Постанова № 33261277, 02.09.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 437/7658/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року Ленінський районний суд м. Луганська Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Кравченко Н.О., при секретарі Савченко Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2013 ВП № 34921779 та зобов'язати відповідачів здійснити заходи, передбачені статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-375/12. В обґрунтування позову вказав, що 06.09.2012 рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду було зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії за вислугу років з 01.11.2000 по 31.10.2003 як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком та з 01.11.2003 по 31.12.2005 як інваліду війни 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, встановленого законом для відповідного періоду з врахуванням раніше виплачених сум. 12.10.2012 другим відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-375/12. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило про неможливість виконання постанови про відкриття виконавчого провадження посилаючись на відсутність фінансування з Державного бюджету України на виплату пенсій за рішенням суду. У зв'язку з цим, 02.04.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 34921779, яку позивач отримав лише 08.05.2013. Вважає таку постанову незаконною, оскільки рішення суду не виконано та державним виконавцем не здійснено всіх заходів, передбачених чинним законодавством для закінчення виконавчого провадження.

У судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, пояснив, що прохальну частину стосовно зобов'язання управління державної виконавчої служби ГУЮ в Луганській області застосувати заходи, передбачені ст..ст. 75,89 ЗУ «Про виконавче провадження» необхідно задовольнити в разі задоволення вимог про скасування постанови про відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення, заперечення проти позову не надали, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2012 щодо примусового виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-375/12 було зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії за вислугу років з 01.11.2000 по 31.10.2003 як інваліду війни 2 групи у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком та з 01.11.2003 по 31.12.2005 як інваліду війни 3 групи у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, встановленого законом для відповідного періоду з врахуванням раніше виплачених (а.с. 10).

Листом від 14.03.2013 № 426/26-01 головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило про те, що виплату за рішенням суду буде здійснено при наявності фінансування (а.с. 4).

Керуючись п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2013 № 34921779 (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Спірна постанова прийнята відповідачем з підстав пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», що полягає у діях державного виконавця з повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довели суду правомірності оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову .

Відповідачами не надано жодних доказів того, що ними було виконано дії, передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо накладення на боржника штрафу відповідно до статті 89 вищевказаного Закону та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. За таких обставин, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправними та незаконними діями з боку державного виконавця.

Крім того, відсутність фінансування не може бути визнана поважною причиною для невиплати сум доплати пенсії, нарахованої на виконання судового рішення, або закриття виконавчого провадження, оскільки така обставина жодним законодавчим актом не визначена в якості підстави для невиплати або затримки виплати такої суми або виконання рішення суду.

Частиною 2 ст. 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Ч.1 людини.ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Європейський Суд з прав людини в своїх Рішеннях, в тому числі прийнятих відносно України, неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Зокрема, в Рішенні Європейського Суду з прав люди людини від 08.11.2005 (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00) зазначено таке: «Суд не приймає аргумент Уряду відносно бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.»

Судом встановлено, що державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження виключно на підставі листа головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.03.2013 № 426/26-01, у якому їдеться про відсутність фінансування з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів здійснити заходи, передбачені статтями 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-375/12, то відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» скасування у судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження автоматично обумовлює обов'язок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку виконавчого листа та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2013 № 34921779 щодо примусового виконання рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 у справі № 2а-375/12.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Вступна та резолютивна частини постанови ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено 02 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Н.О. Кравченко