Рішення № 33265262, 02.09.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1318/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

2 квітня 2013 року, АТ «Дельта Банк», яке, згідно ст.ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 92,95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу порушення банківського законодавства» та договору між АТ «Дельта Банк», НБУ та ТОВ «Укрпромбанк» від 30.06.2010 р., відповідно до п. 4.1 якого, останні передали (відступили) свої активи та кредитні зобов'язання на користь АТ «Дельта Банк» і зв'язку з яким, позивачі замінили ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора і права вимоги до боржників, звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили, та в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору № 46/ПС-04/06 від 26.04.2006 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1 кредит в сумі 50000 дол. США на строк з 26.04.2006 р. по 26.04.2011 р. зі сплатою 14,5 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальниці ОСОБА_1, між банком та відповідачкою ОСОБА_2, як іпотекодавцем (майновим поручителем), був укладений нотаріально-посвідчений іпотечний договір від 26.04.2006 р. (реєстровий № 2800), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 і складається в цілому з будинку під літ. «А-2, А, а, а1», житловою площею 130,2 кв.м, під №№ 1-5 спорудження, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 30.05.2003 р. (реєстр. № 886) та зареєстрованого в Державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 07.07.2003 р. за № 1115304, номер запису 136 в книзі 2, згідно витягу про реєстрацію, виданого Овідіопольським РБТІ Одеської області 07.07.2003 р. за № 936911 та земельна ділянка, площею 0,05 га за адресою : АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 090785, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 23.06.2003 р. на підставі рішення Таїровської с/р від 19.06.2003 р. за № 163/7-ХХІІІ і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № ТЇ-2867.

В порушення умов кредитного договору, відповідачкою ОСОБА_1 не виконувалися його умови, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 22.02.2013 р. складає - 136138,05 грн., з яких : 111110,85 грн. - заборгованість за кредитом, 5027,20 грн. - заборгованість по відсоткам, які на час розгляду справи не погашені позичальницею.

З наведених підстав, позивачі, просили суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 136138,05 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 і складається в цілому з будинку під літ. «А-2, А, а, а1», житловою площею 130,2 кв.м, під №№ 1-5 спорудження, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 30.05.2003 р. (реєстр. № 886) та зареєстрованого в Державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 07.07.2003 р. за № 1115304, номер запису 136 в книзі 2, згідно витягу про реєстрацію, виданого Овідіопольським РБТІ Одеської області 07.07.2003 р. за № 936911 та земельна ділянка, площею 0,05 га за адресою : АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 090785, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 23.06.2003 р. на підставі рішення Таїровської с/р від 19.06.2003 р. за № 163/7-ХХІІІ і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № ТЇ-2867 - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для її подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1361,38 грн. і витрати, пов'язані з розміщенням оголошень у пресі про виклик відповідачок у сумі 540 грн.

Представник позивачів, в судове засідання не з`явився, надіславши до суду свої заяви, в яких, з посиланням на ч. 2 ст. 158 ЦПК України підтримав, як первісний, так і уточнений позов, просив суд його задовольнити і слухати справу у його відсутності, не заперечуючи проти заочного розгляду справи (а.с. 5,67).

Відповідачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судові засідання повторно, без поважних причин не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відповідності до ст.ст. 74,77 ЦПК України, за зареєстрованими у встановленому законом порядком місцем їх реєстрації, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою «в м. Одесі вказаної адреси не існує» та «не обслуговується в Овідіопольському районі», що у відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, якою передбачений обов'язок сторони повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи і у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться - вважається належним сповіщенням відповідачки, враховуючи довідки ВАДР ГУДМС України в Одеській області №№ 4642 від 11.04.2013 р. про їх місце реєстрації, та інше місце проживання чи перебування відповідачок, позивачам та суду невідоме, а також шляхом розміщення оголошень в офіційних друкованих виданнях України «Одеські вісті» та «Урядовий кур`єр» з інформацією про дату, час та місце судового розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їхньою відсутністю суду не надали (а.с. 35-36,50-51,54-59,79-84).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 512-516 ЦК України - кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, до якого переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Приписами статей 525,526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також, статтею 617 ЦК України передбачено - особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено - у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання осиного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із статтею 15 цього ж Закону, іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним Кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.ст. 33,35 вказаного Закону, згідно з якими у випадку порушення основного зобов'язання ат/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця - письмову вимогу про усунення порушення у менш ніж 30-ти денний строк, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Однак, п. 37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання - не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (ч. 3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає ст. 124 Конституції України.

Крім цього, п. 9 вказаної Постанови вказує право вибору способу захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 3,4 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Пунктом 23 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено - відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1,11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України, застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку з цим, солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України - не передбачена.

Пунктом 42 вказаної Постанови передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки - має відповідати як вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. ст. 215 ЦПК України, а саме, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому, суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Судом з`ясовано, що АТ «Дельта Банк», згідно ст.ст. 512-519 ЦК України, ст.ст. 92,95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ № 369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу порушення банківського законодавства» та укладеного договору між АТ «Дельта Банк», НБУ та ТОВ «Укрпромбанк» від 30.06.2010 р., останні передали (відступили) свої активи та кредитні зобов'язання на користь АТ «Дельта Банк» (позивачів) і зв'язку з яким, позивачі замінили ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора і права вимоги до відповідачок (боржниць) (а.с. 22-30).

Суд встановив, що відповідно до кредитного договору № 46/ПС-04/06 від 26.04.2006 р., банк надав відповідачці ОСОБА_1 кредит в сумі 50000 дол. США на строк з 26.04.2006 р. по 26.04.2011 р. зі сплатою 14,5 % річних (а.с. 6-10).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальниці ОСОБА_1, між банком та відповідачкою ОСОБА_2, як іпотекодавцем (майновим поручителем), був укладений нотаріально-посвідчений іпотечний договір від 26.04.2006 р. (реєстровий № 2800), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, в іпотеку банку було передано нерухоме майно : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 і складається в цілому з будинку під літ. «А-2, А, а, а1», житловою площею 130,2 кв.м, під №№ 1-5 спорудження, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 30.05.2003 р. (реєстр. № 886) та зареєстрованого в Державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 07.07.2003 р. за № 1115304, номер запису 136 в книзі 2, згідно витягу про реєстрацію, виданого Овідіопольським РБТІ Одеської області 07.07.2003 р. за № 936911 та земельна ділянка, площею 0,05 га за адресою : АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 090785, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 23.06.2003 р. на підставі рішення Таїровської с/р від 19.06.2003 р. за № 163/7-ХХІІІ і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № ТЇ-2867 (а.с. 11-14).

Суд встановив, що свої кредитні зобов'язання, зазначені у договорі кредиту, позивачами були виконані у повному обсязі.

Однак, в порушення умов кредитного договору, відповідачкою ОСОБА_1 не виконувалися його умови, щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитним коштами, що підтверджується графіком заборгованості по кредиту, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 22.02.2013 р. складає - 136138,05 грн., з яких : 111110,85 грн. - заборгованість за кредитом, 25027,20 грн. - заборгованість по відсоткам, які на час розгляду справи не погашені позичальницею ОСОБА_1, і детальний та у відповідності з чинним законодавством України розрахунок якої був наданий суду позивачами та перевірений судом (а.с. 20).

Розділом 4 договору іпотеки передбачено - у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.5 договору іпотеки передбачено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішення суду, а саме : шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

На думку суду, позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та такий, що ґрунтується на нормах вищевказаних приписів Закону, а також, зважаючи на умови ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» та умови нотаріально-посвідченого іпотечного договору з майновим поручителем.

Крім того, на підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України, з відповідачок на користь позивачів підлягають стягненню витрати з оплати судового збору у розмірі 1361,38 грн. та витрати за розміщення оголошень у пресі про виклик відповідачок в сумі 540 грн., а всього на загальну суму 1901,38 грн., які були підтверджені документально, у дольовому порядку - по 950,69 грн. з кожної (а.с. 1,87-90).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,79,81,88,169,208-209,213-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,541,549,625,651,1054,1055 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити ;

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПАТ «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, рахунок 6499100199) заборгованість за кредитним договором у розмірі 136138,05 грн. ;

3.В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 46/ПС-04/06 від 26.04.2006 р. у розмірі - 136138,05 грн., з яких : 111110,85 грн. - заборгованість за кредитом, 25027,20 грн. - заборгованість по відсоткам - звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 і складається в цілому з будинку під літ. «А-2, А, а, а1», житловою площею 130,2 кв.м, під №№ 1-5 спорудження, який належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_3 30.05.2003 р. (реєстр. № 886) та зареєстрованого в Державному реєстрі про реєстрацію права власності на нерухоме майно 07.07.2003 р. за № 1115304, номер запису 136 в книзі 2, згідно витягу про реєстрацію, виданого Овідіопольським РБТІ Одеської області 07.07.2003 р. за № 936911 та на земельну ділянку, площею 0,05 га за адресою : АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-ОД № 090785, виданого Таїровською с/р Овідіопольського району Одеської області 23.06.2003 р. на підставі рішення Таїровської с/р від 19.06.2003 р. за № 163/7-ХХІІІ і зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № ТЇ-2867 - шляхом продажу цих предметів іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для їх подальшої реалізації, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, рахунок 6499100199) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1361,38 грн. та витрати за розміщення оголошень у пресі про виклик відповідачок в сумі 540 грн., а всього на загальну суму 1901,38 грн., у дольовому порядку з кожної по 950,69 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Д.М. Гандзій