Рішення № 33261028, 30.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13188/13 30.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА

Страхування»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

про стягнення 6 305, 37 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Ретерук Н.О.- представник (дов. № 444/18 від 21.02.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування наземного транспорту № 3602409/05АВ від 20.03.2012 р. в розмірі 6 305, 37 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором страхування наземного транспорту № 3602409/05АВ від 20.03.2012 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK - Курочкіну О.О., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль "Volkswagen LT 35", державний номер ВС 2588 СА, за участю якого скоєно ДТП, водій якого Кокошко С.С., визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПрАТ «СК «Інкомстрах» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/0202081, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 6 305, 37 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2013 р. порушено провадження у справі №910/13188/13 та призначено справу до розгляду на 29.07.2013 р.

В судове засідання 29.07.2013 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представником позивача у судовому засіданні 29.07.2013 р. усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Дане клопотання судом задоволено.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 29.07.2013 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 30.08.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 29.07.2013р.

21.08.2013р. відділом діловодства суду одержано від представника відповідача відзив на позовну заяву. Згідного даного відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не надано експертного висновку з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, у зв'язку з чим, відповідач не має можливості здійснити розрахунок суми страхового відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, відповідач зазначає, що при визначенні ціни позову, позивачем не взято до уваги суму франшизи, яка згідно Полісу № АВ/0202081 становить 510 грн., на яку згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» завжди зменшується страхове відшкодування.

В судовому засіданні 30.08.2013р. представником позивача надано заперечення на відзив відповідача, згідно якого позивач надав свої пояснення щодо обставин, викладених у даному відзиві. Також, позивач не заперечив проти вирахування франшизи від суми позову, заявленої до стягнення.

У судове засідання 30.08.2013р. представник відповідача повторно не з'явився, натомість 21.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника відповідача в іншому судовому процесі та неможливістю вчасно прибути на судове засідання.

Розглянувши дане клопотання у судовому засіданні 30.08.2013 р., суд відмовляє в його задоволенні з огляду на те, що представником відповідача не надано жодного доказу на підтвердження викладених в клопотанні обставин, внаслідок чого суд вважає клопотання про відкладення розгляду справи, подане відповідачем, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.08.2013 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 30.08.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 р. між ПАТ «СК «АХА Страхування» та Курочкіним О.О. було укладено договір страхування наземного транспорту № 3602409/05АВ від 20.03.2012 р., предметом страхування за яким виступають майнові інтереси Курочкіна О.О., пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом автомобіля "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK від страхових ризиків.

Згідно з довідкою ВДАІ Жовківського РВ МВС України у Львівській області № 9019113, 09.06.2012 р. у м. Львові по вул. Б. Хмельницького сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK яким керував Курочкін О.О. та автомобіля марки "Volkswagen LT 35", державний номер ВС 2588 СА, яким керував Кокошко С.С.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Кокошко С.С. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Жовківського районного суду Львівської області від 03.07.2012р.

До ПАТ «СК «АХА Страхування» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Рахунку ФЛП Валентей А.А. № 80 від 20.06.2012 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK становить 6956,00 грн.

Згідно з умовами Договору страхування позивач виплатив страхувальнику, відповідно до Страхового акту № 2012/U/MOD02472/UIA4865 від 20.06.2010 р. страхове відшкодування в розмірі 6305,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28459 від 22.06.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Volkswagen LT 35", державний номер ВС 2588 СА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK, належить Кокошко С.С.

Цивільно-правова відповідальність Кокошко С.С. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Volkswagen LT 35", державний номер ВС 2588 СА була застрахована у ПрАТ «СК «Інкомстрах» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/0202081).

Вина водія Кокошко С.С. який керував "Volkswagen LT 35", державний номер ВС 2588 СА, підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 03.07.2012р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/0202081), а до ПАТ «СК «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 3602409/05АВ від 20.03.2012 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Кокошко С.С. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/0202081) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510, 00 грн., що становить розмір франшизи за полісом АВ/0202081.

Враховуючи визначені полісом № АВ/0202081 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5795,37 грн. (6305,37 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 510, 00 грн. (франшиза за полісом № АВ/0202081) = 5795,37 грн.), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Крім того, таке ж право визначено положеннями чинного законодавства окремо для страхових компаній (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування"), згідно з якими, до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Матеріали справи містять заяву від 09.06.2012 р. про виплату страхового відшкодування, Рахунок ФЛП Валентей А.А. № 80 від 20.06.2012 р. та страховий акт № 2012/U/MOD02472/UIA4865 від 20.06.2010 р., згідно якого визначена сума до виплати у розмірі 6305,37 грн.

Таким чином, розмір збитків визначений позивачем у відповідності із Законом України "Про страхування".

При цьому, на особу, яка має право на відшкодування не покладено обов'язок проводити оцінку завданої шкоди з врахуванням зносу.

Крім цього, пунктом 7.38 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" значення коефіцієнта фізичного приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу "Hyundai Tucson", державний номер AI 5664 BK, рік його випуску 2008 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував і 5 років. Тобто знос в даному випадку нараховуватись не може.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та межі позовних вимог, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5795, 37 грн., а тому позовні підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, офіс 32-33, ідентифікаційний код 31282951) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) шкоду в розмірі 5795 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 37 коп., судовий збір в розмірі 1 581 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 34 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

Складено 30.08.2013 р.

Суддя Ю.В. Картавцева