Рішення № 33272216, 27.08.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/68/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2013 Справа № 908/2486/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення пені у сумі 117 056,95 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Маньчин О.О. (дов.№18-62 від 24.12.2012р.);

Від відповідача - Жердєв І.С. (дов. № 3571 від 28.12.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача пеню за договором №11-12/40/20/2012/88 від 21.12.2011р. в сумі 117 056,95 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2486/13, справі присвоєно номер провадження 20/68/13, справу призначено до розгляду на 12.08.2013р. На підставі ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.08.2013р.

У судовому засіданні 27.08.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано тим, що в порушення умов договору поставки №11-12/40/20/2012/88 від 21.12.2011р. відповідачем порушено передбачений пунктом 3.3 строк оплати за товар (феросплави), поставлений позивачем у період із травня по грудень 2012 року, згідно з накладних та виставлених рахунків на оплату, перелічених у позові. У зв'язку з цим, на підставі п.7.6 договору за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар по кожній із накладних нарахована пеня, яка згідно зі здійсненим позивачем розрахунком складає всього 117 056,95 грн. На підставі ст.ст.526, 610, 611, 629, 530 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, п.п.3.3., 7.6 договору позивач просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві зазначив, що при пред'явленні вимог позивачем не враховано приписи ст.ст.253, 258 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України щодо строків нарахування пені та позовної давності. Пред'явлення до стягнення штрафних санкцій за зобов'язаннями, строк виконання яких минув більше року, є неправомірним. Строки позовної давності щодо нарахування неустойки за декількома рахунками минули до звернення позивача до суду з позовною заявою. У зв'язку з цим, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності. Також відповідач зазначив, що за певними рахунками позивачем невірно здійснено розрахунок, що призвело до збільшення заявленої до стягнення суми, просив у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, з урахуванням своїх заперечень відповідач надав контррозрахунок, згідно з яким загальна сума пені складає 107 135,67 грн. У контррозрахунку, зокрема, відображено, що за видатковими накладними за період з 19.05.2012р. по 16.06.2012р. строк позовної давності минув; за видатковими накладними №300 від 07.11.2012р., №301 від 09.11.2012р., №308 від 14.11.2012р., №318,319 від 23.11.2012р., №331 від 21.12.2012р. неправильно визначено кількість днів прострочення; за видатковими накладними від 21.12.2012р., 22.12.2012р., 24.12.2012р., 29.12.2012р. допущено арифметичні помилки; за видатковою накладною №000517 від 26.12.2012р. позивачем неправильно, на думку відповідача, зазначена дата оплати 15.01.2013р. Відповідач вважає, що видаткова накладна оплачена 09.01.2013р. платіжним дорученням №68915, і, відповідно, прострочення відсутнє. 27.08.2013р. від відповідача отримано клопотання про зменшення судом на підставі ст.83 ГПК України, п.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню до 10 000 грн., враховуючи їх значний заявлений до стягнення розмір, тяжке фінансове становище відповідача, відсутність основної заборгованості за поставлений товар, несуттєвий термін прострочення виконання зобов'язання, відсутність у зв'язку з цим негативних наслідків у позивача та третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011р. між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (Постачальник, позивач у справі) та ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (Покупець, відповідач) укладено договір поставки №11-12/40/20/2010/88 (з протоколом розбіжностей). Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався поставити та передати, а покупець прийняти та оплатити згідно з п.3.3 цього договору феросплави (товар), протягом строку з 01 січня по 31 грудня 2012 року, на умовах, в кількості та строки, вказані в Специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до умов договору протягом травня - грудня 2012 сторонами підписано Специфікації №№5 -16 на поставку товару на вказаний період. Додатковими угодами №1 від 30.11.2012р., №3 від 03.12.2012р., №4 від 03.12.2012р. вносилися зміни та доповнення до договору та Специфікацій.

Згідно з п.2.1.1 договору датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення Постачальником накладної перевізника (ПАТ «ЗФЗ»), при спільній прийомці.

Відповідно до п.п.3.3, 3.5 Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів із дати поставки товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.

Матеріали справи свідчать, що в період з 19 травня по 29 грудня 2012 року включно згідно з накладними позивач поставив на адресу відповідача товар в асортименті, узгодженому у Специфікаціях до договору, на кожну накладну позивачем виставлявся рахунок на оплату, датою якого є дата відповідної накладної (акту прийому-передачі за декількома залізничними накладними).

