Ухвала суду № 3326095, 03.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11041/08 р. Головуючий у першій інстанції: Євсіков О.О.

Доповідач: Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Літвіної Н.М.,

суддів: Саприкіної І.В.,

Дурицької О.М.,

при секретарі: Поліщук І.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства «Древал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про визнання недійсною угоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва звернулися до Господарського суду м.Києва з адміністративним позовом до приватного підприємства «Древал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про визнання недійсною угоди.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову як таку, що винесина з порушенням норма процесуального права, та закрити провадження у справі у зв»язку з ліквідацією підприємства, що було стороною у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом жовтня-листопада 2003 року між ПП «Древал» та ТОВ«Престо» був укладений договір шляхом обміну податковою накладною № 5180 від 31 жовтня 2003 року та акту приймання - здачі робіт/послуг від 05 листопада 2003 року. Позивач також просить зобов»язати ПП «Древал» повернути ТОВ «Престо» кошти, отримані за спірною угодою у сумі 14 664,00 грн., а також стягнути з ТОВ «Престо» на користь держави кошти, отримані за спірною угодою у розмірі 14 664,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на заздалегідь суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення оспорюваного правочину у відповідача ПП «Древал»

Вона нібито підтверджена тим, що рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 05 травня 2004 року установчий договір та статут ПП «Древал» визнано недійсним, також встановлено, що ПП «Древал» зареєстровано у державних органах на підставі неправдивих відомостей, оскільки особа, яка значиться засновником товариства ОСОБА_1., до діяльності підприємства відношення не має, фінансово-господарських документів не підписувала; актом від 30 липня 2004 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17313165, видане ПП «Древал» 13 червня 2003 року; також актом ДПІ у Оболонському районі м.Києва № 218/23-202-31810427 від 16 лютого 2005 року «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Престо» за період з 01 липня 2003 року по 30 червня 2004 року « встановлено, що за результатами виконання спірного договору ТОВ «Престо» безпідставно віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 444,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що укладені між відповідачами усні угоди не є такими, що суперечать інтересам держави. Цивільним кодексом України скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в дохід держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

Судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що наявність умислу не може бути підтверджена вищезгаданим рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 05.05.2004 року, оскільки предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу у ПП «Древал» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про недоведеність направленості оскаржуваної угоди на досягнення мети, що нібито завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй, на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно з п.11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5\111 від 12.03.1999 року із змінами та доповненнями, необхідними умовами визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу у сторони (сторін) угоди. Тобто сторона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Із матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною, є правильним, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків ПП «Древал» є наявністю протиправного умислу у підприємства.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, Господарський суд м.Києва не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом адміністративного позову.

Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.

Слід відмітити, що суд першої інстанції не звернув увагу на положення статті 228 ЦК України, але прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а не закриття провадження по справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями статті 228 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах судовому розгляду не підлягають.

 У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.

 Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Таким чином, судова колегія знаходить за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до приватного підприємства «Древал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про визнання недійсною угоди.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва - задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 23 листопада 2007 року - скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Приватного підприємства «Древал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Престо» про визнання недійсною угоди - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: суддя:

 

Судді: