Рішення № 33270882, 04.09.2013, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4375/2013-ц

2/219/1749/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2013 року

Артемiвський мiськрайонний суд Донецької областi у складі

головуючого судді Шевченко Л.В.,

при секретарі судового засідання Івашко К.В.,

за участю представника позивача Ісакової А.О. (за довіреністю від 26.04.2013 року),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю від 23.02.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3

про звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_3 про звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки, в якому він просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0403/1007/71-019 від 11.10.2007 року, у сумі 94 114,08 доларів США, що за курсом НБУ на 30.04.2013 року є еквівалентом 752 253,81 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, а саме: квартиру № 23, загальною площею 112.46 кв. м, у т.ч. житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1, вартістю 312 751,00 грн.; шляхом набуття зазначеного майна у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» право власності на вищезазначене нерухоме майно. Зобов'язати ОСОБА_3 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» всі необхідні документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»; виселити Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі №23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1. Судові витрати покласти на відповідача. Позовна заява обґрунтована ст. 526, 527, 530, 1054, 1050 ЦК України, ст.33, 38, 39, 40 Закону Ураїни «Про іпотеку», зокрема, тим, що відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Позичальник не виконав основного зобов'язання, а тому Позивач вважає, що набув право звернення стягнення на предмет іпотеки. Також позивач на підставі ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України вважає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву ОСОБА_3, про те, що вона визнає заборгованість та позовні вимоги в сумі 652628,74 грн., в рахунок заборгованості відступити право власності на квартиру АДРЕСА_1 оціночною вартістю в частині позовних вимог в сумі 99 814,29 пені не визнає, просить застосувати строк позовної давності щодо стягненні пені. Також зазначає, що протягом трьох років сплачувала кредит, що підтверджується квитанціями про сплату кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову частково з огляду на наступне.

11.10.2007 року між акціонерним товариством«ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та відповідачем - фізичною особою ОСОБА_3, укладений кредитний договір № 0403/1007/71-019. Відповідно до вищевказаного Договору, АТ «ТАС- Комерцбанк» зобов'язується надати Відповідачеві (позичальникові) кредит у сумі 70 000,00 дол. США, на строк з 11.10.2007 року до 30.03.2011 року.

Відповідно до умов Договору, Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором, повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Відповідно до умов Договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Акціонерне товариство "ТАС-Комерцбанк" свої зобов'язання за Договором виконало, надавши відповідачеві кредит у сумі 70 000,00дол. США, що не оспорюється відповідачем. Кредитны кошти надані для здійснення Позичальником (відповідачем) розрахунків за договором купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 0403/1007/71-019 від 11.10.2007 року АКБ "ТАС-Комерцбанк" та Відповідач укладено Іпотечний договір № 0403/1007/71-019-Z-1 від 11.10.2007 року, надалі за текстом - Договір забезпечення.

Відповідно до Договору забезпечення предметом іпотеки є - квартира № 23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1.

Згідно п.10.11 кредитного договору сторони домовилися, що строк позовної давності за будь-якими вимогами Банку, що випливають з цього договору, встановлюються тривалістю десять років.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що в силу вказаних норм 02.02.2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 свої права вимоги заборгованості за Кредитним договором.

Також 02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» уклали Договір про відступлення прав за іпотечним договором, у відповідності до п. 1.1. якого, та керуючись ст. 24 Закону України «Про іпотеку», сторони домовились, що разом з відступленням Прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від Боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу №11 від 02.02.2012 року, одночасно відступаються права вимоги за Договором забезпечення (арк.с.32-43, 68-73). Відповідачу направлено повідомлення про зміну іпотекодержателя.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 30.04.2013 року у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 94 114,08 дол. США, що за курсом НБУ на 30.04.2013 року є еквівалентом - 752 253,81 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України встановлюється природа кредитного договору, відповідно до якої кредитний договір - це зобов'язання банку або іншої фінансової установи (кредитодавець) надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Пунктом 9.3 Іпотечного договору сторони домовились, що у разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки на предмет іпотеки, Іпотекодержавтель має право на відшкодування Іпотекодавцем всіх витрат та задовольнити за рахунок вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту і будь-яке збільшення суми відповідно до умов Основного зобов'язання, проценти за користування кредитом, тощо, а також витрати, пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки. Обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п.9.4). Згідно п. 5 договору сторонни домовились, що вартість предмету іпотеки становить 370329 грн. (арк.с.15).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Суд встановив, що у відповідності до ст.35 Закону України «Про іпотеку» 02.04.2013 року Позивач направив на адресу Відповідача вимогу про усунення порушення та про погашення заборгованості за кредитним договором, або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу - ТОВ «Вердикт Фінанс» протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги з попередженням, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Вердикт Фінанс» змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки. Позивач надав суду документи, які свідчать про те, що відповідачу неодноразово направлялася вимога щодо виконання зобов'язань за кредитним договором та попередження про ініціювання позивачем процедури примусового стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет обтяження (іпотеки) (арк. с. 64-67).

Відповідно до положень частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України (ч.1 статті 4 ЦПК України).

У відповідності до положень ст.ст.10, 11, 58, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у розгляді справи, а кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень частин 1-2 статті 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 212 ЦПК України).

Доказів того, що відповідачем погашено заборгованість та таким чином усунено порушення кредитного договору суду не надано. Тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого права.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, в тому числі і визнання права.

Вказана норма кореспондує приписам ст. 346 ЦК України згідно яких право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Відповідно до ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

На виконання вимог закону 30.04.2013 року суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальність «Вавілон» проведено оцінку предмета іпотеки. Згідно Висновку про вартість майна квартира № 23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1, ринкова вартість об'єкта оцінки складає: 312 751,00 грн. (арк.с.18). З цією оцінкою погодилися як позивач, так і відповідач, про що свідчить позовні вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на зазначену квартиру вартості 312751 грн., так і відповідачем, про що нею вказується у заяві про часткове задоволення позовних вимог (арк.с.77).

Позивачем заявлена вимога про визнання права власності на нерухоме майно - предмет іпотеки, яким забезпечені вимоги за Кредитним договором. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі договору іпотеки № 0308/0608/71- 167-2-1 від 17.06.20008 року), нерухоме майно, а саме: квартиру №23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1, вартістю 312 751,00 грн.; шляхом набуття зазначеного майна у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, БЦ Форум Парк Плаза корп.4, поверх 5, оф. 502, ЄДРПОУ: 36698193) та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру № 23, загальною площею 112.46 кв. м, житлова площа 82.35 кв. м, яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1, - обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Права та обтяження, що підлягають державній реєстрації» право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» зокрема ч. 26 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_3 надати позивачу всі необхідні документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

У відповідності з вимогами частин 1-2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка кореспондується с ч.3 ст.109 Житлового кодексу України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселенні всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, і виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами

Досудова вимога щодо виселення мешканців з предмету іпотеки позивачем не заявлялась, а тому вимога позивача про виселення є передчасною та не підлягає задоволенню.

В. п. 42 своєї постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0403/1007/71-019 від 11.10.2007 року заборгованість за кредитом станом на 16.07.2013 року становить 62936,07 доларів США, 12281,27 відсотків нарахованих банком, пеня - 23411,34 грн., а всього 98628,68 доларів США, або 788339,04 грн. Позивачем також надано суду розрахунок суми позову станом на 20.08.2013 року в сумі 956581,42 грн., проте не доведено матеріалами справи обґрунтованість пені в сумі 99625,07 грн., як різницю між сумою заборгованості 752253,81 грн. станом на 30.04.2013 року та сумою позовних вимог, задоволених відповідачем в сумі 652628,74 грн.

Відповідно до ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 256, 257, 258 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - в один рік.

Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про це складається у письмовій формі. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності. Фактично в судовому засіданні позивач погодився з сумою заборгованості з тіла кредиту та сумою процентів, нарахованих банком. Таким чином, суд вважає, що станом на 30.04.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 652628,74 грн. (тіло кредиту та відсотки), що підлягає стягненню з відповідача. Як вже зазначалося вище, сторони між собою узгодили строк позовної давності - 10 років для всіх без виключення вимог (арк. с. 13). За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви відповідача і застосування строку позовної давності у вимогах щодо стягнення пені в сумі 99625,07 грн. Разом з тим, суд вважає, що позивач не скористався приписами ст.ст. 10, 57-59, 60, 61 ЦПК України та сума пені 99625,07 грн. не доведена позивачем, а тому не може бути стягнута з відповідача. Тому суд приходить до висновку, що в частині визнання заборгованості з пені в сумі 99625,07 грн. позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.509, 526, 530, ст.1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 33, 38-40 Закона України «Про іпотеку», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" № 5 від 30.03.2012 року, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3 про звернення стягнення та визнання права власності на предмет іпотеки - відмовити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0403/1007/71-019 від 11.10.2007 року що станом на 30.04.2013 року становить 652628,74 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, БЦ Форум Парк Плаза корп.4, поверх 5, оф. 502, ЄДРПОУ: 36698193), звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі договору іпотеки № 0308/0608/71- 167-Z-1 від 17.06.20008 року) нерухоме майно, а саме: квартиру № 23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку № 71 по вул. Радянська у місті Артемівськ Донецької області, вартістю 312 751,00 грн. (триста дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня) шляхом набуття зазначеного майна у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, БЦ Форум Парк Плаза корп.4, поверх 5, оф. 502, ЄДРПОУ 36698193).

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, БЦ Форум Парк Плаза корп.4, поверх 5, оф. 502, ЄДРПОУ: 36698193) право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру № 23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» всі необхідні документи, що характеризують об'єкт нерухомості (технічний паспорт на квартиру, нотаріально завірену копію договору купівлі-продажу квартири), та інші документи передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

В частині виселення Відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі №23, загальна площа: 112.46 кв. м, житлова площа: 82.35 кв. м., яка знаходиться у будинку АДРЕСА_1 в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_3, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, БЦ Форум Парк Плаза корп.4, поверх 5, оф. 502, ЄДРПОУ 36698193) судові витрати в сумі 3127,51 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті, оформлено та підписано суддею.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко