Рішення № 33253891, 03.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/434/13-ц Головуючий у І інстанції Потоцький В.В.Провадження № 22-ц/780/3691/13 Доповідач у 2 інстанції ІгнатченкоКатегорія 50 03.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

3 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді : Ігнатченко Н.В.,

суддів : Лащенка В.Д., Малорода О.І.,

при секретарі : Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просив визнати неправомірним та скасувати наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Довгошиї П.О. від 19 жовтня 2012 року № 11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення, посилаючись на те, що оспорюваний наказ є необґрунтованим та незаконним, оскільки в тексті наказу спотворені факти, що мали місце 20 вересня 2012 року у відділі науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав». В тексті наказу зазначені пункти Інструкції, які позивачем були порушені, тоді як в п. 8 перелічені права та обов'язки головного зберігача; п. 11 регламентує порядок заміщення головного зберігача у випадку його відсутності (відпустка, хвороба та ін.); п. 155 є загальним пунктом і визначає завдання музейного зберігання; п. 171 визначає умови та порядок зберігання експонатів, а також вимоги до режиму охорони; примітка 1 до п. 30 Інструкції передбачає порядок проникнення до сховища в разі відсутності зберігача у випадку крайньої необхідності, тоді як такої необхідності 20 вересня 2012 року не було.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасувано наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Довгошиї П.О. від 19 жовтня 2012 року за № 11-ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача вказала, що міськрайонний суд жодним чином не вказав, які норми Інструкції з обліку та збереження музейних цінностей, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17 липня 1985 року № 290 були порушені керівництвом НІЕЗ «Переяслав»; безпідставно зазначив, що керівництво відповідача не довело до відома позивача та інших працівників інформацію про тимчасове доручення виконання обов'язків головного зберігача Панченко Т.А.; помилково вважає, що у генерального директора відсутні повноваження щодо висловлення обов'язкових для виконання усних вказівок.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного сектору «Археологічна експедиція».

Наказом № 11-ДС від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_1, у складі інших працівників НІЕЗ «Переяслав», оголошено догану за перешкоджання законним діям генерального директора заповідника Довгошиї П.О. та заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей Панченко Т.А. щодо перенесення музейних предметів із робочої кімнати відділу науково-фондової роботи до фондосховища з метою покращення безпеки їх зберігання. Підставою застосування догани стала відмова 20 вересня 2012 року працівників заповідника, в тому числі і позивача, виконати усну вказівку директора заповідника та заступника генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей, щодо створення комісії для відкриття сейфу з ключами і переміщення музейних експонатів із робочої кімнати відділу науково-фондової роботи до фондосховища заповідника.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент надання усної вказівки Довгошия П.О. про відкриття фондосховища, позивач вважав її незаконною. У той же час, вимогу позивача про видання керівництвом НІЕЗ «Переяслав» письмового розпорядження щодо відкриття фондосховища, суд визнає такою, що ґрунтується на законі, оскільки таким способом вони мали можливість захистити свої права від протиправного посягання, а також забезпечити належну реалізацію права на оскарження цього рішення керівництва НІЕЗ «Переяслав», у тому числі в суді.

При цьому, суд вважав, що обов'язок позивача, як працівника, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу у даному випадку не був порушений, оскільки цей обов'язок, з огляду на положення та ст. 8 Конституції України, не є безумовним. Відмова виконувати усну вказівку керівництва НІЕЗ «Переяслав» була пов'язана із відмовою останнього надати таку вказівку у письмовому вигляді, від виконання якої позивач не відмовлялася.

З огляду на це суд не вбачав в діях (бездіяльності) позивача 20 вересня 2012 року ознак перешкоджання законним діям генерального директора Довгошиї П.О. та його заступника з питань обліку та збереження музейних цінностей по перенесенню музейних цінностей у фондосховище з метою забезпечення безпеки їх зберігання.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не ґрунтується на матеріалах справи і зроблені в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права.

Суд першої інстанції належним чином не з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Ураховуючи те, що відповідно до вимог ст. ст. 10, 31 ЦПК України право визначення підстав позову належить виключно позивачу, місцевий суд належним чином не з'ясував у нього правові підстави заявленого ним позову.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно та точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано, в тому числі, такий захід стягнення як догана.

Відповідно до положень ст.ст. 148-149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Вказані вимоги закону відповідачем дотримані.

Судом встановлено та не заперечується сторонами і свідками, що 20 вересня 2012 близько 17 години до приміщення робочої кімнати відділу науково-фондової роботи, з метою огляду кімнати фондосховища та вибору місця розташування шаф, прибули генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» Довгошия П.О. та начальник юридичного відділу, за суміщенням - заступник генерального директора з питань обліку та збереження музейних цінностей, Панченко Т.А. Для доступу до приміщення фондосховища необхідні були ключі, які зберігалися в сейфі, опечатаному матеріально-відповідальною особою ОСОБА_4 В усній формі генеральний директор став вимагати від ОСОБА_1 відчинити сейф та фондосховище. Позивач цю вказівку директора виконувати відмовився. Разом з тим, всі працівники вважали, що для входження до приміщення, де зберігаються музейні цінності, усної вказівки директора недостатньо, для цього необхідно наказом генерального директора створити спеціальну комісію, якій мають бути передані музейні цінності, оскільки на членів комісії покладається матеріальна відповідальність за збереження цінностей. На вимогу керівництва НІЕЗ «Переяслав» позивачем та свідками 28 вересня 2012 на ім'я генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Довгошиї П.О. подані службові записки про причини відмови виконувати усні вказівки керівництва.

З матеріалів справи убачається, що позивач просив визнати неправомірним наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Довгошиї Павла Олександровича від 19 жовтня 2012 № 11 -ДС «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині накладення на неї дисциплінарного стягнення, посилалась на те, що оспорюваний наказ є необґрунтованим та незаконним, оскільки в тексті наказу спотворені факти, що мали місце 20 вересня 2012 року у відділі науково-фондової роботи НІЕЗ «Переяслав». В тексті наказу зазначені пункти Інструкції, які позивачем були порушені, тоді як в п. 8 перелічені права та обов'язки головного зберігача; п. 11 регламентує порядок заміщення головного зберігача у випадку його відсутності (відпустка, хвороба та ін.); п. 155 є загальним пунктом і визначає завдання музейного зберігання; п. 171 визначає умови та порядок зберігання експонатів, а також вимоги до режиму охорони; примітка 1 до п. 30 Інструкції передбачає порядок проникнення до сховища в разі відсутності зберігача у випадку крайньої необхідності, тоді як такої необхідності 20 вересня 2012 року не було.

При цьому в даному випадку п. 28 Інструкції, який покладає на дирекцію музею забезпечення своєчасного передання музейних цінностей, що перебувають у його віданні новому працівнику, а у випадку неможливості цього - спеціально створеній комісії, стосується виключно прав та обов'язків керівництва музею, а не прав та обов'язків ОСОБА_1 Відповідно ОСОБА_1, як підлеглий працівник мав виконати вказівку керівництва, а не давати оцінку діям адміністрації.

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що безпідставним є посилання відповідача на факт ознайомлення позивача на момент конфлікту 20 вересня 2012 року з положеннями наказу НІЕЗ «Переяслав» від 19 вересня 2012 № 152-ос про доручення Панченко Т.А. виконання поряд з основною роботою додаткової роботи за вакантною посадою головного зберігання фондів у порядку суміщення посад з 19 вересня 2012 року. При цьому, доведення до відома працівників інформації про призначення (у даному випадку доручення виконання обов'язків) їх керівників є необхідною умовою для дотримання ними трудової дисципліни та належного виконання посадових обов'язків.

Догана оголошена позивачу у зв'язку із порушенням трудової дисципліни, а саме - невиконанням нею вказівок керівництва, пов'язаних із необхідністю переміщення музейних предметів із кімнати до фондосховищ, тому судом першої інстанції позов задоволено безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 212 - 214 ЦПК України не належним чином з'ясував фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог ОСОБА_1, та не дослідив положення Інструкції з обліку та збереження музейних цінностей, затвердженої наказом Міністерства культури СРСР від 17 липня 1985 року № 290, не зазначивши які норми даної Інструкції були порушені керівництвом відповідача при вимозі перенесення музейних цінностей у фондосховище, при цьому така Інструкція є єдиним нормативним документом, який регулює порядок зберігання музейних цінностей.

Крім того показання свідків зі сторони позивача місцевому суду слід було оцінювати критично, оскільки вони являються зацікавленими особами, яким також було оголошено догани відповідним наказом НІЕЗ «Переяслав».

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, поскільки вимоги позивача не ґрунтуються на приписах закону.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, ч.1 п.2 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: