Рішення № 33282419, 02.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2013 р. Справа № 902/902/13

Провадження № 11/902/30/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»,

м. Козятин

до: суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,

м. Вінниця

про стягнення 61271,10 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін:

позивача : Є. Коробцов за довіреністю № 9юр/10 від 03.01.2013 року,

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Козятинський м'ясокомбінат» звернулось до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості в загальному розмірі 61 271,10 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18 квітня 2011 року між сторонами укладено договір поставки (довгостроковий) № 18/04-11 відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти товар на сплатити за нього на умовах цього договору. На виконання умов договору позивач згідно товарно-транспортних накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 55 304,10 грн., за який відповідач зобов'язався провести розрахунки у відповідності з п. 4.2. договору, а саме: на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту поставки. Однак, останнім не були проведені розрахунки за поставлений товар, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 19.06.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/902/13 та зобов'язано сторін надати ряд документів необхідних для вирішення даного спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався. Востаннє ухвалою суду 20.08.2013р. розгляд справи відкладено на 02.09.2013р. та зобов'язано сторін виконати вимоги ухвал суду від 19.06.2013р. і 09.07.2013р. в частині надання доказів необхідних для розгляду справи.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 20.08.2013р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак були повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Козятинський м'ясокомбінат» (позивач за договором - Постачальник) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (відповідач, за договором - Покупець) укладено договір поставки (довгостроковий) за № 18/04-11 (надалі - договір) відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Предметом договору є м'ясо-ковбасні вироби, напівфабрикати, жир яловичий, які є на момент укладення цього договору, або будуть створені у майбутньому (п. 2.1. договору).

Товар, вказаний в п. 2.1. договору цього договору, поставляється Покупцю партіями. Кожна партія товару визначається товарно-транспортною накладною, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та додаткові до комплекту вироби (п.п. 2.2.1., 2.2.2. договору).

Партія товару, що узгоджена відповідною товарно-транспортною накладною повинна бути поставлена Покупцю не пізніше трьох днів з моменту прийняття офіційної заявки (п. 3.1. договору).

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в товарно-транспортних накладних (п. 4.1. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку на протязі 7 календарних днів з моменту поставки, згідно сум зазначених у товарно-транспортних накладних на товар (п. 4.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання (п. 7.1. договору).

На виконання умов договору позивач в період з 18.04.2011р. по 14.05.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 324 704,02 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Як свідчать матеріали справи, зокрема копії прибуткових касових ордерів, платіжних доручень відповідачем оплачено лише частину товару на суму 269 399,92 грн.. При цьому, останнім не проведено розрахунків за товарно-транспортними накладними № 2860 від 06.04.2012р.. № 3521 від 24.04.2012р., № 3790 від 02.05.2012р., № 3958 від 07.05.2012р., № 4039 від 08.05.2012р,. № 4060 від 09.05.2012р., № 4103 від 10.05.2012р., № 4172 від 11.05.2012р. на загальну суму 55 304,10 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 55304,10 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 55 304,10 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 4181,00 грн. пені за період з 21.05.2012р. по 21.11.2012р. та 1786 грн. 3% річних за період з 21.05.2012р. по 17.06.2013р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В п. 6.3. договору сторони визначили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми відмови, за кожний день прострочення, до моменту повного виконання Покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі № 18/04-11 від 18.04.2011р. та не оплатив поставлений товар на суму 55 304,10 грн., він є боржником, що прострочив.

Як вбачається з розрахунку ціни позову, позивачем проведено нарахування пені за період з 21.05.2012р. по 21.11.2012р. на загальну суму заборгованості (55 304,10 грн.).

Дослідивши вказаний розрахунок суд дійшов висновку про невідповідність періоду визначеному позивачем наведеним вище нормам. Так, умовами договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару проводяться окремо на протязі семи календарних днів з моменту поставки. Отже нарахування штрафних санкцій має проводитись по кожній накладній окремо, в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Виходячи положень п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та зважаючи, що позивач звернувся з позовом до суду 19.06.2013 р., про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції суду, останній пропустив строк на стягнення пені за період що передував 19.06.2012 р..

За таких обставин, задоволенню підлягає пеня нарахована в період з 19.06.2012р., розмір якої становить 2914,52 грн..

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 21.05.2012р. по 17.06.2013р. судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимог підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат» (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. О. Довженка, 33, код ЄДРПОУ 00443111) 55 304 (п'ятдесят п'ять тисяч триста чотири) грн. 10 коп. - боргу; 2 914 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 52 коп. - пені; 1 786 (одну тисячу сімсот вісімдесят шість) грн.. - 3% річних; 1 684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 94 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 1 266,48 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом

Повне рішення складено 04.09.2013р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21000, АДРЕСА_1)