Згідно з платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи, із зазначенням у призначенні платежу номеру та дати договору, у деяких - номерів виставлених рахунків, відповідач повністю оплатив отриманий товар, на час розгляду справи заборгованість відсутня. Однак, перерахування коштів здійснювалося з порушенням строків оплати, встановлених у п.3.3 договору. Як вбачається із досліджених доказів, кількість днів прострочення на різними накладними (рахунками) складала від одного до чотирнадцяти календарних днів.

У пункті 7.6 договору поставки встановлено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених п.3.3, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідному періоді, за кожний день прострочки оплати.

Судом встановлено, що 04.12.2012р. було підписано додаткову угоду №2 до договору поставки, відповідно до змісту якої сторони підтвердили наявність заборгованості ВАТ «Запоріжсталь» за поставлену феросплавну продукцію станом на 04.12.2012р., яка складає 18137302,77 грн., в тому числі 9 778463,19 грн. простроченої заборгованості. Сторони дійшли згоди, що Покупець у грудні 2012р. погашає заборгованість за відвантажену продукцію у листопаді 2012р., а також оплачує продукцію, відвантажену у поточному місяці з метою відсутності простроченої заборгованості станом на 01.01.2013р., а Постачальник проводе поставку продукції у грудні 2012р. згідно з передбаченого у цій додатковій угоді графіка. Також встановлено, що Покупець зобов'язаний виконати умови пункту 7.6 договору №11-12/40/20/2010/88 від 21.12.2011р. у частині оплати пені, розрахованої на дату оплати основного рахунку. У випадку невиконання Покупцем умов даної угоди в частині дотримання графіка оплати, Постачальник залишив за собою право зупинити відвантаження феросплавної продукції в адресу Покупця. При цьому штрафні санкції, прописані у п.7.7 договору 11-12/40/20/2012/88 від 21.12.2011р., не застосовуються.

19.07.2013р. позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 117 056,95 грн. за порушення строків оплати, розраховану згідно з розрахунком за кожною видатковою накладною.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки, до якого згідно з ст.712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічні приписи встановлені ч.2ст.343 ГК України.

Факт порушення зобов'язання відповідачем щодо сплати вартості отриманої продукції суд вважає встановленим, однак при вирішенні спору враховує наступне.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Приписами ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із змісту позовної заяви та наданого розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня, в тому числі за накладними №115 від 19.05.2012р. (строк оплати 03.06.12р.), №116 від 20.05.2012р. (строк оплати 04.06.12р.), №119 від 23.05.2012р. (строк оплати 07.06.12р.), №№123,124 від 26.05.2012р. (строк оплати 10.06.12р.), №125 від 27.05.2012р. (строк оплати 11.06.12р.), №138 від 09.06.2012р., (строк оплати 24.06.12р.), №139 від 10.06.2012р. (строк оплати 25.06.12р.), №143 від 16.06.2012р. (строк оплати 01.07.12р.).

Позивач звернувся до господарського суду 19.07.2013р., тобто за минуванням більш як року з моменту настання строків оплати за вищевказаними накладними. Відповідач у своєму відзиві заявив про сплив позовної давності щодо нарахування пені за цими накладними.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки відповідач заявив про сплив позовної давності, позивач доказів поважності її пропуску не надав, тому у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 3 645,51 грн. за вказаними накладними відмовляється.

При цьому суд бере до уваги, що в судовому засіданні представник позивача пояснив, що вважає строк позовної давності не пропущеним, оскільки по суті у додатковій угоді №2 до договору поставки від 04.12.2012р. відповідач пеню визнав.

Суд вважає, що дані ствердження є необґрунтованими, оскільки підстави переривання або зупинення перебігу позовної давності, встановлені ст.ст.263,264 ЦК України, позивачем не доведені. Зокрема, згідно з ст.264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Із матеріалів справи слідує, що на момент підписання сторонами 04.12.2012р. додаткової угоди вимог до відповідача про сплату пені позивач не заявляв, основного боргу за накладними №115 від 19.05.2012р., №116 від 20.05.2012р., №119 від 23.05.2012р., №№123,124 від 26.05.2012р., №125 від 27.05.2012р., №138 від 09.06.2012р., №139 від 10.06.2012р., №143 від 16.06.2012р. не існувало, оскільки вони були оплачені 05.06.2012р., 08.06.2012р., 12.06.2012р., 26.06.2012р., 02.07.2012р., що не заперечується позивачем і відображено ним у розрахунку пені. За змістом додаткової угоди №2 від 04.12.2012р. ця угода стосувалася лише погодження сторонами умов поставки за грудень 2012р., а саме: поставка продукції поставлена в залежність від оплати відповідачем товару. Сторони підтвердили наявність заборгованості ВАТ «Запоріжсталь» за поставлену феросплавну продукцію станом на 04.12.2012р., яка складає 18137302,77 грн., в тому числі 9 778463,19 грн. простроченої заборгованості. Як вбачається із розрахунку позивача та долучених до матеріалів справи копій накладних, платіжних доручень, вказана прострочена заборгованість стосувалася лише поставок за листопад, оскільки іншого боргу не було, і графік, встановлений у даній додатковій угоді, по суті є не лише графіком поставки, а і графіком погашення заборгованості. При цьому, оскільки сторони не внесли зміни до п.3.3 договору щодо оплати протягом 15 календарних днів з дати поставки, згадана у додатковій угоді пеня стосується простроченої заборгованості за листопад 2012р.

