Рішення № 33252294, 29.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/816/13-ц

Провадження 22ц/779/2196/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лущак Н.І.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Горейко М.Д., Горблянського Я.ЮД

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3; представника позивача - Рокетської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тлумацького районного суду від 24 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" пред'явлено позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги аргументовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 28.12.2006року ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 2933,69грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Оскільки зобов'язання боржником не виконувалося, і станом на 24.04.2013року виникла заборгованість за кредитом в сумі 42996,03грн, то позивач просить стягнути дану суму заборгованості.

Рішенням Тлумацького районного суду від 24 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 31186грн 74коп заборгованість за кредитним договором та судовий збір в сумі 311грн 87коп.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що ним було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, однак судом безпідставно відмовлено у його задоволенні. Крім того, скаржник зауважує, що відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у спорах щодо споживчого кредиту кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорах. Вважаючи у зв'язку із наведеним оскаржене рішення незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову банку.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. ОСОБА_2 крім того пояснив, що з "умовами та правилами надання банківських послуг", які позивачем долучені до матеріалів справи, він не знайомий, їх не підписував та договір про збільшення строку позовної давності до 50 років не укладав. Вважаючи рішення суду першої інстанції про стягнення кредитної заборгованості незаконним і необґрунтованим, ОСОБА_2 і його представник просять його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові банку.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Рокетська С.В. доводи апеляційної скарги заперечила, вважає, що суд першої інстанціі дійшов до обґрунтованого висновку про те, що строк позовної давності банком в даному випадку не було пропущено. При цьому вона зауважила, що "умови та правила надання банківських послуг", є невід'ємною частиною кредитної угоди, укладеною з відповідачем. Послалась також на те, що ОСОБА_5 з цими "умовами" був ознайомлений, оскільки підписав заяву про видачу кредиту.У зв'язку із наведеним рішення в даній справі, як законне, просить залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2006року ОСОБА_2 отримав від ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі 2933грн 70коп зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.12.2007року. Даний факт підтверджується заявою позичальника № IFHRX07660167 (а.с.7). У заяві зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка", "Стандарт"), однак до матеріалів справи долучено "Умови", що мають інший зміст. Адже у заяві позичальника міститься посилання на п.п. 3.3 та 4.2 Умов. Однак таких пунктів в "Умовах та правилах надання банківських послуг", долучених позивачем до позовної заяви, не має (а.с. 8-26). Крім того, на вказаних Умовах також відсутній підпис відповідача. Доказів того, що вказані "умови і правила" і є тими Умовами, які розумів ОСОБА_2, підписуючи заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять. Суд першої інстанції зазначені обставини не дослідив.

Колегія суддів також зауважує, що "умови та правила надання банківських послуг" підписані тільки головою правління ПАТ КБ "ПриватБанк", але вони не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитної угоди. Крім того, названі "умови і правила" не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. І в заяві позичальника не зазначено, що питання визначення строку позовної давності врегульовано у згаданих "умовах та правилах". Таким чином, підстав вважати, що банком отримана згода ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з врахуванням названих "умов та правил", на які посилається позивач, і які передбачають строк позовної давності у 50 років для вимог банку до позичальника, немає. Тому колегія суддів вважає, що правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позичальника, строк виконання зобов'язань за якою встановлений до 28.12.2007року.

Банк з позовом до ОСОБА_2 звернувся тільки в червні 2013року, пропустивши встановлений законом загальний трьохрічний строк позовної давності.

Колегія суддів за наведених обставин вважає, що заяву ОСОБА_2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд першої інстанції залишив без задоволення безпідставно, допустивши цим порушення ч.3 і 4 ст.267 ЦК України. Згідно п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" враховуючи положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. При вирішенні цього цивільно-правового спору колегія суддів враховує також позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлену в ухвалах від 24 квітня 2013року та 19 червня 2013року в цивільних справах за позовами ПАТ КБ "ПриватБанк".

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" не є законним і обгрунтованим. Тому воно не може бути залишене в силі. По даній справі є правові підстави для ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст.218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Тлумацького районного суду від 24 липня 2013 року по даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення. В позові ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 42996 грн по кредитній угоді № IFHRX07660167 від 28.12.2006року відмовити.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: М.Д. Горейко

Я.Д. Горблянський