Рішення № 33272382, 02.09.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2013 Справа № 920/1129/13за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина», м. Суми

про стягнення 157 618 грн. 72 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Шляхетський А.Л., довіреність №2-386д від 04.06.2013р.

Від відповідача: Мороз А.І., довіреність №520 від 05.09.2012р.

Потапенко Н.І., довіреність №845 від 04.12.2012р.

В судовому засіданні 29.07.2013р. було оголошено перерву до 02.09.2013р. на 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач просить стягнути 79 205 грн. 52 коп. пені, 71 903 грн. 16 коп. штрафу та 6 510 грн. 04 коп. - 3% річних за неналежне виконання умов договору №УГВ5286/22/1-12 від 05.03.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти (договір поставки) щодо строків поставки відповідачем товарів.

Відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що причиною порушення термінів постачання продукції по договору стали обставини непереборної сили - аварія, що сталась на ділянці термічної обробки виробництва відповідача. В зв'язку із аварією відповідач був змушений терміново придбати нове обладнання, яке потребувало часу для налаштування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та представників відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

05.03.2012р. між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є позивач, та відповідачем був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти (договір поставки) №УГВ5286/22/1-12 (далі по тексту-договір), за умовами якого відповідач був зобов'язаний у 2012р. поставити позивачу товари у кількості та строки, визначені у специфікаціях, а позивач прийняти та оплатити товар.

Відповідно до. п. 3 специфікації №1 та №2, які є невід'ємними частинами договору, строк поставки товару за договором був визначений сторонами у червні 2012р.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань частина товару була поставлена відповідачем з порушенням визначених у специфікаціях строків, а саме:

- товар, переданий за актом приймання - передачі №141 від 31.07.2012р. на суму 154 044 грн. 00 коп. (прострочення складає 30 днів);

- товар, переданий за актом приймання - передачі №141 від 30.08.2012р. на суму 438 418 грн. 80 коп. (прострочення складає 60 днів);

- товар, переданий за актом приймання - передачі №102 від 21.09.2012р. на суму 588 769 грн. 20 коп. (прострочення складає 82 дні).

Тому, позивач скориставшись своїм правом на стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених у п. 7.8 договору, звернувся до суду із позовною заявою про стягнення 71 903 грн. 16 коп. штрафу, 79 205 грн. 52 коп. пені та 3% річних у розмірі 6 510 грн. 04 коп.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Факт прострочення поставки товару за вищезазначеними актами приймання-передачі відповідачем не заперечується.

Пунктом 7.8 договору сторони встановили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікаціях до даного договору, останній сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначено санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, нарахування пені за порушення зобов'язання негрошового характеру не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 20.12.2010р. по справі №06/113-38.

Позивачем здійснено нарахування пені відповідно до умов п. 7.8 договору, вимог господарського кодексу України, з урахуванням терміну прострочення по кожному акту приймання-передачі на загальну суму 79 205 грн. 52 коп.

Суд прийшов до висновку, про правомірність зазначеної позовної вимоги та її задоволення.

Крім цього, позивач просить також стягнути 71 903 грн. 16 коп. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів за актами приймання-передачі від 30.08.2012р. та від 21.09.2012р.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011р.

Тому, суд вважає обґрунтованими також і вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 71 903 грн. 16 коп.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 6 510 грн. 04 коп. Зазначена вимога підлягає також задоволенню з огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Заперечення щодо існування обставин непереборної сили, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне:

Ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 1, код 30175077) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) 79 205 грн. 52 коп. пені, 71 903 грн. 16 коп. штрафу, 6 510 грн. 04 коп. - 3% річних та 3 152 грн. 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.09.2013р.

СУДДЯ О.Ю. Резніченко