Перевіривши розрахунок пені в іншій частині, суд встановив, що позивачем допущено помилки, в тому числі при визначенні строку настання виконання зобов'язання з оплати, кількості днів прострочки за окремими накладними (за накладною №300 від 07.11.2012р. на суму 535862,22грн. прострочка 4 дні (з 01.12.2012р. по 04.12.2012р.), а не 6; за накладною №301 від 09.11.2012р. на суму 145782,71 грн. прострочка 3 дні (з 05.12.2012р. по 07.12.2012р.), а не 13; за накладною №308 від 14.11.2012р. прострочка 7 днів (з 08.12.2012р. по 14.12.2012р.), а не 15; за накладними №318,319 від 23.11.2012р. прострочка 7 днів (з 15.12.2012р. по 21.12.2012р.) а не 13), у зв'язку з чим, фактично до стягнення за заявленими накладними, починаючи з накладної від 24.08.2012р. (згідно розрахунку) підлягає загальна сума пені в розмірі 108 391,57 грн. Суд не погоджується із твердженням відповідача, щодо відсутності прострочки за накладною №000517 від 26.12.2012р. у зв'язку з оплатою боргу платіжним дорученням №68915 від 09.01.2013р., оскільки, як вбачається із платіжного доручення, відповідач, всупереч п.3.6 договору, не вказав у ньому конкретний номер рахунку-фактури, тому позивач зарахував платежі в рахунок попередньої заборгованості. Суд також звертає увагу, що у розрахунку позивача було допущено по деяким іншим накладним помилки щодо початку строку прострочення з оплати та у зв'язку з кількістю днів у 2013р. (365, замість 366). У зв'язку з цими помилками заявлений до стягнення розмір пені за цими накладними повинен бути більшим. Однак, оскільки суд згідно з приписами ст.ст.22, 83 ГПК України не може вийти за межі позовних вимог, ці помилки суд не бере до уваги.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (ст.614 ЦК України) або наявності обставин, які звільняють його від відповідальності чи зумовлюють відстрочення його виконання (прострочення кредитора ч.4 ст.612, ст.613 ЦК України) не надав.

Від відповідача надійшло письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.ст.22,83 ГПК України, ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України. У клопотанні, зокрема, зазначено, що на порушення ВАТ «Запоріжсталь» зобов'язань за договором вплинула світова фінансова криза, зменшення попиту та обсягів реалізації виготовляємої продукції. Про складний фінансовий стан підприємства свідчать щоквартальні Звіти про фінансові результати 2012 року (копії яких додаються), загальний збиток підприємства за 2012 рік дорівнює 2 040 368 тис.грн. ВАТ «Запоріжсталь» є недержавним підприємством і будь-яка підтримка чи пільги у відповідача відсутні. До цього часу існує значна заборгованість Держави перед ВАТ «Запоріжсталь» у розмірі понад 560 млн.грн. невідшкодованих сум податку на додану вартість, що підтверджується актом від 31.12.2012р. Враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, значний розмір штрафних санкцій, відсутність основної заборгованості, несуттєвий термін прострочення виконання зобов'язання, відсутність у зв'язку з цим негативних наслідків у позивача та третіх осіб, просить суд зменшити розмір пені до 10 000 грн.

Частиною 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, на яку посилається заявник, у разі якщо штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України, ст.ст.6, 627 ЦК України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов'язання та не звільняють від належного виконання умов укладеного сторонами договору щодо здійснення оплати за товар в установлені строки. Світова фінансова криза є загальновідомим фактом, яка вплинула не лише на відповідача, а й на позивача. Підстав для зменшення пені суд не вбачає.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог необхідно стягнути суму 2167,83 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, р/р26007962490637 в ПАТ «ПУМБ», МФО 313849) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул.Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, р/р№26005130029045 в ПАТ КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305299) 108 391 (сто вісім тисяч триста дев'яносто одна) грн. 57 коп. пені, 2 167 (дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 83 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено у повному обсязі 30.08.2013р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.