Постанова № 33277167, 04.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.09.2013 р. справа №905/4226/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:Тіщенко Д.А. - за дов. №366 від 12.12.12р.від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід29.07.2013 рокуу справі№ 905/4226/13 (суддя Овсяннікова О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», м. Донецькдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької областіпростягнення 79 143 грн. 11 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області про стягнення боргу у розмірі 67 640 грн. 00 коп., пені у розмірі 3 949 грн. 26 коп., штрафу у розмірі 6 764 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.07.2013 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», м. Донецьк були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст», м. Донецьк борг у розмірі 67 640 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 930 грн. 70 коп., штраф у розмірі 6 764 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп. У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим у зв»язку з недоведеністю обставин. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 23.08.2013р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 20.08.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 20.08.13 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/4226/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» (виконавець) був укладений договір на надання послуг № 108-09/12 з врахуванням протоколу розбіжностей, згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою і механізмами.

Згідно п. 2 договору, вартість послуг визначається згідно протоколу договірної вартості послуг будівельної техніки та механізмів. Оплата здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок виконавця упродовж 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі наданих послуг. Надані послуги приймаються згідно акту прийому - передачі наданих послуг, який Замовник зобов'язується підписати впродовж 3-х робочих днів з моменту його надання або направити Виконавцю у вказаний термін мотивовану відмову від прийомки послуг.

Відповідно до п.5 договору, за порушення сторонами строків виконання зобов»язань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов»язань за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки зобов»язання з моменту настання права вимоги до фактичного виконання зобов»язання. При невиконанні сторонами своїх зобов'язань більше 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань.

Пунктом 3 сторони передбачили, що строк дії вказаного договору встановлюється з дати його підписання до 31.12.2012 року.

Додатковою угодою від 19.12.2102р. до договору на надання послуг №108-09/12 від 07.09.2012р. сторони змінили строк дії договору, який був встановлений з дати його підписання до 31.12.2013 року.

За актами прийому - передачі послуг № 741 від 29.12.2012 р. та № 02/01 від 14.01.2013 р. позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги будівельної техніки та механізмів на загальну суму 67640 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором на надання послуг № 108-09/12 не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 67 640 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області на його користь боргу у розмірі 67 640 грн. 00 коп., пені у розмірі 3 949 грн. 26 коп., штрафу у розмірі 6 764 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач. на виконання умов договору, за період з грудня 2012 року по січень 2013 року свої зобов'язання щодо надання послуг виконав належним чином, втім відповідач всупереч умовам договору, оплату позивачу прийнятих послуг не здійснив.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу наданих послуг будівельною технікою і механізмами, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 67 640 грн. 00 коп.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп. за періоди прострочення з 15.01.2013р. по 06.06.2013р. та з 22.01.2013р. по 06.06.2013р.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.6 договору у розмірі 3949 грн. 26 коп. за період прострочення за актом №741 від 29.12.2012р. з 15.01.2013р. по 06.06.2013р. та за актом №02/01 від 14.01.2013р. з 22.01.2013р. по 06.06.2013р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5 договору, за порушення сторонами строків виконання зобов»язань за договором, винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов»язань за кожен день прострочки.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 3930 грн. 70 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов»язання з відмовою в іншій частині нарахування пені в зв»язку з невірним розрахунком позивача, що ним не оскаржено в апеляційному порядку.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 6 764 грн. 00 коп. на підставі п. 5.7 договору на надання послуг №108-09/12 від 07.09.2012р.

Відповідно до п.5 договору, при невиконанні сторонами своїх зобов'язань більше 90 днів, винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 10 % від суми невиконаних зобов'язань.

Із змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України випливає можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011, судова колегія вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд, перевіривши розрахунок штрафу, дійшов вірного висновку щодо правомірністі нарахування позивачем за договором на надання послуг № 108-09/12 від 07.09.2012 року штрафу в сумі 6 764 грн. 00 коп.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 6 764 грн. 00 коп. оскільки одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Треналофф - траст» борг у розмірі 67640 грн. 00 коп., пеню у розмірі 3 930 грн. 70 коп., штраф у розмірі 6 764 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 789 грн. 85 коп., з відмовою в іншій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2013 р. у справі № 905/422613 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Кіндратівська», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2013 р. у справі № 905/4226/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 29.07.2013 р. у справі № 905/4226/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСДО.

Гриньова О.В.