Постанова № 33261096, 29.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 року Справа № 904/4574/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Павловського П.П., Науменка І.М.

при секретарі: Назаренко С.Г.

за участю представників:

позивача: Вороновська О.В.-предс., дов. №01-33/69 від 10.12.2012р.;

відповідача: Ліфлянчик С.І.,-предс., дов. №б/н від 26.06.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2013р. у справі №904/4574/13

за позовом: державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (м. Дніпропетровськ)

до: асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (м. Дніпропетровськ)

про: зобов'язання відшкодування збитків, заподіяних нестачею майна за договором зберігання у розмірі вартості цього майна в сумі 273170,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року (підписано 30.07.2013р.) у справі №904/4574/13 (суддя Первушин Ю.Ю.) задоволений позов державного підприємства «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (м. Дніпропетровськ) до асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (м. Дніпропетровськ) про зобов'язання відшкодування збитків, заподіяних нестачею майна за договором зберігання у розмірі вартості цього майна в сумі 273170,22 грн. З відповідача на користь позивача також стягнені витрати по сплаті судового збору у сумі 5463,50 грн.

Відповідач - асоціація підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (м. Дніпропетровськ), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або припинити провадження у справі. Скаржник зазначає, що фактично договір зберігання був укладений з тих підстав, що він був визначений позивачем як потенціальний виконавець ремонтних робіт і матеріали, які є предметом договору зберігання, купувалися позивачем саме для виконання ремонтних робіт. Зазначені матеріали знаходяться у третій особі, оскільки позивач сам попросив відповідача здійснити реалізацію зазначених матеріалів. Заявник також вважає, що позивач порушив умови договору зберігання і не уклав з ним договору підряду, внаслідок чого відповідач має право частково або в повному обсязі відмовитися від виконання зобов'язання. Щодо порушення норм процесуального права, то заявник вважає, що провадження у справі слід було припинити, оскільки позивач вже звертався до господарського суду з аналогічними вимогами, у задоволенні яких йому було відмовлено.

Позивач - державне підприємство «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (м. Дніпропетровськ) - у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Позивач зазначає, що у нього відсутній обов'язок укладення договору підряду, а договір зберігання був укладений на безоплатній основі і будь-які внесення до цього договору не вносилися. Щодо листа від 13.12.2010 року, то цей лист не має жодного відношення до договору зберігання. Відносно того, що відповідач передав майно третім особам, то позивач зазначає, що це право у відповідача виникає тільки після погодження з поклажодавцем, а зазначене рішення відповідач прийняв самостійно без повідомлення і погодження з позивачем.

Розпорядженням в.о. голови суду №98 від 29.08.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Лотоцької Л.О. у відпустці та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п.п. 3.1.6,3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.10р. визначена для розгляду колегія суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів Павловського П.П., Науменка І.М.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 04.11.2010 року між Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» (позивач) і асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (відповідач) був укладений Договір зберігання № 1.

Відповідно до п. 1.1 цього договору поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору матеріали згідно специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору (далі - майно). Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 2.1.3 Договору зберігач (відповідач) прийняв на себе зобов'язання нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, його комплектність у відповідності із договором та чинним в України законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві. При цьому, згідно п. 2.1.4 договору відповідач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

В силу п. 2.4 договору зберігач має право передавати майно на зберігання третім особам тільки за погодженням з поклажодавцем.

Відповідно до п. 3.2 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

В договорі сторони досягли домовленості (п. 4.1), що зберігач є потенційним виконавцем частини ремонтних робіт з використанням матеріалів поклажодавця, і зберігання здійснюється безоплатно.

Умови оплати за зберігання може змінюватись лише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додаткової угодою (п. 4.2).

За п. 5.5 договору зберігач несе відповідальність за зберігання і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати майна (нестачі) або пошкодження майна, що передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду.

Відповідно до п. 7.1 Договору Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Сторонами також була підписана специфікація до договору №1 від 04.11.2010 року, відповідно до якої позивач передав відповідачу наступне майно:

- штукатурка гіпсова МП-75, 30 кг, кількістю 2 040,00, вартістю 66 646 грн. 80 коп.;

- ґрунтовка СТ-17, 10 л., кількістю 67,00, вартістю 4 703 грн. 20 коп.;

- бітум будівельний, т., кількістю 11,00, вартістю 55 724 грн. 00 коп.;

- ламінат, м2, кількістю 255,0, вартістю 38 900 грн. 01 коп.;

- брус, 150х50, кількістю 8,0, вартістю 11 000 грн. 00 коп.;

- брус, 30х50, кількістю 12,0, вартістю 16 000 грн. 00 коп.;

- брус, 50х50, кількістю 11,0, вартістю 14 666 грн. 66 коп.;

- краска водоемульсійна, 14кг, кількістю 339,00, вартістю 77 100 грн. 50 коп.;

- кахель для підлоги, м2, кількістю 210,00, вартістю 14 618 грн. 06 коп.;

- кахель для стін, м2, кількістю 804,00, вартістю 64 150 грн. 84 коп.;

- єврорубероїд, рулон, кількістю 90,00, вартістю 19 875 грн. 69 коп.;

- мастика покрівельна, т., кількістю 2,00, вартістю 38 157 грн. 42 коп.. Загальна вартість переданого майна становить 505581 грн. 81 коп.

Факт передачі зазначеного майна на зберігання підтверджується також актом приймання-передачі №1 і не спростовується сторонами по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Позивач листом № 01-34/2515 від 07.06.2011 року просив відповідача повернути матеріали, що передавались на зберігання згідно договору. Також, позивач зазначив можливість реалізації матеріалів чи використання їх для власних потреб зберігачем з подальшої компенсацією вартості матеріалів в грошовому еквіваленті та належним оформленням відповідних документів.

25.08.2011 року відбулося засідання робочої групи з питання виконання договору №1 від 04.11.2010 року. Відповідно до протоколу робочої наради з питання виконання Договору № 1 від 04.11.2010 року щодо зберігання будівельних матеріалів сторони погодили наступне:

1.Відповідач в термін до 02.09.2011 року складає інвентаризаційну відомість по будівельним матеріалам, які знаходяться на складах відповідача і можуть бути повернуті підприємству за його вимогою.

2. В термін до 05.09.2011 року Відповідач готує перелік матеріалів, які були передані на реалізацію, визначає обсяги залишків будівельних матеріалів, та кошти, які були отримані. Зводить баланс та представляє його для розгляду Позивачу.

Як вбачається із зведеного балансу за даними відповідача, ним було отримано від позивача на зберігання майно загальною вартістю 505851 грн. 82 коп. Фактично на складах відповідача знаходиться майно загальною вартістю 208830,77 грн., на реалізацію передано майно загальною вартістю 297021,05 коп..

Як вбачається із матеріалів справи і як правильно встановив суд при розгляді даної справи, відповідно до акту приймання-передачі від 10.11.2011 року відповідач повернув позивачу наступне майно:

- фарба водоемульсійна, 14кг, кількістю 339,00, вартістю 77100 грн. 50 коп.;

- ламінат, м2, кількістю 255,0, вартістю 38 900 грн. 01 коп.;

- ґрунтовка СТ-17, 10 л., кількістю 67,00, вартістю 4703 грн. 20 коп.;

- кахель для підлоги, м2, кількістю 210,00, вартістю 14618 грн. 06 коп.;

- кахель для стін, м2, кількістю 298,45, вартістю 23813 грн. 21 коп.;

- брус, 150х50, кількістю 8,0, вартістю 11000 грн. 00 коп.;

- брус, 50х50, кількістю 2,918, вартістю 3890 грн. 66 коп.. Загальна вартість повернутого Відповідачем майна складає 208830 грн. 77 коп.

Пізніше (акт приймання-передачі №3 від 10.02.2012 року) відповідач повернув позивачу євроруберойд, рулон, кількістю 90 і вартістю 19875 грн. 69 коп., загальною вартістю 23850,82 грн.

Претензія позивача про повернення залишку майна задоволена не була.

За таких обставин вірним слід вважати висновок суду, що станом на день розгляду справи, відповідач не повернув позивачу майно загальною вартістю 273170 грн. 22 коп.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов'язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

В силу ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах, а згідно ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і зобов'язав відповідача відшкодувати позивачу збитки у розмірі вартості речей, які не були повернуті зі зберігання.

Суд також правомірно відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. По справі №2/5005/2945/2012 було вирішено спір, між Державним підприємством «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» і асоціацією підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» про зобов'язання виконання умов договору зберігання №1 від 04.11.2010 року.

Предмети спору у цих справах є різними, тому місцевий господарський суд правомірно розглянув заявлений позов по суті.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду є обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, і скасуванню не підлягає, а доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для зміни або скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу асоціації підприємств матеріально-технічного забезпечення «Комплект» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2013 року у справі №904/4574/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 03.09.2013 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: П.П.Павловський

І.М.Науменко