Рішення № 33272341, 28.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 911/2318/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київдо 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка 2) Фермерське господарство «Христина», Львівська обл., с. Хоробрівпро стягнення 4 747,23 грн.,за участю представників:

позивача:не з'явилися;відповідача-1:не з'явилися; відповідача-2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Фермерського господарства «Христина» (відповідач-2) про стягнення 4 163,26 грн. курсової різниці, 56,14 грн. 3% річних, 411,78 грн. пені, 116,05 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 4 747,23 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 31/01-13 від 31.01.2013 року про зміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» перейшло право вимоги до Фермерського господарства «Христина» щодо сплати заборгованості у сумі 4 747,23 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № ЗУФ-57/04/08 від 08.04.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Фермерським господарством «Христина».

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 31/01-13 від 31.01.2013 року про зміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 15-02-2013 від 15.02.2013 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 в розмірі 116,05 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.07.2013 року.

09.07.2013 року через канцелярію суду відповідч-1 подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позов в повному обсязі, та просив суд розглядати справу без участі його представника.

У судовому засіданні 18.07.2013 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.07.2013 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 28.08.2013 року.

Представники сторін в судове засідання 28.08.2013 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений строками вирішення спору, а тому вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (продавець) та Фермерським господарством «Христина» був укладений договір № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ФГ «Христина» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, 25.05.2009 року ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення із ФГ «Христина» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.12.2008 року по 25.05.2009 року згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області у справі № 15/160 від 23.09.2009 року, позов ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» задоволено частково, та встановлено факт погашення ФГ «Христина» суми основного боргу в розмірі 7 253,20 грн., відповідно до платіжних доручень № 265 від 25.08.2009 року на суму 6 000,00 грн., № 270 від 08.09.2009 року на суму 1 253,20 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, зобов'язання належним чином та у повному обсязі ФГ «Христина» згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року було виконано лише 08.09.2009 року.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до додатку договору, на день підписання сторонами договору та додатків до нього курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 5,05 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент оплати, B -ціна на момент підписання, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А1? курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи викладене та те, що заборгованість відповідачем-2 погашалась частинами, суд зазначає наступне: станом на 25.08.2009 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,94 грн.; станом на 08.09.2009 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,99 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача-2 щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 516 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № 200-TA про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до умов якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання ФГ «Христина» зобов'язання щодо сплати 4 747,23 грн. боргу (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат), набутих первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання ФГ «Христина» обумовленого зобов'язання в розмірі 4 747,23 грн. (п.2.1 угоди).

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомило ФГ «Христина» про заміну кредитора у зобов'язані (повідомлення від 26.01.2011року наявне в матеріалах справи).

31.01.2013 року між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «Ніко-тайс» було укладено Угоду № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні, з якої вбачається, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-тайс») право вимоги виконання ФГ «Христина» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року та згідно угоди № 200-ТА про заміну кредитора у зобов'язання (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

За Угодою № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язані від 31.01.2013 року, позивач одержує право замість ФОП Грищенко О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі 4 747,23 грн., визначеної в п. 2.1 даної угоди.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу за актом перелік документів, що підтверджують право вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ФОП Грищенко О.М. належним чином повідомив ФГ «Христина» про зазначені вище обставини, про що свідчить повідомлення від 31.01.2013 року.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за Угодою № 31/01-13 від 31.01.2013, між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 15-02-2013 від 15.02.2013 року, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ «Христина» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат у зв'язку із неналежним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (основний договір).

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 31.01.2013 року, укладену згідно договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року.

У розділі 3 договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки, яка обмежується частковою сплатою розміру інфляційних витрат у сумі 116,05 грн.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 01-1/03 від 01.03.2013 року, котра була одержана відповідачем 04.03.2013 року, виконати взяті на себе договором поруки № 15-02-2013 від 15.02.2013 року.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи те, що відповідач-2 не сплатив заборгованість, що виникла за Угодою № 31/01-13 про заміну кредитора у зобов'язанні від 31.01.2013 року, укладену на підставі договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, вимога позивача про стягнення з відповідача-2 заборгованості (курсової різниці) у сумі 4 163,26 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а, відтак, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання за договором № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року, позивач також нараховує та просить стягнути з відповідача-2 411,78 грн. пені та 56,13 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку (п. 8.3 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року).

Відповідно до п. 8.3 договору № ЗУФ-57/04/08 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 08.04.2008 року сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги періоди нарахування пені, та 3 % річних, що вказані позивачем у розрахунку пені та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок пені, та 3 % річних складає 411,78 грн. пені та 56,14 грн. 3% річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення з відповідача-2 411,78 грн. пені та 56,14 грн. 3% річних підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів інфляційної складової боргу в сумі 116,5 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Провівши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 26.05.2009 року 30.06.2009 року, господарський суд встановив, що з відповідача-1 та відповідча-2 на користь позивача підлягає стягненню солідарно 79,79 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявленої вимоги, а саме в стягненні 36,27 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 700,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 25-59/03 від 25.03.2013 року, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.06.2013 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 року, платіжне доручення № 269 від 29.03.2013 року на суму 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенка О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2318/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 700, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Судовий збір у розмірі 1 707,42 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 694,68 відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, буд. 22, код 38267861) та Фермерського господарства «Христина» (80013, Львівська обл., с. Хоробрів, код 32704136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 79 (сімдесят дев'ять) грн. 79 коп. інфляційної складової боргу, 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 42 коп. судового збору, 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн. 68 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнути з Фермерського господарства «Христина» (80013, Львівська обл., с. Хоробрів, код 32704136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код 38039872) 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 26 коп. курсової різниці, 411 (чотириста одинадцять) грн. 78 коп. пені, 56 (п'ятдесят шість) грн. 14 коп. 3% річних.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 29.08.2013 р.

Суддя Т.Д. Лилак