Постанова № 33272464, 03.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2013 р. Справа№ 910/8236/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Кондес Л.О.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Селіфанов В.В.

Цімох В.М.

від відповідача - Большакова К.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року (суддя Ковтун С.А.).

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 755159,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" звернулося до суду з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 755159,20 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року по справі №910/8236/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" 143551,48 грн. - боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 10719,83 грн. - 3 % річних та 3085,43 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 11.07.2013 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, - скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013 року.

15 серпня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення суду, надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.08.2013 року оголошено перерву до 03.09.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, для розгляду справи, сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Кондес Л.О.

03 вересня 2013 року від представника позивача, до початку судового засідання, через відділ документального забезпечення суду, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю отримання відповіді від ГСУ МВС України.

В судове засідання 03.09.2013 року з'явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв'язку з ненадходженням відповіді від Головного слідчого управління МВС України на запит щодо підтвердження вилучення, в ході виїмки накладних, які є предметом розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки обшук та виїмка проводились в 2011 році, а зобов'язання відповідача по сплаті виникли в 2009 році.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 червня 2009 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 4/2009 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору продавець продає, а покупець купує товар виробництва компанії "ЮС Фармація" і АТ "Лабораторія Алкала Фарма (лікарські препарати та засоби косметичної промисловості), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

Пунктом 3.1. Договору передбачено що оплата за товар здійснюється не пізніше ніж 90 календарних днів від дати видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму - 760569,35 грн., в період з 30.06.2009 року по 01.02.2011 року.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач розрахувався за отримані послуги частково, на суму 216348,86 грн., внаслідок чого в нього виникла заборгованість на суму 544220,49 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що продаж товарів підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення заборгованості за видатковими накладними № ИнРН-00994 від 30.06.2009 р., № ИнРН-01729 від 01.10.2009 р., № ИнРН-02155 від 26.10.2009 р., № ИнРН-02283 від 30.10.2009 р., № ИнРН-02401 від 03.11.2009 р., № ИнРН-02639 від 12.11.2009 р., № ИнРН-02825 від 24.11.2009 р., № ИнРН-03621 від 18.12.2009 р., № Ин-03738 від 30.12.2009 р. (далі - спірні накладні)

Твердження апелянта щодо відсутності документів, в зв'язку проведенням обшуку та виїмки в ході розслідування кримінальних справ, колегією суддів визнано необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу обшуку від 03.02.2011 року, в офісі позивача проведено обшук та виїмку речей та цінностей здобутих злочинним шляхом, зокрема документи та комп'ютерна техніка.

Дослідивши вищезазначений протокол, колегія суддів встановила, що в ньому не зазначено жодного документа, який має значення для вирішення спору по даній справі.

Твердження апелянта щодо змін в керівництві позивача, в зв'язку з чим звернулися до суду з порушенням позивної давності, колегією суддів також визнано безпідставним, оскільки позовна вимога заявляється про захист прав юридичної особи.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів також звертає увагу, що строк виконання зобов'язання відповідача по Договору настав в 2009 році, а слідчі дії проводились в 2011 році, в зв'язку з чим посилання позивача на поважність причин пропуску строків позовної давності є необґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення 143551,48 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 10719,83 грн. трьох процентів річних.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфарм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року по справі № 910/8236/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/8236/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Баранець О.М.

Кондес Л.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.09.2013 року