Постанова № 33272410, 28.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа №922/3134/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.І.

за участю представників:

позивач - Нагаєць Д.В.;

відповідача - Петровський В.Н., Крупієв Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2565Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року по справі №922/3134/13

за позовом Державного підприємства "Благодатне", с. Благодатне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Благодатний", с. Благодатне

про звільнення земельної ділянки та стягнення грошових коштів у розмірі 7165314 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року по справі №922/3134/13 (суддя Аюпова Р.М.) заяву ДП "Благодатне" про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову, накладено арешт на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатне" на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997, згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів № 01-18/454 від 22.07.2013р.; заборонено TОВ "ВС Благодатний" вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатне" згідно державного акту серія ХР-12-00- 002658 від 29.12.1997р.

Відповідач, не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив її скасувати і винести постанову, якою у задоволенні заяви ДП "Благодатне" про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що зазначена ухвала є необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, на його думку, підлягає скасуванню.

Також, апелянт зазначає, що в порушення вимог ГПК України заяву про забезпечення позову було розглянуто та задоволено без участі представника відповідача, що є порушенням принципів об'єктивного та всебічного розгляду справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, слід ви ходити з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне вико нання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача. З цього питання у п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду Ук раїни від 23.08.1994 р. № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається таке: враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обстави ни, що спричинили застосування заходів забезпечення позову.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 02.08.2013 р., якою було накладено арешт на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатне" на підставі акта на право постійного користування землею серії ХР-12-00-002658 від 29.12.1997 р., згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів №01-18/454 від 22.07.2013 р., а також заборону ТОВ "ВС Благодатний" вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання спірної земельної ділянки, суд першої інстанції визнав за доцільне частково задовольнити заяву про забезпечення позову.

Аналізуючи копії матеріалів справи та мотиви винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення заходів забезпечення позову.

Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на з'ясуванні відповідності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам у даній справі, ймовірності утруднення виконання судового рішення у разі їх невжиття.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, а саме, пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України, оскільки заяву про скасування заходів забезпечення позову було розглянуто та задоволено без участі представників сторін, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до приписів ст. 68 ГПК України питання про скасування за безпечення позову вирішує суд, який розглядає справу і зазначена норма не передбачає обов'язкової присутності представників сторін в разі винесення зазначеної ухвали.

Тобто, судом в жодному разі не порушено приписів норми статті 104 ГПК України, яку на думку апелянта, не було дотримано при винесенні оскаржуваної ухвали.

Стосовно порушення судом під час прийняття ухвали норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За приписами статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Для вирішення питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Здійснивши аналіз матеріалів справи у відповідності до ст. 43 ГПК України, доданих до заяви документів, договір №8 на використання земель від 25.04.2007 р., договір №8 про спільне вирощування сільськогосподарської продукції від 26.04.2010 р., акт на право постійного користування землею серії ХР-12-00-002658 від 29.12.1997 р., оцінивши доводи заявника в обґрунтування можливості зникнення або суттєвого зменшення за кількістю посівів та насаджень сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування ДП "Благодатний" або погіршення їх якості на момент виконання рішення, суд першої інстанції вказав, що обраний позивачем захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на посіви та насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатний" на підставі акта на право постійного користування землею серії ХР-12-00-002658 від 29.12.1997 р., згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів №01-18/454 від 22.07.2013 р. відповідає предмету позову про звільнення земельної ділянки та стягнення коштів та може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття такого заходу до забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив заяву про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на посіви і насадження сільськогосподарських культур, зрощені на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатне" на підставі акта на право постійного користування землею серія ХР-12-00-002658 від 29.12.1997 р., згідно довідки Управління агропромислового розвитку Зміївської районної державної адміністрації про стан посівів № 01-18/454 від 22.07.2013 р. і заборони TОВ "ВС Благодатний" вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Благодатне" згідно державного акту серія ХР-12-00- 002658 від 29.12.1997 р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що прийнята у даній справі ухвала господарського суду відповідає нормам процесуального права. Доводи скаржника не спростовують правильних висновків суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої ухвали господарського суду Харківської області.

Керуючись статтями 68, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02 серпня 2013 року по справі №922/3134/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 28.08.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.