Ухвала суду № 33278388, 28.08.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 115/1513/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Асанов Е.Н. Головуючий суду апеляційної інстанції:Шестакова Н. В.

"28" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіШестакової Н.В. СуддівПавловської І.Г., Горбань В.В. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» до ОСОБА_6 про стягнення збитків

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року позов ДП «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» задоволено частково. Постановлено: стягнути з відповідача на користь ДП «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» 3 015грн. 32коп. та судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом не надана належна правова оцінка тому, що постановою суду від 10.10.2012 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення; позивач просить стягнути остаточну вартість автомобілю, а не фактично спричинені збитки; рішення суду не відповідає нормам закону.

Особи, які брали участь у справі, про час і місце засідання суду апеляційної інстанції повідомлені належним чином.

Розглянувши справу, заслухавши відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що робота, яку відповідач виконував як водій підприємства, не включена до Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть бути укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність щодо забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустці), перевезення або застосування в процесі виробництва; договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не має юридичної сили; відповідач повинен нести матеріальну відповідальність відповідно до ст.132 Кзпп України у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, який складає 3 015грн. 32коп.

Висновки суду першої інстанції зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи вбачається, що 16 вересня 2012 року об 02-00 год. на 3 км.+150 м. автодороги Сімферополь - с. Живописне з вини відповідача, який керував автомобілем «Volkswagen », належним позивачеві, сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 10.10.2012 року; під час ДТП відповідач виконував обов'язки водія за трудовим договором, що підтверджено документально і позивачем не оспорюється; за

2

звітом від 08.11.2012 року про оцінку транспортного засобу ринкова вартість зазначеного автомобілю «Volkswagen » складає 31 3405 грн., вартість відновлювального ремонту 349 849грн., остаточна вартість автомобілю складає ціну позову; 19.01.2005 року між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до ст.135-1 Кзпп України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. У сенсі зазначеної правової норми договори можна укладати тільки при зайнятті посад і виконанні робіт, які передбачено Переліком.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 447/24 від 28.12.1977 затверджено вичерпний Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть бути укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність щодо забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустці), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Посада водія, на яку був прийнятий відповідач, у зазначеному Переліку відсутня, тому є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 19.01.2005 року не має юридичної сили.

З урахуванням наведеного підлягають застосуванню загальні положення про матеріальну відповідальність працівників.

Відповідно до ст.132 Кзпп України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Розмір середнього місячного заробітку у сумі 3 105грн. 32коп. визначено судом першої інстанції на підставі п.п.1,2,4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100; відповідно до зазначених положень у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

За п.8 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Розмір середнього місячного заробітку позивачем не оспорюється.

З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Правових підстав для скасування або зміни рішення за доводами апеляційної скарги немає.

3

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим» відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді:

Шестакова Н.В. Павловська І.Г. Горбань В.В.