Кодексу, виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 цього Кодексу, розмір неустойки може бути встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 даного Кодексу у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов"язання внаслідок односторонньої відмови від зобов"язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов"язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.625 Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Відповідно до п.2.4 договору про іпотечний кредит ОСОБА_2 зобов»язалася щомісячно до 28 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтентними платежами в сумі не менше 1647,44 грв. та здійснити остаточне погашення не пізніше 27 лютого 2012 року.

Відповідно до п.6.1 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов»язань сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.6.2 договору про іпотечний кредит від 28 лютого 2008 року, п.3.5 договору поруки та п.6.4 договору про відступлення права вимоги, за порушення взятих на себе зобов»язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов»язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення ( а.с. 12,20,24).

Згідно з п.1.1 договору поруки поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником усіх його зобов»язань за договором про іпотечний кредит, а відповідно до п.3.2 цього договору - відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Пунктом 5.33 договору про іпотечний кредит передбачено, що борж»ник зобов»язаний у разі порушення умов договору на вимогу кредитора достроково повернути кредит з одночасною сплатою нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій.

Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень сторін, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 8 червня 2011 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2012 року не виконане.

Виходячи з положень закону, саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено своєчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин, не звільняє боржника від виконання передбаченого договором зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань. Тому, банк має право нараховувати пеню та проценти незалежно від того стягнута достроково сума заборгованості чи ні.

Таким чином, сума заборгованості, яка утворилася у відповідачів, станом на 31 березня 2012 року, повинна бути стягнута з них в солідарному порядку.

Між тим, з розміром пені та строком її нарахування позивачем, колегія суддів не може погодитися.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст.258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення пені.

Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки сторони в договорі не передбачили збільшення строку позовної давності, відповідно до вимог закону пеня може бути нарахована в межах річного строку позовної давності Позов подано в липні 2012 року, тому, при застосуванні строку позовної давності розрахунок пені треба проводити з липня 2011 року по 31 березня 2012 року. За цей період розмір пені становить 29 121,31 грв. ( а.с. 7).

У зв»язку з викладеним, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача буде становити 62 296,53 грв. та складається з суми відсотків - 33 175,22 грв. та пені - 29121,31 грв.

Посилання суду в рішенні на те, що відповідачами було перераховано на погашення заборгованості 2900 грв., але позивач ці кошти зарахував на погашення витрат по оплаті судового збору та ІТЗ, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як вбачається з наданих відповідачами платіжних доручень №64 від 12 вересня 2012 року, №69 від 17 жовтня 2012 року, №70 від 5 листопада 2012 року, №71 від 12 листопада 2012 року, №72 від 28 листопада 2012 року в них не зазначено призначення платежу (а.с .96-98). Крім того, ці грошові суми не відображені в детальному розрахунку банку, оскільки розрахунок зроблено станом на 31 березня 2012 року, а сплата першого платежу, згідно наданих платіжних доручень, була здійснена 12 вересня 2012 року, тому, ці суми не могли увійти в розрахунок заборгованості.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що погашення судового збору та ІТЗ здійснювалося відповідачами, згідно розрахунку, 28 грудня 2010 року в сумі 450,00 грв., 26 січня 2011 року в сумі 1050,00 грв., 7 лютого 2011 року в сумі 1000 грв., а не 12 вересня 2012 року, 17 жовтня 2012 року, 5 листопада 2012 року, 12 листопада 2012 року та 28 листопада 2012 року, як зазначено відповідачами та судом. На спростування цих обставин представником відповідачів не надано апеляційному суду ніяких доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні пені підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині - стягнення з відповідачів солідарно суми в пені в розмірі 29121,31 грв. та процентів в сумі 33 175,22 грв.

Що стосується рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, то колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд, вирішуючи справу за зустрічним позовом ОСОБА_2, вийшов за межі заявлених нею вимог про розірвання договору про іпотечний кредит та договору поруки і мотивував відмову у позові висновками про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст.229,234, 203,215 ЦПК України .

Ця обставина, на думку колегії суддів, тягне за собою скасування рішення в цій частині і ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_2 з інших підстав.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Обгрунтовуючи свій позов, ОСОБА_2 посилалася на те, що підставою для розірвання договору є наявність судового рішення, за яким з неї та чоловіка, як поручителя стягнута сума заборгованості, а також, що з настанням фінансової кризи, що є непереборною силою, змінилася їх платіжоспроможність.

Колегія суддів вважає, що обставин, які передбачені ст.652 ЦК України, позивачка за зустрічним позовом ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не навела, що виключає можливість розірвання договору.

Крім того, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором не виконала й після ухвалення судового рішення заборгованість за кредитним договором не повернута, то посилання на наявність судового рішення, як на підставу для припинення договірних відносин не є, в розумінні положень цивільного законодавства, підставою для розірвання договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про розірвання договору повинно бути відмовлено за недоведеністю позову.

У зв»язку зі зміною суми заборгованості підлягає зміні і сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України, в розмірі 622,96 грв. за подачу позову та 311,48 грв. за подачу апеляційної скарги, а всього 934,44 грв.

Керуючись ст.ст. 307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2013 року скасувати. Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державної іпотечної установи (бульвар Лесі Українки б.№34 м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 33304730, МФО300465, р\р 26506301869 в ПАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість за договором про іпотечний кредит, яка утворилася станом на 31 березня 2013 року в розмірі 62 296,53 грв. та складається з заборгованості за процентами - 33 175,22 грв. та пені -29 121,31 грв.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державної іпотечної установи витрати на оплату судового збору в розмірі 934,44 грв.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, третя особа: ОСОБА_3, про розірвання договору про іпотечний кредит, договору поруки відмовити .

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді