Постанова № 33272492, 02.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р. Справа № 902/397/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

class="fs137">суддя Савченко Г.І. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на рішення господарського суду Вінницької області від 30.05.2013 р. у справі № 902/397/13

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень"

">до Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", Ладижинського кар'єроуправління Державного підприємства "Управління Промислових Підприємств Державної Адміністрації залізничного транспорту України"

про стягнення 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача - не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Ладижинського кар’єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" про стягнення 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 14.05.2013 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.05.2013 року (суддя Тварковський А.А.) вказаний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" в особі Ладижинського кар’єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" на користь державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, а також судові витрати у справі.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем доведено правомірність нарахування відповідачу згідно ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України штрафу у розмірі 34470 грн. за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній, про що було складено комерційні акти.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зокрема зазначає, що у порушення п.17 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" від 15.07.1965 року його представника не було повідомлено про переважування вантажу. Крім того, зауважує, що Ладижинським кар’єроуправлінням накладну було складено правильно, а зменшення кількості вантажу відбулося внаслідок злочинних дій, по факту яких лінійним відділенням станції Христинівка заведено кримінальне провадження та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 30.05.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві вказує, що чинним законодавством саме на відповідача покладено обов’язок вказати у накладній масу вантажу, при чому залізниця має право перевірити ці відомості на станції відправлення, проміжній станції чи на станції призначення. Зауважує, що відповідно до п. 1.2 ч. 1 розділу 1 Порядку оформлення розслідування та обліку не збережених перевезень вантажів, залізницею не було виявлено ознак крадіжки вантажу, що відображено у комерційних актах.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного Кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

При цьому, відповідно до ст.37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", маса вантажів визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2012 року Ладижинським кар’єроуправлінням державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" зі станції Ладижин Одеської залізниці на станцію призначення Одеса-Застава-1 для Заводу ЖБК були відправлені три вагони №66750753, №66119082, №66631862 із щебенем гранітним, фракцією 5х25, що підтверджується накладною №42255554 (а.с.14).

Згідно вказаної накладної №42255554 від 10.09.2012 року навантаження вагонів здійснювалось засобами відповідача навалом із зазначенням маси нетто у вагонах №66750753 – 68000кг, №66119082 – 68200кг, №66631862 - 67800кг, вага визначена вантажовідправником на 150т вагонних вагах. Загальна маса вантажу 204000 кг.

Колегією суддів встановлено, що правильність внесених до накладної №42255554 відомостей своїм підписом засвідчив представник відправника.

Частиною 2 статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

11.09.2012 року під час контрольного зважування вагонів №66750753, №66119082, №66631862 при прибутті на станцію Котовськ Одеської залізниці встановлено, що маса вантажу, зазначеного у накладній №42255554 не відповідає фактичній масі вантажу: 1) у вагоні №66631862 брутто 74550 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 52550 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 15250 кг; 2) у вагоні №66750753 брутто 77900 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 55900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 12100 кг; 3) у вагоні №66119082 брутто 84550 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 62550 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 5650 кг. Отже, загальна маса вантажу у вагонах менша вказаної у накладній на 33000кг.

За фактами невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладній №42255554, станцією Котовськ Одеської залізниці 11.09.2012 року складено комерційні акти БК №391795/56, БК № 391793/54, БК № 391794/55.

Згідно вказаних комерційних актів навантаження у вагонах рівномірне, нижче бортів на 25-30см, сліди течії по станції відсутні, вагони технічно справні.

Про виявлену недостачу станцію відправлення було повідомлено телеграмою №384 від 11.09.2012 року (а.с. 18).

У подальшому, при перевірці вантажу, який прибув з комерційними актами попутної станції БК №391795/56, БК № 391793/54, БК № 391794/55 від 11.09.2012 року на станції призначення Одеса-Застава-1 не було виявлено різниці між даними комерційних актів і фактичною наявністю та станом вантажу, з огляду на що нові акти станцією призначення складені не були, а відповідні дані підтверджено випискою ГУ-98, що узгоджується із приписами п. 12 Правил складання актів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції входив з того, що комерційні акти від 11.09.2012р. за формою та змістом відповідають вимогам діючого законодавства України, складені та підписані повноважними особами, з огляду на що є належними доказами неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст.129 Статуту залізниць України та ч. 1 ст.26 Закону "Про залізничний транспорт" обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Враховуючи, що станцією Котовськ Одеської залізниці виявлено факт невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній №42255554, за приписами п. 2 Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, вказаною попутною станцією правомірно складено саме комерційні акти.

Колегією суддів встановлено, що комерційні акти БК№391795/56, БК№391793/54, БК№391794/55 від 11.09.2012 року містять повну інформацію про відправника та отримувача вантажу, а також у зазначених документах детально описано стан вантажу, спосіб, особу його навантаження, розміщення і закріплення, відомості про вагони, їх технічний та комерційний стани, обставини, за яких виявлена не збереженість, зафіксовано відсутність слідів висипання по станції чи виїмки.

Поряд з цим, за твердженням апелянта Ладижинське кар’єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" правильно вказало масу вантажу у накладній №42255554, а зменшення його кількості відбулося під час транспортування залізницею.

Апеляційний суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

Тобто, чинним законодавством саме на відповідача покладено обов’язок правильно визначити у накладній масу вантажу, при чому за приписами ч. 1 ст. 24 Статуту Залізниць України позивач мав право, а не обов’язок перевірити ці відомості, що спростовує відповідні доводи апелянта.

У свою чергу, відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його приймання для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

У той же час, стаття 111 Статуту залізниць України звільняє від відповідальності залізницю за наявності наступних умов: 1) вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі; 2) вантаж завантажений засобами відправника; 3) немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Колегією суддів встановлено, що навантаження вагонів здійснювалось засобами відправника навалом без вказівки у накладній №42255554 на наявність нанесеного захисного маркування або застосування покриття плівкою чи іншого закріплення верхнього шару вантажу. При цьому, доказів пошкодження під час транспортування залізницею відкритого рухомого складу чи втрати вантажу ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом встановлено не було.

Оцінюючи наведені докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про їх належність та допустимість у підтвердження наявності в діях відповідача складу правопорушення, передбаченого ст. 122 Статуту залізниць України, з огляду на що наявні достатні підстави для покладення на відповідача відповідальності за невірне зазначення у залізничній накладній маси вантажу.

Згідно із п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Також, статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

При цьому, передбачений п. 122 Статуту залізниць України штраф стягується з відправника за сам факт неправильно зазначених в накладній відомостей про масу вантажу незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

За приписами ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п’ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно довідки №9009d від 05.03.2013 року провізна плата у даному випадку складала 6894грн., а тому позивачем правильно розраховано суму штрафу у розмірі 34470грн. (6894 грн. х 5).

За таких обставин, враховуючи, що факт невірного зазначення Ладижинським кар’єроуправлінням державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено у відповідності до вимог Статуту залізниць України, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із останнього 34470грн. штрафу.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру штрафу, а згідно п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року №01-08/71 господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений ст.ст. 118, 122 Статуту Залізниць України.

Твердження апелянта про порушення позивачем п.17 Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" № П-6 від 15.06.1965р. (далі - Інструкція) та не повідомлення його про переважування вантажу, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 вказаної Інструкції вона застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими правилами не встановлено інший порядок приймання продукції за кількістю.

Пунктом 3 Інструкції передбачено, що підприємство – отримувач зобов’язано забезпечити прийом продукції по кількості і у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, даної Інструкції, іншими обов'язковими правилами і договорами.

Під час приймання вантажу від органів транспорту підприємство–отримувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезення вантажів зобов’язане перевірити чи забезпечено збереження вантажу при перевезені (п. 4 Інструкції).

Якщо під час приймання продукції буде встановлена недостача, то отримувач зобов’язаний призупинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також прийняти міри до недопущення її змішування із іншою однорідною продукцією (п. 16 Інструкції).

Відповідно до п. 17 Інструкції одночасно із призупиненням приймання отримувач зобов’язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складення двостороннього акту представника відправника. У такому випадку відправник зобов’язаний не пізніше чим на наступний день після отримання виклику отримувача повідомити телеграмою чи телефонограмою, чи буде ним направлений представник для участі у перевірки кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний строк дає право отримувачу здійснити прийом продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника.

Таким чином, вказане положення Інструкції, на яке посилається апелянт, регулює правовідносини між відправником вантажу та його отримувачем у разі виявлення останнім недостачі без перевірки маси вантажу залізницею в порядку, встановленому ст.52 Статуту залізниць України.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимога залізниці про стягнення із відправника штрафу за невірну вказівку у накладній маси вантажу, що виявлено на попутній станції під час перевезення та про що згідно Правил складення актів оформлено відповідні комерційні акти, положення п. 17 Інструкції не стосується спірних правовідносин.

Крім того, п. 10 Правил складення актів визначено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відтак, вказаним пунктом Правил не передбачено обов’язкової участі представника відправника при переважуванні вантажу та складанні комерційного акту, що спростовує доводи апелянта про зворотне.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання апелянта безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 30.05.2013 р. у справі №902/397/13 залишити без змін, апеляційну скаргу державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №902/397/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.