Рішення № 33272844, 04.09.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7407/13 Справа № 186/702/13 Головуючий у 1 й інстанції - Бондарьова Г.М. Доповідач - Варенко О.П. Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування відповідачем моральної шкоди, посилаючись на те,що за час роботи на підприємстві вугільної промисловості протягом тривалого часу - шахті «Ювілейна» ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якої є ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», в тяжких небезпечних підземних умовах праці він 01 грудня 1994 року отримав черепно-мозкову травму, згідно акту форми Н-1 № 164 від 03 грудня 1994 року. Первинним висновком МСЕК за 1995 рік йому встановлено 80% стійкої втрати профпрацездатності з послідуючими переоглядами та 2 групу інвалідності, за висновком МСЕК від 07 вересня 2012 року йому встановлено 2 групу інвалідності та 70% стійкої втирати профпрацездатності безстроково.

Втративши професійну працездатність, він втратив можливість реалізувати свої можливості, вимушений постійно лікуватися, чим спричинено йому фізичний біль, душевні страждання та переживання.

Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 100000 гривень.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди 7000 (сім тисяч) гривень; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання щодо судових витрат.

В своїй апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення підлягає зміні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 7000 гривень, суд виходив з того, що такий розмір моральної шкоди відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, що регулює зазначені правовідносини.

Однак такі висновки суду не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Судом установлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач, де 01 грудня 1994 року отримав трудове каліцтво, згідно акту форми Н-1 №164 від 03 грудня 1994 року, на підставі якого йому вперше, згідно висновку МСЕК від 10.05.1995 року, було встановлено 60% стійної втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності з послідуючими переоглядами з встановленням йому у 1996 та 1998 роках 3 групи інвалідності та 50% стійкої втрати професійної працездатності. Починаючи з 04.08.1998 року за висновком МСЕК позивачу щорічно встановлювалась 2 група інвалідності та 70% стійкої втрати професійної працездатності з переоглядами, а починаючи з 07 вересня 2012 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності та 70 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Наведені обставини свідчать про те, що втрата працездатності у позивача пов'язана з травмою в результаті нещасного випадку від 01.12.1994 року та що він первинно був оглянутий у МСЕК 10.05.1995 року, проте суд першої інстанції помилково визначив розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди у 7000 грн.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на час первинного огляду позивача - 10.05.1995 року щодо втрати ним професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком від 01.12.1994 року, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати на момент первинного висновку МСЕК, тобто станом на 10.05.1995 року, відповідно до Постанови Верховної Ради України №3653-ХІІ від 25.11.1993 року становив 60000 крб. Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців на 1 гривню (ст.3 Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 року).

Таким чином, двісті мінімальних розмірів заробітної плати становили - 120 гривень (0,6 гривень х 200 =120 гривень), що складало максимальний розмір відповідно до п.11 Правил.

На правовідносини, які виникли між сторонами 10.05.1995 року, поширюється дія ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до ст.83 якої позовна давність не застосовується щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки вони випливають з порушення особистих немайнових прав(п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

З набранням чинності ЦК України 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю(п.3 ч.1 ст.268 ЦК України).

За таких обставин позивач не пропустив строк для звернення до суду за захистом своїх прав щодо відшкодування моральної шкоди, яку відшкодовувати зобов'язаний саме відповідач - ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", оскільки не створило працівнику безпечні та нешкідливі умови праці, в той час як відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України "Про охорону праці" обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця, а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності та що підприємство не повинно відшкодовувати моральну шкоду не відповідають діючому законодавству.

Таким чином, у позивача наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, позовна давність на вимоги про яку не поширюється згідно вказаної ст.83 ЦК України, саме підприємством відповідно до п.11 Правил в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат, а саме - 120,00 грн.

У зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову у визначеному судом розмірі та стягнення іншої грошової суми на відшкодування моральної шкоди, ніж суми 120,00 грн.

Оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги встановлені обставини та норми діючого законодавства, що регулюють зазначені правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнута з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_2 моральна шкода підлягає зменшенню з 7000 грн. до 120,00 грн. Підстав для скасування рішення суду в іншій частині не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди та відсутність доказів її спричинення не можуть бути взяті до уваги, оскільки факт спричинення моральної шкоди та моральних страждань, завданих останньому у зв'язку з нещасним випадком, що стався при виконанні ним трудових обов'язків, підтверджується встановленими доказами, яким суд дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2013 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 120 (ста двадцяти) грн. 00 коп.

В решті рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді