Ухвала суду № 33250549, 28.08.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4355/13 р. Головуючий 1 інстанції - Блага І.С.

Справа №2035/6030/2012 Доповідач - Івах А.П.

Категорія: про визнання правочину недійсним

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Харківського МНО ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсним іпотечний договір від 14.01.2009р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №147.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 5 листопада 1999 року ним - ОСОБА_1 та його покійною дружиною - ОСОБА_5 під час шлюбу, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 2163, було придбано квартиру АДРЕСА_1, в якій ОСОБА_5 проживала з 19 липня 2000 року по 7 липня 2009 року, а він проживає з 15 червня 2005 року по теперішній час.

5 серпня 2008 року між ОСОБА_5 та її сином від попереднього шлюбу ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1455, згідно якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 вказану квартиру.

У подальшому йому стало відомо, що 14 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за № 147. Згідно вимог цього договору ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Також у договорі іпотекодавцем було засвідчено, що цим договором не порушуються права малолітніх та неповнолітніх дітей, а також інших членів сім'ї, які за законом мають право на користування предметом іпотеки.

Згідно довідки дільниці № 58 КП «Жилкомсервіс» № 1943 від 19 листопада 2000 року у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 була зареєстрована з 19 липня 2000 року по 7 липня 2009 року, а він - ОСОБА_1 є зареєстрованим з 15 червня 2005 року по теперішній час.

Позивач вважає, що при укладенні спірного іпотечного договору ОСОБА_3. навмисно ввів ОСОБА_2 в оману щодо відсутності факту реєстрації у квартирі, яка є предметом іпотеки, інших осіб, окрім себе, а саме: позивача ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та пояснив, що під час укладення спірного іпотечного договору ОСОБА_3. надав приватному нотаріусу Харківського МНО ОСОБА_4 яка посвідчувала цей правочин, довідку, видану дільницею КП Жилкомсервіс», в якій були зазначені неправдиві відомості щодо осіб, які проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи належним чином не повідомлені, оскільки судові повістки повернулися до апеляційного суду за спливом строку зберігання.

За повідомленням адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Харківській області від 19 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зняті з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, про місце свого перебування судову колегію не повідомили.

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, з'явився у судове засідання.

Судова колегія розглядає справу за відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідно до вимог ч. 9 ст. 76 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_3, будучи власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 5 серпня 2008 року, при укладенні договору позики від 14 січня 2009 року (а. с. 92), на підставі якого він взяв у борг в ОСОБА_2 112 572 грн. та зобов'язався повернути кошти до 14 лютого 2009 року, з метою забезпечення своєчасного і належного виконання зобов'язань, передав останній на підставі іпотечного договору від 14 січня 2009 року в іпотеку вищевказану квартиру (а. с. 5-7, 90-91).

Предметом іпотеки є двохкімнатна квартира, загальною площею 44, 5 кв. м., житловою площею 34, 8 кв. м. та належить іпотекодавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого 5 серпня 2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, за реєстровим № 2011 і зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 13 серпня 2008 року та записаного в реєстрову книгу за №П-9-5047 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 19878864, реєстраційний номер:24010679, запис №: П-9-5047 в книзі:1.

Згідно з умовами п.9 та п.12 іпотечного договору іпотекодержатель здобуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення договору позики (основного (зобов'язання). Підписуючи іпотечний договір, іпотекодавець надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноособовим письмовим рішенням останнього або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі та будь-яким способом за ціною, яка встановлена за згодою між сторонами іпотечного договору на момент його укладання та на умовах, визначених іпотекодержателем на власний розсуд.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що в ході розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження обставини, на які він посилався та які б свідчили про наявність будь-яких обмежень права ОСОБА_3 як власника розпоряджатися квартирою та права ОСОБА_2 звернути стягнення на неї і задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням. При цьому, суд керувався положеннями ст. ст. 203, 204, 215, 229, 230, 316, 317, 319, 321, 328, 546, 575 ЦК України, положеннями Закону України «Про іпотеку».

Судова колегія вважає, що суд, всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідивши надані сторонами докази та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо відсутності визначених законом підстав для визнання укладеного між співвідповідачами спірного іпотечного договору недійсним.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач на виконання вказаних вимог процесуального закону не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які б слугували підставою для визнання іпотечного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для її задоволення та скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -