Рішення № 33254041, 29.08.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Малько О.С.,Оніпко О.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.

розглянула апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 3 липня 2013 року в справі за позовом заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах, органом якого є Концерн "Військторгсервіс" до ОСОБА_3 пр визнання правочину недійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 3 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 29 січня 2009 року між Концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерським Г.М. та ОСОБА_3 і зобов*язано концерн "Військторгсервіс" повернути ОСОБА_3 сплачені ним за придбане приміщення кошти в сумі 1 439 069 гривень.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 вказується на те, що це рішення порушує його права як власника цього приміщення на підставі укладеного 6 липня 2009 року договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд справу розглянув без його участі, однак вирішив питання про його права та обов*язки, зазначивши в рішенні, що "позивач після визнання договору недійсним набуває права звернутись до суду з позовом про повернення майна з чужого незаконного володіння".

Вказує, що судом при вирішенні справи порушено ряд норм матеріального права, зокрема,визнавши недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2009 р.,суд не дав правової оцінки правомірності чи неправомірності прилюдних торгів проведених 21.11. 2008 року, які стали підставою для укладення цього договору.

Висновок суду щодо відсутності при укладенні оспорюваного договору вільного волевиявлення власника майна є помилковим і таким, що не підтверджується матеріалами справи.

Так, на час видачі Міністерством оборони , як державним органом уповноваженим розпоряджатись закріпленим за ним майном, начальнику Головного управління торгівлі ТИЛУ МОУ Пукіру П.Н..(4 жовтня 2004 року) довіреності та дозволу на відчуження спірного приміщення(18 жовтня 2004 року) Порядок відчуження об*єктів державної власності від 6.06.2007 року , яким передбачена необхідність погодження відчуження державного майна з Фондом державного майна України, ще не діяв і посилання на нього в рішенні суду є безпідставними.

Зазначена довіреність була скасована 12.05.2005 року, тобто через чотири місяці після видачі дозволу на відчуження спірного майна, який залишився чинним .

Висновок суду щодо поважності причин пропуску звернення до суду є незаконним і необгрунтованим. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 як подальший набувач цього майна за відплатним договором про задоволення вимог іпотекодержателя не знав і не міг знати, що продавець будівлі не мав права її відчужувати, а тому є хибним висновок суду про те, що "позивач після визнання договору недійсним набуває права звернутись до суду з позовом про повернення майна з чужого незаконного володіння".

Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, а також просить застосувати наслідки спливу позовної давності, про що подано письмову заяву-клопотання.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 зазначає, що вказаним рішенням не вирішувалось питання щодо прав та обов*язків ОСОБА_1,а позивач не ставив питання про повернення майна з чужого незаконного володіння.

При вирішенні справи суд прийшов до правильного висновку , що правочин по реалізації майна було здійснено на підставі доручення від 4.10.2004 року, яке втратило чинність 12.02.2005 року на підставі окремого доручення Міністра оборони України та було видано реорганізованій ще в 2006 році установі- Головному управлінню торгівлі тилу Міністерства оборони України.на момент укладення оспорюваного договору .

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В поданих запереченнях заступником Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері вказується, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, а апеляційна скарга є безпідставною.

Зазначає, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу сторони були зобов'язані дотримуватися вимог Порядку відчуження об'єктів державної власності від 06. 06.2007 року, а покликання представника ОСОБА_1 про те, що вказаний акт не діяв - є безпідставними.

Зазначає, що факт відсутності повноважень на укладення договорів купівлі-продажу концерну "Військторгсервіс" в період з 2006 року по 2012 рік встановлено постановою Вищого господарського суду від 03 червня 2013 року.

Оскаржуваний договір вчинено продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності волевиявлення власника майна.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 03 липня 2013 року - частковій зміні з таких підстав.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2009 року, вірно виходив з доведеності того, що він був вчинений продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності вільного волевиявлення власника майна.

Рішення суду відповідає вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно з якими підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за якою особа , яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено в судовому засіданні, що правочин по реалізації майна було здійснено на підставі довіреності від 4.10.2004 року, на ім*я Пукіра П.Н. і яка була скасована 12.02.2005 року на підставі окремого доручення Міністра оборони України.

Висновки суду про те, що відчуження спірного майна можливе було лише за наявності відповідного дозволу Мінстерства оборони України, погодженого з Фондом державного майна , якого на момент укладення оспорюваного правочину не було , є обгрунтованими та відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

ОСОБА_1 стороною у даному правочині не був, а відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав і з висновками суду, викладеними у оскаржуваному рішенні , погодився.

Рішення суду щодо визнання правочину недійсним ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у ньому висновків.

Разом з тим, покликання в мотивувальній частині рішення на те, що спірне майно перебуває в чужому незаконному володінні ОСОБА_1 , є передчасним, оскільки вимоги щодо повернення цього майна судом не вирішувались.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307,308,314 ,315, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - частково задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 3 липня 2013 року частково змінити, виключивши з мотивувальної частини покликання на перебування спірного майна в чужому незаконному володінні ОСОБА_1.

В решті рішення Рівненського міського суду від 3 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Малько О.С. Оніпко О.В. Хилевич С.В.