Рішення № 33261858, 26.03.2013, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.03.2013 Справа № 554/344/13- ц Провадження № 2/554/1042/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Материнко М.О.,

при секретарі - Парасоцькый О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 1 163 грн. 77 коп.

На підтвердження своїх вимог позивач вказував, що ОСОБА_1 звернувся до ПМЦЗ за сприянням у працевлаштуванні. Після отримання статусу безробітного йому була виплачена допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності в розмірі 8 563 грн. 73 коп. Відповідач без поважних причини на подав звітність до органів податкової служби, не сплатив податок, а тому разова сума допомоги підлягає поверненню. Відповідач у добровільному порядку повернув позивачу грошові кошти в розмірі 7 400 грн., залишок заборгованості складає 1 163 грн. 77 коп., що в стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, та вказував, що немає правової підстави для поверненням ним коштів, оскільки Порядок повернення коштів у 2006 році, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, є нечинним. До того ж, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-р-2008 визнано неконституційним положення про обов'язок застрахованої особи повернути отриману одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності у зв'язку з нездійсненням особою такої діяльності. Позивач вказував, що він має право на отримання допомоги по безробіттю за 32 дні в розмірі 1 135 грн. 04 коп., оскільки протягом лютого - березня 2007 року не працював. А тому різниця між заявленою позивачем вимогою та сумою, на яку він, перебуваючи в статусі безробітного з 12 лютого по 15 березня 2012 року, мав право, становить 28 грн. 71 коп.

Представник позивача Левченко Д.М. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. При ухваленні рішення покладався на розсуд суду.

Відповідач у своїй заяві просив застосувати строк позовної давності тривалістю в три роки.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 27.10.2006 року був зареєстрований в ПМЦЗ як особа, що шукає роботу (а.с. 13). За його заявою 03.11.2006 року йому було надано статус безробітного (а.с. 14). Протягом перебування на обліку в ПМЦЗ відповідач пройшов курси професійного навчання за програмою «Основи підприємницької діяльності, які закінчив 26.01.20117 року (а.с. 18).

29.01.2007 року відповідачем було подано заяву про виплату призначеної йому допомоги по безробіттю одноразово з метою організації підприємницької діяльності (а.с. 22).

Після розгляду 08.02.2007 року комісією ПМЦЗ бізнес - плану ОСОБА_1 «Надання юридичних послуг» був прийнятий наказ № 20 від 09.02.2007 року про надання йому одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності в розмірі 8 563 грн. 73 коп. (а.с. 19-20).

Кошти відповідачу були виплачені, про що в матеріалах справи маються копії відомості виплат за видами забезпечення від 01.03.20117 року та платіжного доручення № 418 від 02.03.2007 року (а.с. 23).

1.02.2007 року відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець (а.с. 21).

Згідно з відповіддю ДПІ м. Полтави № 14630/9/17-172 від 13.12.2008 року податкова звітність, що підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності за період шість календарних місяців з дати виплати коштів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, відсутня (а.с. 25).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

На момент виплати Відповідачеві відповідної допомоги, діяв Порядок повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 12.04.2006 р., дію якого було продовжено у 2007 році постановою Кабінету Міністрів України № 98 від 31.01.2007 р. (далі по тексту - Порядок № 511).

Пунктом 3 Порядку № 511 визначено, що підставою для розгляду комісією питання повернення коштів є:

- державна реєстрація припинення підприємницької діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів, інформація про яку надсилається державним реєстратором до центру зайнятості згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання і використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- неподання юридичною особою та фізичною особою-підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності, або несплата протягом шести календарних місяців з дня отримання коштів єдиного (фіксованого) податку. Відповідна інформація надсилається органом державної податкової служби до центру зайнятості згідно з порядком обміну інформацією, що затверджується наказом Державної податкової адміністрації та Державним центром зайнятості Мінпраці.

Таким чином, на момент виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 діяв Порядок № 511, який і підлягає до застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, правовою підставою для повернення коштів Відповідачем є п. 3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 511 від 12.04.2006 року, дію якого було продовжено в 2007 році постановою Кабінету Міністрів України № 98 від 31.01.2007 року.

Надані відповідачем документи свідчать про те, що згідно з податковим повідомленням ДПІ м. Полтави від 02.10.2008 року № 10832/9/17-165 ОСОБА_1 за період з 14.02.2007 року по 28.03.2008 року дійсно не сплатив єдиний (фіксований податок) та не подав по даним податкам звітність. Перебуваючи на звичайній системі оподаткування, він сплатив прибутковий податок з доходів фізичних осіб в сумі 360 грн. та надав декларації про відсутність доходів (а.с. 67).

Проте, вказана сплата прибуткового податку з доходів громадян не підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності за період, які включають шість календарних місяців з дати виплати коштів для організації підприємницької діяльності, виходячи з такого.

Так, особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів у 2007 році було врегульовано Розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 .

Згідно з ст. 13 Розділу IV Декрету КМУ № 13-92 оподаткуванню підлягали доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 14 Розділу IV Декрету КМУ № 13-92 з доходів, зазначених у цьому розділі Декрету, податок обчислювався податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Розділу IV Декрету КМУ № 13-92 податок, обчислений податковими органами, сплачувався в такому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету по 25 процентів річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, - 25 процентів суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника податковими органами може бути проведено перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали.

Аналогічне правило щодо порядку сплати суми податку, обчисленої податковими органами за оціночним доходом на поточний рік, визначено в п. 14.4 Інструкції про прибутковий податок з доходів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Головної державної податкової інспекції України від 12.04.1993 року № 12.

Згідно з підпунктом «г» п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

З метою сплати вказаних податкових зобов'язань Відповідачеві ДПІ у м. Полтаві було направлено повідомлення від 20.02.2007 р. № 0025871701/0, з вказівкою на сплату відповідних податків, як вбачається зі змісту даного повідомлення, з посиланням на наведену вище норму ч. 3 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та підпункту «г» п. 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тобто, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було обчислено та визначено суму податку, яка підлягає сплаті ОСОБА_1 виходячи з визначеного останнім очікуваного (оціночного) доходу на поточний рік, а не доходу, який отриманий Відповідачем від провадження підприємницької діяльності протягом шести місяців з дати виплати коштів.

У даному ж випадку підставою для повернення допомоги, яка була виплачена відповідачеві одноразово для організації підприємницької діяльності, є п. 3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених, як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, згідно з яким підставою для повернення коштів є неподання юридичною особою та фізичною особою -підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності, що підтверджує факт провадження підприємницької діяльності.

Згідно з п. 3.2.3. Порядку обміну інформацією стосовно фізичних осіб-підприємців, яким виплачена допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 21.11.2006 року № 426/699 реквізит відповіді на запит «наявність податкової звітності, що підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності , за період який включає шість календарних місяців з дати виплати коштів» має два варіанти заповнення : 1 - «Так»; 2 - «Ні».

Варіант заповнення 2 - «Ні»: для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування - у разі неподання звітності за відповідний податковий період або подання звітності, що містить нульові показники.

Листом ДПІ в м. Полтаві від 13.12.2008 року № 14630/9/17-172 повідомлено, що Відповідач перебуваючи на загальній системі оподаткування до ДПІ у м. Полтаві податкову звітність, що підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності за період, який включає шість календарних місяців з дати виплати коштів не подав.

Отже, ОСОБА_1 подавав звітність - декларацію про відсутність доходу ( з нульовими показниками), що не підтверджує фактичне провадження підприємницької діяльності, та є підставою для повернення коштів відповідно до п. 3 Порядку повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності.

Твердження відповідача проте, що він має право на отримання допомоги по безробіттю за 32 дні в розмірі 1 135 грн. 04 коп., оскільки протягом лютого - березня 2007 року не працював, а працевлаштувався лише 16 березня 2007 року до Полтавської філії ВАТ КБ «Хрещатик», спростовуються матеріалами справи, оскільки наказом директора ПМЦЗ № 7 від 09.01.2008 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності» було вирішено вжити заходів щодо повернення коштів у сумі 8 563 грн. 73 коп., виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності у зв'язку з неподанням фізичною особою - підприємцем до органу державної податкової служби передбаченої законодавством звітності (а.с. 29). Даний наказ та лист - вимогу про повернення коштів № 287 від 11.01.2008 року відповідач отримав рекомендованим листом 09.02.2008 року, про що в матеріалах справи мається розписка (а.с. 31). Протягом річного строку, встановленого КАС України, в редакції, що діяла на час спірних відносин, відповідач ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про оскарження наказу директора ПМЦЗ № 7 від 09.01.2008 року «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності».

Порядком про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 22.11.2000 року, передбачено надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності. Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_1, у своїй заяві від 20.01.2007 року він просив призначити йому допомогу по безробіттю шляхом одноразової виплати для організації підприємницької діяльності (а.с 22), яка, як вже було встановлено судом, підлягає поверненню в повному обсязі. Звідси, відповідач не має права на отримання допомоги по безробіттю за 32 дні в розмірі 1 135 грн. 04 коп.

Щодо вимог відповідача про застосування строку позовної давності тривалістю в три роки, слід зазначити, що суд визнає причину пропуску позивачем строку позовної давності поважною, оскільки ним було подано позов до ОСОБА_1 про стягнення коштів до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства ще в 2008 році. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року провадження за даним позовом було закрито у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін. Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду від 24 лютого 2011 року ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року залишено без змін (а.с. 7). З огляду на вищевикладене, в силу ст. 73 ЦПК України строк позовної давності підлягає поновленню.

Відповідно до правил ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

В силу ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від сплати державного мита звільнені.

Керуючись Порядком повернення у 2006 році коштів, виплачених як допомога по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності,ст. ст. 5, 10, 11, 14, 57 - 60, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 36021, АДРЕСА_1, на користь Полтавського міського центру зайнятості, що за адресою: 36037, м. Полтава, вул. Леніна, 91, р/р 37176165603202 банк: УДК в Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 22534038, грошові кошти в розмірі 1 163 грн. 77 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 36021, АДРЕСА_1, на користь Полтавського міського центру зайнятості, що за адресою: 36037, м. Полтава, вул. Леніна, 91, р/р 37176165603202 банк: УДК в Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 22534038, витрати з ІТЗ розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: 36021, АДРЕСА_1, на користь держави державне мито в розмірі 51 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяМ. О. Материнко