Ухвала суду № 33269035, 04.09.2013, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №0707/1923/2012

Провадження № 1/303/46/13

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

04 вересня 2013 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючої судді Курах Л.В.

суддів Носов В.В., Монич В.О.

при секретарі Шин Ю.В.

з участю прокурора Гнідий О.Ю.

захисників підсудної ОСОБА_1, ОСОБА_2

підсудної ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево при розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. ст. 191 ч. 5, 191 ч.3, 191 ч. 2, 366 ч. 2 , 366 ч.1 КК України клопотання захисників підсудної ОСОБА_3- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зміну міри запобіжного заходу,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мукачівського міськрайонного суду знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. ст. 191 ч. 5, 191 ч.3, 191 ч.2, 366 ч. 2 , 366 ч.1 КК України.

Захисниками підсудної ОСОБА_3- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано до суду письмові клопотання про зміну міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд. В обґрунтування клопотань захисники посилаються на те, що за тривалий час перебування під вартою у підсудної різко погіршився стан здоров»я, який потребує лікування, яке не є можливим в умовах УВП №9 та навіть оперативного втручання, що також підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи

Підсудна ОСОБА_3 та її захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені клопотання підтримали, просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні прокурор Гнідий О.Ю. не заперечив проти задоволення заявлених клопотань щодо змінити міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до слідуючого висновку.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

-2-

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який дотримується презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування та наголошує на необхідності проведення належного аналізу матеріалів справи та обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право на свободу особи. Таким чином, законним та обґрунтованим рішення про продовження строків тримання особи під вартою може бути визнано лише у тому випадку, якщо на наслідками повного та всебічного дослідження обставин справи, а також питання щодо можливості обрання до особи альтернативного запобіжного заходу, суд дійде висновку про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, підсудного та виконання завдань кримінального судочинства шляхом обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а отже - про превалювання суспільного інтересу над принципом поваги до свободи особистості.

Як постановив Європейський Суд з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 р. «суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справу «Соловей і Зозуля проти України» ( Solovey and Zozulya v. Ukraine), № 40774/02 та № 4048/03, п. 76, від 27 листопада 2008 р.). Захист від свавілля є важливим елементом «законності» тримання під вартою в розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції».

Відповідно до положень ст. 274 КПК України 1960 року, суд під час розгляду справи, при наявності до того підстав, може своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного.

Запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході ( ч.3 ст. 165 КПК України в редакції 1960 року).

Суд вправі змінити запобіжний захід у виді взяття під варту на підписку про невиїзд або інший запобіжний захід, не пов»язаний із взяттям підсудного під варту, лише в тому випадку, коли змінюються певні обставини, у зв»язку з якими було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2010 року підсудній ОСОБА_3 обрано міру запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Згідно висновку комісійної експертизи Закарпатського обласного бюро СМЕ №32 підсудна потребує постійного динамічного нагляду і лікування у кардіологічному відділенні або кардіодиспансері та лікування в стаціонарних умовах лікарні з послідуючим можливим оперативним втручанням, і вона не може утримувати таке лікування в умовах Закарпатської УВП №9.

Також суд констатує, що у зв'язку з неодноразовим невиконанням постанов (ухвал) суду про примусовий привід свідків та численних неявок їх в судове засідання протягом тривалого часу суд не в змозі постановити остаточне рішення по справі.

-3-

Відповідно до вимог ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підсудний буде намагатися ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

З часу обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_3по даний час, необхідність продовження його нічим не обґрунтовується. Підстав стверджувати, що підсудна чинитиме тиск на свідків, ухилиться від суду, і в такий спосіб перешкоджатиме здійсненню правосуддя, немає.

З урахуванням положень ст. 150, 151, 165-1 КПК України (1960 року), а також беручи до уваги ту обставину, що підсудна ОСОБА_3 раніше не судима, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, одружена, має на утриманні матір похилого віку, її вік та стан здоров'я, суд вважає за необхідне змінити їй міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 165-1 КПК України (1960 р.) суд, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, вважає за необхідне покласти на підсудну ОСОБА_3 ряд обов'язків, передбачених ст. 149-1 КПК України (1960 р.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 148, 149,149-1 150, 151, 165, 165-1, 273, 274 КПК України (1960 року), суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання захисників підсудної ОСОБА_3- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити підсудній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши її з під варти негайно в залі суду.

Копію ухвали направити Прокурору Мукачівського району, Начальнику Закарпатської УПВ №9 та Начальнику Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуюча Л.В. Курах

Судді В.В.Носов

В.О.Монич