Ухвала суду № 33277558, 29.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/6453/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Хитров Борис ВолодимировичНомер провадження 22-ц/788/1942/13 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 26

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Криворотенка В. І.,

суддів - Маслова В. О., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмаліт", Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе"

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмаліт", Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", третя особа- Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Суми про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Звертаючись з позовом ОСОБА_3 просив стягнути з ТОВ «Енмаліт» на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн., з ПАТ «СМНВО ім.. М.В. Фрунзе» на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 7500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «Енмаліт» на користь ОСОБА_3 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Енмаліт», посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ТОВ «Енмаліт» скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи починаючи з 15 січня 1981 р. позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе», 11.08.2005 року його було звільнено за власним бажанням.

З 16.02.2006 р. позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Енмаліт», 16.11.2009 р. його було звільнено за власним бажанням (а.с.6-7).

Внаслідок неналежних умов праці на робочих місцях позивача ОСОБА_3 отримав професійне захворювання. Відповідно до акту № 1 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 26.01.2011 року (а.с.8-9), у ОСОБА_3 було виявлено професійне захворювання, причиною якого є проведення робіт в умовах підвищених рівнів шкідливих виробничих факторів.

Згідно висновку МСЕК від 18.04.2012 року, ступінь втрати працездатності у ОСОБА_3 становить 60 %. (а.с.10-11)

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч. 1 ст. 212 ЦПК України.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з професійним захворюванням, отриманим за час роботи на підприємствах в неналежних умовах праці з вини відповідачів, ОСОБА_3 зазнав немайнових втрат, а тому правильно поклав обов'язок їх відшкодування на даних роботодавців.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, а обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівнику моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я через неналежні умови праці покладено на роботодавця або уповноважений ним орган.

Не зважаючи на гарантоване державою право вільного вибору виду діяльності, передбачене ч.1 ст.43 Конституції України та абз.2 ст.5-1 КЗпП України, роботодавець в силу ст.43 Конституції України, ст.ст.153, 157 КЗпП України та ст.ст.6, 13 Закону України «Про охорону праці» зобов'язаний створити працівнику придатні для роботи безпечні умови, які б відповідали санітарно-гігієнічним нормам та нормам охорони праці.

Завдання каліцтва або іншого ушкодження здоров'я працівникові під час виконання ним трудових обов'язків, та відповідальність за таку шкоду роботодавця, за наявності вини, знаходяться поза межами регулювання нормами трудового законодавства, і така відповідальність наступає відповідно до норм ЦК України. Тому твердження апеляційної скарги ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» про те, що законодавчо не врегульовано порядок відшкодування моральної шкоди, що в свою чергу унеможливлює безпосереднє застосування ст. 237-1 КЗпП України до спірних правовідносин є безпідставним.

Також доводи апеляційної скарги ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» про не доведення факту моральної шкоди, наприклад висновками лікаря-психіатра або медико-соціальної експертної комісії, стосуються проявів психофізіологічного характеру, тобто лише медичного аспекту та не спростовують фактичної втрати позивачем з вини роботодавця нормальних життєвих зв'язків, що безперечно вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» в апеляційній скарзі на недотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушеного права також не спростовують висновків суду з цих питань, оскільки норми ст.237-1 КЗпП України не містять порядку відшкодування моральної шкоди, а такий порядок визначено положеннями Цивільного кодексу України і відповідно до п.3 ч.1 ст.268 цього Кодексу на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Енмаліт» про те, що за час роботи ОСОБА_3 у товаристві ушкодження здоров'я завдано не було спростовуються матеріалами справи. Зокрема актом №1 розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 від 26 січня 2011 року було встановлено, що професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту, тривалість роботи у шкідливих умовах праці, причина професійного захворювання вплив шкідливих виробничих факторів: пил, шум, локальна вібрація, які він отримав працюючи на підприємствах ТОВ «Енмаліт» та ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе».

Також колегія суддів погоджується, щодо розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідачів на користь позивача, який визначено судом, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Крім того слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов'язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що унаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи що позивач до теперішнього часу отримує моральні страждання, то суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції

Тому доводи апеляційної скарги ТОВ «Енмаліт» щодо завищеного розміру моральної шкоди є безпідставними. Визначаючи розмір такої шкоди суд врахував тривалість періоду впливу шкідливих факторів на здоров'я позивача на кожному підприємстві.

Встановивши, що професійне захворювання позивач отримав внаслідок незабезпечення ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та ТОВ «Енмаліт» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню роботодавцями у визначеному розмірі.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмаліт", Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 липня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: