Рішення № 33254435, 29.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2013 року Справа № 913/2059/13

Провадження №2/913/2059/13

За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерного компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 526628 грн. 77 коп.

Суддя Седляр О.О.,

Секретар судового засідання Чех Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Ткаченко Р.Ю., довіреність № 258/10 від 14.12.2012;

від відповідача: Стариков А.С., довіреність № 27-д від 08.02.2013;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 82892 грн. 85 коп., пені у розмірі 155822 грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 33756 грн. 23 коп. та інфляційних витрат у розмірі 254156 грн. 91 коп. за договором поставки природного газу № 06/10-2966-БО-20 від 27.12.2010 року.

Відповідач у справі відзивом на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі, проте, клопотанням б/н, б/д просить суд у відповідності до вимог п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені.

Розглянувши матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні фактичні обставини.

27.12.2010, між відповідачем (Покупець) та позивачем (Постачальник) укладений договір № 06/10-2966 БО-20 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі за текстом - договір) з додатком № 1 від 27.12.2010 (а.с. 19 - 21), за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався поставити відповідачеві як покупцю імпортований природний газ, а відповідач - прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивач повинен передати відповідачеві природний газ в обсязі до 47388,5 тис. куб. м.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов даного договору позивач протягом січня - серпня 2011 року передав відповідачеві обумовлений договором природний газ на загальну суму 55 038 314 грн. 07 коп., що підтверджено наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011 від 30.04.2011, від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 31.07.2011, від 31.08.2011 (а.с. 22-29).

Отриманий природний газ відповідачем оплачений частково, у сумі 54 955 421 грн. 22 коп., внаслідок чого за останнім створилась заборгованості у сумі 82892 грн. 85 коп..

Вказану суму заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом.

Як встановлено умовами пункту 7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту 9.3 договору строк позовної давності за договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

На підставі умов пункту 7.3.1 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення за актом від 31.01.2011 - з 11.02.2011 по 28.02.2011, за актом від 28.02.2011 - з 11.03.2011 по 24.03.2011, за актом від 31.03.2011 - з 11.04.2011 по 11.04.2011. за актом від 30.04.2011 - з 11.05.2011 по 17.06.2011, за актом від 31.05.2011 - з 11.06.2011 по 20.06.2011, за актом від 31.07.2011 - з 11.08.2011 по 10.02.2012, за актом від 31.08.2011 - з 11.09.2011 по 11.03.2012 у загальному розмірі 155 822 грн. 78 коп., інфляційні нарахування за період прострочення з лютого 2011 року по червень 2011 року включно у розмірі 254 156 грн. 91 коп., 3% річних за період прострочення з 11.02.2011 по 30.07.2013 у розмірі 33 756 грн. 23 коп. (згідно наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку суми позовних вимог).

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки позивачем відповідачеві природного газу, а також наявність заборгованості відповідача за поставлений природний газ у сумі 82892 грн. 85 коп.

Обов'язок з оплати поставленого позивачем природного газу відповідачем у повному обсязі виконаний не був.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у сумі 82892 грн. 85 коп., є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності з умовами пункту 7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту 9.3 договору строк позовної давності за договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

На підставі приписів ст. 231 Господарського кодексу України, а також умов пункту 7.2 договору позивачем, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань було нараховано та заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 155 822 грн. 78 коп. за період прострочення за актом від 31.01.2011 - з 11.02.2011 по 28.02.2011, за актом від 28.02.2011 - з 11.03.2011 по 24.03.2011, за актом від 31.03.2011 - з 11.04.2011 по 11.04.2011. за актом від 30.04.2011 - з 11.05.2011 по 17.06.2011, за актом від 31.05.2011 - з 11.06.2011 по 20.06.2011, за актом від 31.07.2011 - з 11.08.2011 по 10.02.2012, за актом від 31.08.2011 - з 11.09.2011 по 11.03.2012.

Наданий позивачем розрахунок пені (а.с. 3-5) повністю обґрунтований та відповідає умовам договору (п. 7.3.1) та діючому законодавству.

Також, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 254 156 грн. 91 коп. та 3 % річних у розмірі 33 756 грн. 23 коп., що також підтверджено відповідними розрахунками.

Розрахунок нарахованих та заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 254156 грн. 91 коп. за період з лютого 2011 по червень 2013 та 3% річних у сумі 33756 грн. 23 коп. за період з 11.02.2011 по 30.07.2013, зроблений з урахуванням вимог чинного законодавства та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідачем у засіданні суду було подане клопотання щодо зменшення розміру пені на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України , яке судом задовольняється, виходячи з насупного .

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача сум пені на 50%, а саме до 77 911 грн. 39 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з того, що відповідач є комунальним підприємством має велику кредиторську та дебіторську заборгованість. Основним видом діяльності відповідача є теплопостачання та гарячого водопостачання. Послуги, що надаються відповідачем, оплачуються споживачами - фізичними особами, а також бюджетними установами та організаціями несвоєчасно та не у повному обсязі.

Станом на перше півріччя 2013 року чистий фінансовий результат підприємства відповідача складається зі збитків 55 332 000 грн., а непокритий збиток складає 93 999 000 грн., що підтверджується звітом про фінансові результати та балансом підприємства, тому стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача та призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються підприємством споживачам.

Крім того, у зв'язку з важким фінансовим становищем ЛМКП «Теплокомуненерго» було внесено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711, основною метою якого є сприяння покращенню фінансового положення підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобігання їх банкрутства та впровадження механізмів погашення боргів.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково, у розмірі 77 911 грн. 39 коп.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню частково у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 82 892 грн. 85 коп. пені у розмірі 77 911 грн. 39 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 254 156 грн. 91 коп. та 3% річних у розмірі 33 756 грн. 23 коп., з віднесенням витрат зі сплати судового у цієї частині на відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23-а, ідент. код 24047779 на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідент. код 31301827 заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 82 892 грн. 85 коп. пеню у розмірі 77 911 грн. 39 коп., інфляційні нарахування у розмірі 254 156грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 33 756 грн. 23 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 532 грн. 58 коп., видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову у частині стягнення пені у сумі 77 911 грн. 39 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання - 03.09.2013.

Суддя О.О. Седляр