Постанова № 33277216, 04.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №908/1929/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Ткаченко Р.Ю. - за дов.№258/10 від 14.12.12р.від відповідача:Гайдай О.В. - за дов. №01/2518 від 21.11.12р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької областівід03.07.2013 рокуу справі№ 908/1929/13 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаКомунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької областіпростягнення 103 436 грн. 27 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області про стягнення 103 436 грн. 27 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.07.13 р. позовні вимоги Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області про стягнення 103 436 грн. 27 коп. були задоволені. Стягнуто з Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 53 243 грн. 46 коп., інфляційні в сумі 39 935 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 10 256 грн. 91 коп.

Відповідач, Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим у зв»язку з неповним з»ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір неустойки в сумі 53 243 грн. 46 коп., відмовити у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ в частині стягнення інфляційних в сумі 39 935 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 10 256 грн. 91 коп.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/1929/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, постачальник, та Комунальним підприємством «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області, покупець, був укладений договір №06/10-2218БО-13 про закупівлю природного газу за державні кошти.

Відповідно п.1.1 договору, постачальник зобов»язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов»язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб»єктів господарювання.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2090 тис. куб.м.

За умовами п.3.1 договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 2 187 грн. 20 коп., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, ціна газу разом з ПДВ становить 2 957 грн. 93 коп.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно п.10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2011р. до 31 грудня 2011р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договору, протягом січня 2011 р. - квітня 2011 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу виконав у повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області пені в сумі 53 243 грн. 46 коп., інфляційних в сумі 39 935 грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 10 256 грн. 91 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 39 935 грн. 90 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 10 256 грн. 91 коп. за період з 11.02.2011р. по 30.08.2011р.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 10 256 грн. 91 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 11.02.2011 р. по 30.08.2011 р. та інфляційні у розмірі 39 935 грн. 90 коп. за період з лютого 2011 року - вересень 2011 року як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 53 243 грн. 46 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.3.1 договору, у разі покупцем умов п.4.1 цього договору покупець зобов'язався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 53 243 грн. 46 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 11.02.11 року по 30.08.11 року.

Відповідач 25.06.2013 року надав до суду першої інстанції клопотання, яким просив зменшити розмір пені.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з матеріалів справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені у зв»язку з недоведеністю наявністю в даному випадку обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру неустойки.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 53 243 грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 39 935 грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 10 256 грн. 73 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимога про сплату інфляційних та 3% річних могла бути заявлена позивачем безпосередньо лише з вимогою про сплату суми боргу, оскільки положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме: прострочення виконання зобов'язання з оплати, тобто грошового зобов'язання, що мало місце в даному випадку. Тобто, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання позивач має право на стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляції та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлених як в одному позові, так і окремо у різних позовних заявах, причому по день фактичного виконання відповідачем свого грошового зобов»язання. Також не приймаються до уваги посилання відповідача щодо необхідності задоволення клопотання про зменшення розміру пені, оскільки в даному випадку позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції можливість застосування судом свого права щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. у справі № 908/1929/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. у справі № 908/1929/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2013 р. у справі № 908/1929/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСЗО.

Гриньова О.В.